52. Природні ресурси і населення Австралії

При 0,3 % світового населення Австралія має 5,8 % земної поверхні. Тому її забезпеченість природно-ресурсним потенціалом у 20 разів вища за середню у світі, насамперед мінеральними ресурсами.

Відкриття нових родовищ вивели країну на провідні позиції у світі за запасами та видобутком залізних і свинцево-цинкових руд, бокситів. Найбільші родовища кам'яного вугілля, нафти та газу розташовані у східній частині Австралії. У західній і північній частині країни є поклади рудної сировини: заліза, нікелю, поліметалів, золота, срібла, міді, мангану. Поклади бокситів зосереджені на півострові Кейп-Йорк і у північно-східній частині Північної території. За винятком нафти країна повністю забезпечує свої потреби основними видами сировини для промисловості.

Лісові ресурси Австралії незначні. Території, укриті лісом, у тому числі скреби, становлять близько 18 % всієї площі країни. Під впливом господарської діяльності рослинність надзвичайно видозмінилась.

Сучасне населення Австралії сформувалось за рахунок емігрантів. До початку європейської колонізації на материку проживало близько 300 тис. аборигенів, а зараз їх кількість становить понад 150 тис. осіб. Після Другої світової війни Австралія прийняла багато так званих "переміщених осіб", а також вихідців з європейського півдня і сходу — італійців, югославів, греків тощо. За останній час частина іммігрантів у прирості населення складає 40 %.

Основні райони найбільшої густоти сконцентровані на сході і південному сході, південному заході та півдні, де густота населення складає 25—50 осіб на 1 км2, а решта території заселена дуже слабо (густота не досягає і однієї особи на 1 км2).

За рівнем урбанізації Австралія посідає одне з перших місць у світі — 90 %. Серед міських поселень Австралії виділяють три групи міст: 1.невеличкі гірничі міста 2.столиці штатів 3.середні за розмірами центри.

Структура зайнятості Австралії типова для постіндустріальних країн. Так, у сільському господарстві зайнято — 3,6 %, у промисловості — 26,4 %, у сфері послуг — 70 %. У 2005 р. безробіття становило близько 5 %.

53. Особливості внутрішньої і зовнішньої політики Австралійської Співдружності.

Справжнім початком самостійної австроло-новозелайдеької дипломатії стала угоди під б лютою 1947 р, про створення Піидеіімо-гмхооксіїїіської комісії для сприяння соціально- економічному розвиткові народів Океанії. Тоді її підписали також представники Великої Британії, Нідерландів, США і Франції. З часом Лондон і Амстердам вийшли і комісії, котра поповнилася представниками 22-х иових незалежних держав і несамоврядних територій, перетворившись у Тихоокеанське співтовариство.

Головну роль у тогочасному й сьогоднішньому політичному житті країни відіграють три партії: Австралійська лейбористська партія ,Національна партія і Ліберальна партія Австралії.

Побоювання експорту комуністичної революції Пекіном спричинило активну участь Австралії у підготовці Організації договору Південно-Східної Азії за участю США, Великої Британії, Франції, Нової Зеландії, Таїланду, Філіппін і Пакистану. Австралійський уряд прагнув довести Вашінгтону, що на нього можна покластися у вирішенні міжнародних проблем, і взяв участь у В 'етнамській війні.

на міжнародній арені уряд ДМ.Фрезера продовжував курс лейбористів, приступивши до втілення доктрини "Австралія - середня держава", що передбачала першочергове забезпечення національних інтересів

У березні 1983 р. ліберально-національна коаліція зазнала поразки на загальних виборах, і лейбористи повернулися до влади (до березня 1996 р ). Перебування їхнього лідера Роберта Джеймса Лі Хоука на посаді прем'єр-міністра позначилося примиренням між діловими колами та профспілками, федеральний уряд відігравав рать третейського судді.

Лейбористи сповідували філософію ринкової економіки, послаблення державного протекціонізму стосовно національної промисловості та збільшення процентних ставок і утримання грошових надходжень під своїм контролем. Економічні труднощі початку 90-х рр XX ст. спричинили зміну лідера правлячої партії, яким став їїоль Кітінг, що з мінімальною перевагою забезпечив перемогу своєї партії в березні 1993 р.

На початку XXI ст. Австралія являє собою країну зі складною космополітичною культурою, де збереглася расова упереддженість щодо азійських імігрантів. За показниками кінця 90-х рр. XX ст. країна посідала 13-е місце серед учасників Організації економічної співпраці та розвитку (створена у грудні 1960 р. і об'єднує 28 економічно розвинених держав та ЄС у якості особливого члена). Хоча рівень інфляції за споживчими цінами знизився до 1,8 %, безробіття складало 756 тис. чол. на 19,5 млн. чол. населення, а зовнішній борг збільшився до 222 млрд. австралійських доларів.

Таким чином, для сучасної Австралії характерна парадоксальна ситуація: з одного боку країна відноситься до найрозвиненіших в економічному відношенні з ВВП на душу населення у $ 22200 і середньою тривалістю життя населення 79,75 років, а з іншого - зберегла деякі ознаки країн, що розвиваються: сировинні продукти (кам'яне вугілля, глинозем, залізна руда, цинк, мідь, нікель, алмази та ін.) складають головну статтю її експорту, продукція обробної промисловості не витримує конкуренції з відповідними товарами з ЄС, США і Японії, а в найголовніших галузях панує іноземний капітал.

Щоправда, останніми роками в Австралії структурна перебудова економіки з орієїггацією на виробництво складнішої техніки і стабільними 4-відсотковими темпами приросту.