42. Особливості державного ладу й економіки Сирії та Лівану.

Ліван. Діюча конституція країни була прийнята в 1926. Згідно з конституцією, Ліван — республіка. Законодавча влада належить парламенту, а саме палаті депутатів, виконавча влада — президенту республіки, який здійснює її за допомогою кабінету міністрів. Судова влада представлена судами різних інстанцій; судді, за конституцією, незалежні при вирішенні правосуддя. Особливість конституційної системи Лівану — конфесійний принцип, відповідно до якого при призначеннях на вищі державні пости дотримується певний баланс між представниками різних релігійних громад. Він був закріплений в «Національному пакті» — угоді, улагодженій в 1943 між президентом країни (маронітом) і прем'єр-міністром (сунітом). Відповідно до нього, пост президента повинен займати мароніт, прем'єр-міністра — суніт, пост голови парламенту — шиїт, заступників прем'єр-міністра і голови парламенту — православні і т. д. Відповідна норма представництва від різних громад встановлена в парламенті, уряді і при розподілі місць в окремих міністерствах і відомствах. Парламент Лівану (палата депутатів) здійснює функції законодавчої влади, приймає державний бюджет, контролює діяльність уряду, розглядає найважливіші міжнародні договори і угоди до ратифікації їх президентом, обирає членів Верховного суду. Рішення ухвалюються відносною більшістю голосів, проте для зміни конституції і обрання президента необхідно зібрати дві третини голосів. Парламент обирається строком на 4 роки, причому за кожною з релігійних громад закріплено певну кількість місць. В наш час, в ліванському парламенті 128 депутатів. Президент. Глава держави і виконавчої влади — президент. Він розробляє основи політики країни, призначає і зміщує міністрів і керівників місцевої влади. Президент Лівану обирається парламентом строком на 6 років і звичайно не може бути переобраний на другий термін поспіль. З 25 травня 2008 року президент Лівану — Мішель Слейман. Уряд Лівану — Рада, або кабінет міністрів. Він очолюється прем'єр-міністром. Прем'єр-міністр призначається президентом після консультації з депутатами парламенту і формує уряд. Прем'єр-міністр вносить законопроекти до парламенту. З 13 червня 2011 року прем'єр-міністр Лівану — Наджіб Мікаті. Система загальногромадянських судів (на чолі з Верховним судом) складається з юридичних (кримінальних і громадянських) і адміністративних судів. В Лівані, на відміну від країн Заходу, партії не грають провідної ролі в політичній системі країни. Економіка. Національний дохід. Ліван відноситься до нечисленної групи держав світу, в яких у сфері обслуговування і торгівлі створюється більше половини річного національного доходу. Станом на 2010 рік ВВП Лівану складало 39 млрд. долл. , а на душу населення 9224 $. Безробіття складає приблизно 20%. Основою прибутку Лівану є туризм, індустрія фінансових послуг, вирощування фруктів та виробництво вина, продуктивність праці в сільському господарстві є найвищою серед арабських країн, також сприятливою у мовою є низький рівень інфляції – 2.1%. Серед негативних частин економіки можна зазначити залежність від імпорту нафти та газу, високі державні борги , а також проблема корупції та наркоторгівлі яка значно знижую довіру інвесторі. Вартість імпорту  — 8,1 млрд. дол., експорту — 1,7 млрд. дол. Валюта і банківська система. Грошовою одиницею Лівану є ліванський фунт, що складається з 100 піастрів. Грошова емісія здійснюється державним Банком Лівану. Згідно із законом фунт повинен бути забезпечений золотом як мінімум на 30%. У 1996 золотий запас країни становив 3,4 млрд. доларів.

Сирія  – президентська республіка. З 27 лютого 2012 р. діє  нова конституція, схвалена на всенародному референдумі 26 лютого 2012 р. Глава держави – президент, він є головнокомандувачем збройних сил республіки. За новою конституцією, що набрала чинності 27 лютого 2012 р. президент, як і раніше, обирається на семирічний строк, однак тепер може перебувати на посаді не більш двох термінів поспіль. Законодавча влада здійснюється Народною радою, яка обирається загальним прямим і таємним голосуванням на 4 роки. Народна рада складається з 250 депутатів. Народна рада, обрана 7 травня 2012 р. Голова - Мухаммед Джихад аль-ЛЯХАМ, обраний 24 травня 2012 р. Виконавча влада здійснюється  президентом  і Радою міністрів.  Голова уряду і міністри несуть відповідальність тільки перед президентом. Уряд сформовано 23 червня 2012 р. Голова  Ради міністрів Сирійської Арабської Республіки  – Ваіль Надір аль-ХАЛАКІ (Wael  Nader al-Halаqi), призначений  9 серпня 2012 р. Політичні партії Партія  арабського  соціалістичного  відродження - ПАСВ, або Баас, Сирійська  комуністична  партія  - СКП, Прогресивний національний фронт Переваги: ​​експорт нафти; Зростаюча виробнича база. Ефективне сільське господарство. Низька інфляція. Слабкі сторони: Корупція. Відсутність іноземних інвестицій. Великий зростання населення. Високе безробіття (20%). Проблеми з водопостачанням. Повільні реформи. Економічна ситуація в країні досить стабільна. Обсяг ВВП становить 59,633 млрд. доларів США згідно з підрахунками Міжнародного валютного фонду за 2010 рік; приріст ВВП у 2005 склав 2,3%. Рівень інфляції - 2%. Валютні резерви - 4 млрд доларів. Зовнішня заборгованість - 6 млрд доларів. Дохід на душу населення становить 2410 доларів на рік. Як і раніше гострою залишається проблема безробіття, яка досягла в 2005 20% працездатного населення. На державний сектор, який зберігає в економіці провідну роль (70% основних засобів виробництва), припадає близько половини національного доходу і приблизно 75% вартості промислової продукції. Держава повністю контролює сферу фінансів, енергетику, залізничний та авіаційний транспорт. В рамках проголошеного сирійським керівництвом курсу на поступову лібералізацію і модернізацію економіки взята лінія на надання підприємствам держсектора більшою господарської самостійності, зокрема, права виходу на зовнішній ринок, залучення іноземних інвестицій. Активно розвивається приватний сектор. У ньому виробляється 25% вартості промислової продукції, він займає домінуючі позиції в сільському господарстві (майже 100%), внутрішню торгівлю (90%), зовнішньоторговельної діяльності (70%), сфері послуг, автотранспорті, житловому будівництві. У промисловості створюється основна частина національного доходу. Найбільш розвинені галузі - нафтова, нафтопереробна, електроенергетична, газовидобувна, видобуток фосфатів, харчова, текстильна, хімічна (виробництво добрив, пластмас), електротехнічна. На частку сільського господарства припадає близько 30% національного доходу і 17% надходжень від експорту (бавовна, продукти тваринництва, овочі і фрукти). Лише третина території Сирії придатна для сільського господарства. В даний час сільське господарство переживає деяке зростання, пов'язаний з державними вливаннями в агропромисловість. Експорт - 13,97 млрд дол (у 2008) - нафта, мінеральна сировина, фрукти і овочі, текстиль. Імпорт - 15,97 млрд дол (у 2008) - промислова продукція, продовольство.