
- •1. Геополітичне розташування, природно-кліматичні умови, ресурси і населення Китаю.
- •2. Внутрішня і зовнішня політика Мао Цзедуна.
- •3. Здобутки і труднощі курсу “чотирьох модернізацій” у кнр.
- •4. Тайванська проблема: виток, сутність та перспективи урегулювання.
- •5. Утворення кндр і Корейської Республіки.
- •7. Корейська війна 1950-1953 рр., її міжнародні наслідки.
- •8. Республіка Корея: політична й економічна модернізація
- •9. Революція Мейдзі” та її наслідки.
- •1. Передумови революції
- •2. Хід революції
- •3. Результати революції
- •10. Політична й економічна демократизація Японії після Другої світової війни.
- •11. «Економічна дипломатія» Японії
- •12. Японське економічне диво
- •13. Ресурси і населення острівних країн Південно-Східної Азії
- •14. Природні ресурси та населення Індокитаю
- •15. В’єтнамська війна 1964 – 1973 рр. Та її міжнародні наслідки.
- •2 Вариант
- •16. «Новий порядок» генерала Сухарно в Індонезії та його падіння.
- •17. Проголошення державної незалежності Індонезії, Філліпін та Малайзії.
- •18. Особливості політико-правових систем Республіки Філіппіни та Малайзії.
- •19. Асоціація держав Південно-Східної Азії.
- •20. Геополітичне положення, кліматичні умови і населення Індостану.
- •21. Деколонізація Індостану і утворення незалежних держав.
- •22. Внутрішня і зовнішня політика Індії доби правління Індіри Ганді
- •23. Індійсько-пакистанський конфлікт: витоки, сутність, перспективи урегулювання.
- •24. Республіка Індія – «найчисельніша демократія світу»
- •1 Вариант
- •2 Вариант
- •25. Політико-правова система Ісламської Республіки Пакистан.
- •27. Утворення Турецької Республіки і реформи Мустафи Кемаля Ататюрка
- •28. Особливості історико-цивілізаційного розвитку Ірану й Туреччини
- •29. Ресурси та етноконфесійний скалад населення Туреччини
- •30. Особливості державного ладу та зовнішньої політики Турецької республіки
- •31. Курдська проблема і перспективи її вирішення.
- •32. Особливості політично-правової системи й зовнішньої політики Ісламської Республіки Іран.
- •33. „Нафтові монархії” Аравійського півострова.
- •34. Виникнення Палестинської проблеми
- •35. Створення та діяльність Палестинської автономії
- •36. Етапи процесу врегулювання близькосхідного конфлікту
- •37. Арабо-ізраїльські війни та їхні міжнародно-політичні наслідки.
- •38. Полiтична система та економiка Держави Ізраїль
- •39. Республіка в Єгипті: головні етапи розвитку.
- •40. Республіка Ірак на шляху до представницької демократії.
- •41. Політичний і економічний розвиток Королівства Саудівська Аравія
- •42. Особливості державного ладу й економіки Сирії та Лівану.
- •43. Здобуття незалежності Лівією.
- •44. Державний лад та зовнішня політика Туніської Республіки та Королівства Марокко
- •45. Утворення й особливості розвитку Алжирської Народної Демократичної Республіки.
- •46. Суспільно-політична модернізація незалежних держав Тропічної та Південної Африки
- •47. Демократизація політичної системи і економічний розвиток пар.
- •48. Проблема самовизначення Західної Сахари і Перспективи її вирішення.
- •49. Ліквідація португальської колоніальної імперії в Африці й вирішення намібійської проблеми.
- •50. Причини й наслідки міждержавних та міжетнічних збройних конфліктів у Тропічній Африці.
- •51. „Держава загального добробуту” в Новій Зеландії.
- •52. Природні ресурси і населення Австралії
- •53. Особливості внутрішньої і зовнішньої політики Австралійської Співдружності.
- •54. Етнічний і конфесійний склад населення країн Латинської Америки.
- •55. Особливості державного ладу й зовнішньої політики Мексиканських Сполучених Штатів.
- •56. Заселення і найдавніші цивілізації доколумбової Америки.
- •57. Причини і наслідки громадянських війн у Колумбії
- •58. Військовий режим Августо Піночета та його неоліберальні реформи.
- •59. Проблема міжнародно-правового статусу Панамського каналу і її вирішення.
- •61. Режим Хуана Домінго Перона та феномен перонізму.
- •62. Інтеграційні процеси в Латинській Америці на прикладі меркосур та нафта
- •64. Особливості внутрішньої й зовнішньої політики Аргентини за президентства Карлоса Менема та Нестора і Христини Кіршнерів
- •65. Зовнішня політика Куби в добу правління Фіделя та Рауля Кастро
- •66. Особливості внутрішньої й зовнішньої політики Венесуели за президентства Уго Чавеса.
- •67. Розроблення й реалізація програми „Союз заради прогресу” в Латинській Америці
- •68. Державний лад і економічний розвиток Республіки Болівія.
- •69. Особливості політико-правової системи й міжнародного становища Федеративної Республіки Бразилія.
- •70. Політичне урегулювання Центральноамериканського конфлікту.
- •72. Демократизація політичної системи в Чилі
56. Заселення і найдавніші цивілізації доколумбової Америки.
Відкриваючи американський континент, досліджуючи його узбережжя та вигадуючи йому назву, європейці наштовхнулися на великі індіанські цивілізації з самобутніми культурами. Серед них можна виділити наступні найбільш численні та розвинуті:
Цивілізація омельків
Першою відомою історикам культурою Америки є ольмелькська. Ольмеки населяли область Табаско на території нинішньої Мексики.
Суспільний устрій. На чолі суспільства стояли жерці-астрологи.
Господарська діяльність. Вже в II тис. до н.е. вони знали розвинене землеробство, будували поселення.
Архітектура. До досконалості була доведена технологія обробки каменю. Збереглися ольмекском вівтарі, вирубані в скелях; залишилися гігантські кам'яні голови «негроїдного» типу, що дивують вчених.
Культура та мистецтво. Дійшла до наших днів техніка ольмелькського фрескового живопису. Саме ольмеки відкрили гру в м'яч, почасти нагадувала баскетбол. Для них це була ритуальна гра, пов'язана з культом родючості. Ольмеки, на відміну від інших племен, використовували накладні бороди, практикували деформацію черепа, гоління голови, подпілювання зубів, у них був поширений культ ягуара.
Наука. Ольмеки першими з американських племен стали використовувати знаки для запису цифр, створили ідеографічне лист, календар. Вони відрізнялися рідкісними знаннями в астрономії, гомеопатії.
Цивілізація майя.
Майя — одна з найстаріших цивілізацій Латинської Америки. На даний момент класична цивілізація майя зникла, мільйони індіанців майя продовжують жити на тих самих територіях, де тисячу років тому мешкали їхні предки.
Заснування держави майя. Протягом 1-го та початку 2-го століття н. е. майя розселилися на величезній території, що включає в себе деякі сучасні південні штати Мексики , нинішні країни Беліз і Гватемалу та західні райони Сальвадору і Гондурасу. Вже до VIII ст. майя створили сильну централізовану державу зі столицею в місті Майяпан.
Суспільний устрій.
• Чооі держави: халач-виник («справжній чоловік»), або ахав («пан»),який мав спадкову владу.
• державна рада складалася з жерців і сановників.
• Найближчі помічники правителя :віщуни, яких носили на плечах.
• Держава поділялося на провінції, на чолі яких стояли батабов- родичі правителя,які володіли цивільними, військовими та судовими повноваженнями.
• Основа влади халач-виника і батабов - численна наймана армія.
• Найнижче положення займали раби,які призначалися для численних жертвоприношень.
Право майя відрізнялося жорстокістю → більшість злочинів каралося смертю.
Господарська діяльність. Основою діяльністю було землеробство. Єдиним знаряддям обробітку землі залишалася мотика. Не існувало грошей, практикувався простий продуктообмін.. Крім землеробства, у майя розвивалися ремесло і торгівля, центрами яких виступали міста.
Архітектура. Майя будували складні водопроводи, нерідко підземні, водозбірні цистерни та інші гідротехнічні споруди, які дозволяли регулювати розливи річок, конденсувати дощову воду. Майя належить пріоритет у створенні кам'яного склепіння, що дозволило їм будувати величні, ступінчасті піраміди → Вони залишили тисячі пірамід, сотні культових центрів, обсерваторії, майданчики для гри у м'яч, театральні майданчики. Найвидатнішим пам'ятниками культури є Чичен-Іца, Паленка, Майяпан.
Культура і мистецтво. До X ст. майя освоїли технології кування, лиття, зварювання, карбування м'яких металів,позолочення. Особливу популярність здобули золоті диски майя, що були фетишами Сонця. Майя знали технологію виробництва паперу з деревної кори, створили ієрогліфічне письмо.
Яскравою пам'яткою культури майя є театр. →Збереглися театральні майданчики, оточені рядами для глядачів.
Майя є одним з небагатьох давніх народів Америки, що залишив багату літературу. Найвидатнішим пам'ятником літератури є «Пополь – Вух» (Книга народів).
Релігія домінувала майже у всіх аспектах життя народу майя. Її вплив був завжди відчутний в сільськогосподарських обрядах, суспільних церемоніях, мистецтві і культурі.
Наука. Майя користувалися двадцятковою системою числення, запозиченої у ольмеків; вони знали число «нуль». Майя розробили досконалий календар, в якому враховувалися цикли Сонця, Місяця і Венери та який перевершує за точністю сучасний європейський календар. Майяські астрономи знали і інші планети, зодіак.
Занепад цивілізації майя. У 8-му та 9-му сторіччі починається занепад цивілізації майя. Теорії щодо причин занепаду:
• безперервні війни, екологічний занепад ораних земель, а також посухи,
• занепад цивілізації майя через зовнішні причини, такі як вторгнення іноземних загарбників, епідемії, кліматичні катаклізми ,
• знищенням торговельних шляхів в 700 чи 750 р. н. е.,
• повстання селян проти еліти суспільства.
Інки
Інки — правлячий клан народу кечуа, що мешкав на території сучасного Перу і створив велику централізовану імперію. Історично інками називали лише чоловічу частину клану правителів, однак зараз в побуті словом інки називають усіх підданих «синів Сонця». Імперія інків існувала досить короткий час — з 1438 року до 1533.
Заснування держави інків. Імперія інків простягалась довгою смугою у Південній Америці з півночі на південь і включала частини територій сучасних Колумбії, Чилі, Перу, Болівії, Еквадору, Аргентини. Самоназва імперії інків — Тауантінсую (чотири сторони світу об'єднані разом). Остання назва пов'язана з тим, що країна ділилася на чотири провінції: зі столицею в місті Куско. Заснування країни приписувалось легендарному імператору Манко Капаку.
Територія держави постійно розширювалася:підкорюючи якусь державу або місто, інки переселяли на їхню територію інші племена→ національний елемент, який міг привести до визвольної війни, зникав. На завойованих територіях вводився в обов'язковому порядку державна мова інків - кечуа, що також сприяло єднанню величезної країни.
Суспільний устрій. Державу очолював імператор(Сапа Інко),який вважався нащадком бога сонця і був святим. Інка мав необмежену владу, будучи одночасно жрецем і напівбогом. Нового імператора вибирала рада членів імператорської сім'ї. Держава ділилась на чотири частини, і кожною з цих частин керував апо, який мав родинні зв'язки з імператором і був підзвітний тільки йому.
Господарська діяльність. Господарською основою було террасне іригаційне землеробство, але імперія інків виявилася єдиною державою доколумбової Америки, в котрій існувало тваринництво як особлива галузь господарської діяльності (приручення лами і альпака).
Архітектура. Підтримувати цілісність обширної імперії інкам допомагала вражаюче розвинена система доріг (приблизно 22 530 км). У деяких місцях для прокладання дороги вони прорубували скелі, створювали тунелі та круті сходи. Інки не знали колеса та колісних транспортних засобів, тому усі подорожі здійснювались пішки.
У високогір'ях інки створювали за допомогою стін гірські тераси → збільшували продуктивність сільського господарства. Інки будували величні споруди з обтесаного каменю при цьому не використовуючи цементу. Їх будівлі витримували сильні землетруси,характерні для Південної Америки. У своїх містах, подібно до римлян, інки створювали водопроводи.
Найвеличніша споруда - храмовий комплекс Куско Коріканча (золотий двір). Головним його спорудженням був храм бога сонця Інті, в якому налічувалося величезна кількість тонн золота.
Культура та мистецтво. Інки не мали писемної системи → передачі інформації вони використовували кіпу - складну систему кольорових шнурків заплетених у вузлики.
Інки були чудовими ткачами: ткали вовняний одяг, збирали рослини, що
використовували як барвники.
Одяг інків різнився в залежності від соціального положення людини.Найчастіше це була туніка, що сягала колін. На ногах вони носили плетене взуття, шкіряні сандалі,використовували головні убори. У високогір'ї одяг робився з вовни.
У інків була добре розвинена кераміка та обробка металів, володіли мистецтвом муміфікації.
Інки не уявляли життя без релігійних обрядів, які відрізнялися неймовірною жорстокістю. Вони мали велику кількість богів,кожному з яких було присвячене спеціальне свято.
Колонізація імперії інків. 15 листопада 1532 загін іспанців-конкістадорів на чолі з Пізарро, перейшовши через Анди, вступив на землю інків. Скориставшись чварами, що почалися в інків у боротьбі за престол, Пізарро з маленькою купкою людей розгромив найбільшу імперію, яка незабаром перетворилася в іспанську колонію.
Ацтеки
Останньою великою цивілізацією Америки була тольтекська-ацтекська. Сучасні ацтеки (приблизно 1 млн. осіб) проживають в Мексиці.
Створення імперії ацтеків. У X ст. в центральній частині сучасної Мексики з'явилися тольтеки. У XI ст. від тольтеків відокремився вождь Меші, утворився рід Мешиком, який рушив у бік озера Тескоко. У 1247 р. вождем цього роду був обраний Теноч, з цього часу тольтекских рід став називатися теночки. В 1325 р. Мешика-теночки оселилися на островах озеро Тескоко → виникло місто Мешика-Теночтітлан, яке стало надалі столицею величезної ацтекської імперії, що проіснувала у XIV—XVI ст.
Суспільний устрій.
Чоло держави:тлатоан,чия влада була абсолютною і передавалася у спадщину. Тлатоани призначав 4-х воєначальників.
Держава поділялося на кальпуллі, територіально-кланові одиниці. Вони знаходилися під управлінням кальпулеков. Над ними стояв тлатекутлі.
Вищий стан ацтекського суспільства складали піллей, «діти панів», знать; вони були вільні від податків.
Потім стояли теопантлаллі, жерці. До привілейованим станам ставилися також тлатокатлаллі, чиновники, і почтека, торговці.
Податки сплачували масехуалі - хлібороби, ремісники, вільні общинники.
Найнижчу позицію в ацтецькому суспільстві займали раби.
Господарська діяльність. Вся власність була державною. Масехуалі володіли лише правом користування частиною врожаю зі своїх наділів і могли передавати це право у спадщину. Грошей ацтеки не знали→ як міновий еквівалент використовували плоди какао і дорогоцінні мінерали. Вирощували кукурудзу, какао, помідори. Були розвинені торгівля і ремесло. Найбільшим торговельним центром Древньої Америки був Мешика-Теночтітлан.
Архітектура. Ацтекам доводилося робити греблі, щоб відокремити прісну воду від солоної. На острови були проведені з материка водопроводи для подачі прісної води. Існувала розвинена система каналізації, для чого використовувалися керамічні труби. Найбільше здивування викликали плавучі сади (чінампи). Житла відрізнялися зручністю, дерев'яні двері та замки були відсутні.
Культура і мистецтво. Існувало мистецтво виховання →всі хлопці у віці 15 років незалежно від станового стану зобов'язані були ходити до шкіл.
Ацтекам була відома піктографічна писемність. Вони вміли виготовляти кодекси, рисунчаті книги.Вони використовували два календарі - ритуальний, відомий тільки жерцям, і загальний, що включав 365 днів, 18 місяців по 20 днів, плюс 5 додаткових днів.
Особливе місце у міфології та релігії ацтеків займали чотири владики сторін світу. У жертву богам у ацтеків часто приносили тварин. Людські жертви, як правило (крім випадків з полоненими) були добровільними. Всі жертви — для підтримання енергії сонця, яка, на думку ацтеків, дає їм життя.
Знищення імперії ацтеків. У 1519 р. в імперію ацтеків вторглися іспанські конкістадори на чолі з Ернаном Кортесом, європейці сприймалися як божественні істоти, і тому їм не виявлялося опору. У 1520 р. був узятий Мешика-Теночтітлан, останній тлатоани Моктесума II Шокойоцін був спалений. Так завершилася історія тольтексько-ацтекської цивілізації.