
- •1. Геополітичне розташування, природно-кліматичні умови, ресурси і населення Китаю.
- •2. Внутрішня і зовнішня політика Мао Цзедуна.
- •3. Здобутки і труднощі курсу “чотирьох модернізацій” у кнр.
- •4. Тайванська проблема: виток, сутність та перспективи урегулювання.
- •5. Утворення кндр і Корейської Республіки.
- •7. Корейська війна 1950-1953 рр., її міжнародні наслідки.
- •8. Республіка Корея: політична й економічна модернізація
- •9. Революція Мейдзі” та її наслідки.
- •1. Передумови революції
- •2. Хід революції
- •3. Результати революції
- •10. Політична й економічна демократизація Японії після Другої світової війни.
- •11. «Економічна дипломатія» Японії
- •12. Японське економічне диво
- •13. Ресурси і населення острівних країн Південно-Східної Азії
- •14. Природні ресурси та населення Індокитаю
- •15. В’єтнамська війна 1964 – 1973 рр. Та її міжнародні наслідки.
- •2 Вариант
- •16. «Новий порядок» генерала Сухарно в Індонезії та його падіння.
- •17. Проголошення державної незалежності Індонезії, Філліпін та Малайзії.
- •18. Особливості політико-правових систем Республіки Філіппіни та Малайзії.
- •19. Асоціація держав Південно-Східної Азії.
- •20. Геополітичне положення, кліматичні умови і населення Індостану.
- •21. Деколонізація Індостану і утворення незалежних держав.
- •22. Внутрішня і зовнішня політика Індії доби правління Індіри Ганді
- •23. Індійсько-пакистанський конфлікт: витоки, сутність, перспективи урегулювання.
- •24. Республіка Індія – «найчисельніша демократія світу»
- •1 Вариант
- •2 Вариант
- •25. Політико-правова система Ісламської Республіки Пакистан.
- •27. Утворення Турецької Республіки і реформи Мустафи Кемаля Ататюрка
- •28. Особливості історико-цивілізаційного розвитку Ірану й Туреччини
- •29. Ресурси та етноконфесійний скалад населення Туреччини
- •30. Особливості державного ладу та зовнішньої політики Турецької республіки
- •31. Курдська проблема і перспективи її вирішення.
- •32. Особливості політично-правової системи й зовнішньої політики Ісламської Республіки Іран.
- •33. „Нафтові монархії” Аравійського півострова.
- •34. Виникнення Палестинської проблеми
- •35. Створення та діяльність Палестинської автономії
- •36. Етапи процесу врегулювання близькосхідного конфлікту
- •37. Арабо-ізраїльські війни та їхні міжнародно-політичні наслідки.
- •38. Полiтична система та економiка Держави Ізраїль
- •39. Республіка в Єгипті: головні етапи розвитку.
- •40. Республіка Ірак на шляху до представницької демократії.
- •41. Політичний і економічний розвиток Королівства Саудівська Аравія
- •42. Особливості державного ладу й економіки Сирії та Лівану.
- •43. Здобуття незалежності Лівією.
- •44. Державний лад та зовнішня політика Туніської Республіки та Королівства Марокко
- •45. Утворення й особливості розвитку Алжирської Народної Демократичної Республіки.
- •46. Суспільно-політична модернізація незалежних держав Тропічної та Південної Африки
- •47. Демократизація політичної системи і економічний розвиток пар.
- •48. Проблема самовизначення Західної Сахари і Перспективи її вирішення.
- •49. Ліквідація португальської колоніальної імперії в Африці й вирішення намібійської проблеми.
- •50. Причини й наслідки міждержавних та міжетнічних збройних конфліктів у Тропічній Африці.
- •51. „Держава загального добробуту” в Новій Зеландії.
- •52. Природні ресурси і населення Австралії
- •53. Особливості внутрішньої і зовнішньої політики Австралійської Співдружності.
- •54. Етнічний і конфесійний склад населення країн Латинської Америки.
- •55. Особливості державного ладу й зовнішньої політики Мексиканських Сполучених Штатів.
- •56. Заселення і найдавніші цивілізації доколумбової Америки.
- •57. Причини і наслідки громадянських війн у Колумбії
- •58. Військовий режим Августо Піночета та його неоліберальні реформи.
- •59. Проблема міжнародно-правового статусу Панамського каналу і її вирішення.
- •61. Режим Хуана Домінго Перона та феномен перонізму.
- •62. Інтеграційні процеси в Латинській Америці на прикладі меркосур та нафта
- •64. Особливості внутрішньої й зовнішньої політики Аргентини за президентства Карлоса Менема та Нестора і Христини Кіршнерів
- •65. Зовнішня політика Куби в добу правління Фіделя та Рауля Кастро
- •66. Особливості внутрішньої й зовнішньої політики Венесуели за президентства Уго Чавеса.
- •67. Розроблення й реалізація програми „Союз заради прогресу” в Латинській Америці
- •68. Державний лад і економічний розвиток Республіки Болівія.
- •69. Особливості політико-правової системи й міжнародного становища Федеративної Республіки Бразилія.
- •70. Політичне урегулювання Центральноамериканського конфлікту.
- •72. Демократизація політичної системи в Чилі
41. Політичний і економічний розвиток Королівства Саудівська Аравія
Державний устрій Саудівської Аравії визначається Основним законом Королівства, що носить назву Основний низам правління Саудівської Аравії, який був прийнятий в 1992 році. Згідно йому Саудівська Аравія є абсолютною монархією, керованої синами та онуками першого короля Абделя Азіза. Закон заснований на ісламському праві. Теоретично влада короля обмежена лише нормами шаріату.
Главою держави є король. В даний час Саудівською Аравією керує син засновника країни король Абдалла ібн Абдель Азіз аль-Сауд з династії саудитів. Найважливіші державні укази підписуються після консультацій з улемами (групою релігійних лідерів держави) і іншими важливими членами саудівського суспільства. Королю підпорядковані всі гілки влади. Спадкоємець престолу призначається королем після обрання за «Комітетом по складенню присяги» («Радою відданості»), заснованим відповідно до закону 2006 року, при цьому успадкування престолу відбувається в від брата до брата (серед синів короля Абд аль-Азіза), а лише після того, як не залишиться жодного з них, до старшого з наступного покоління. Жіноча лінія в престолонаслідуванні не враховується. Виконавча влада у вигляді Ради міністрів складається з прем'єр-міністра, першого заступника прем'єр-міністра і двадцять міністрів. Всі міністерські портфелі розподілені між родичами короля і призначаються їм самим.
Законодавча влада представлена у вигляді якоїсь подібності парламенту - Консультативної асамблеї (Меджліс аш-Шура). [5] Всі 150 членів (виключно чоловіків) Консультативної асамблеї призначаються королем на чотирирічний термін. Політичні партії знаходяться під забороною, деякі діють в підпіллі.
Судова влада являє собою систему релігійних судів, де судді призначаються королем за поданням Верховного судового ради. Верховний судова рада в свою чергу складається з 12 осіб, також призначаються королем. Законом гарантується незалежність суду. Король же виступає в ролі вищої судової інстанції з правом амністувати.
Кримінальне право засноване на шаріаті. Законом заборонені усні чи письмові обговорення існуючого політичного ладу. У країні строго заборонені вживання та обіг алкоголю і наркотиків. За злодійство покладається відсікання кисті. Позашлюбні статеві стосунки караються батогами. За вбивство, богохульство і «чаклунство» (передбачення майбутнього, гадання, наведення псування, любовний приворот і т. д. і т. п.) чекає смертна кара.
Зовнішня політика Саудівської Аравії орієнтована на збереження за королівством ключових позицій на Аравійському півострові, серед ісламських держав і держав-експортерів нафти. Дипломатія Саудівської Аравії захищає і просуває інтереси ісламу в усьому світі. Незважаючи на союзницькі відносини із Заходом, Саудівська Аравія часто піддається критиці за фінансування ісламських екстремістів. Відомо, що Саудівська Аравія була одним з трьох держав, що визнали правління талібів в Афганістані. Саудівська Аравія є батьківщиною колишнього лідера терористичної організації «Аль-Каїда», Усами бін Ладена, а також багатьох командирів і комбатантів, що билися проти федеральних військ Росії в Чечні. Чимало чеченських сепаратистів знайшли притулок у цій країні після закінчення бойових дій. Складні відносини складаються також з Іраном, так як і Саудівська Аравія, і Іран, будучи центрами двох основних гілок ісламу, претендують на неформальне лідерство в ісламському світі.
Саудівська Аравія є ключовим членом в таких організаціях як Ліга арабських держав, Організація Ісламської Співробітництва, Організація країн-експортерів нафти.
Радянський Союз був першою неарабського країною, що визнала в 1926 році Королівство Саудівська Аравія. У 2007 році були встановлені дипломатичні відносини між Саудівською Аравією і Папським престолом.
Економіка:
Найголовніша галузь промисловості залишається нафтова.
Саудівська Аравія має на своїй території понад 25 % підтверджених нафтових ресурсів планети, займає перше місце серед експортерів нафти у світі. Нафтовидобувна галузь промисловості займає понад 75 % бюджетного доходу країни, 45 % ВВП, та 90 % доходів від експорту. Приблизно 40 % ВВП надходить від приватного сектора.
Уряд тримає контроль над основними секторами економіки країни, хоча в останні роки сприяє зросту приватного сектору для зниження залежності від покупців нафти. Уряд почав дозволяти співучасті приватних та іноземних інвесторів у енергетичному та телекомунікаційному секторах.
У 2005 році рівень інфляції цін становив 0.4 відсотка.
Сільськогосподарські товари — пшениця, ячмінь, томати, дині, фініки, цитрусові; баранина, птиця, яйця, молочні продукти.
Промисловий сектор економіки — нафтова промисловість, нафтоочистка, нафтопереробна промисловість; аміак, промислові гази, каустична сода, цемент, міндобрива, пластик; метали, ремонт комерційних судів та літаків, будівництво.
Експортні товари — нафта та продукція з нафти займає 90 % від всього експорту. Партнери в експорті(на 2004 рік)-США 18,2 %, Японія 14,9 %, Південна Корея 9,5 %, Китай 6,1 %,Тайвань 4,5 %, Сингапур 4,1 %
Імпортні товари — машини та обладнання, харчові товари, хімікати, авта, текстильні вироби тощо. Партнери в імпорті (на 2004 рік) — США 15,3 %, Японія 9,8 %, Німеччина 8,1 %, Китай 6,6 %, Велика Британія 5,7 %
Саудівська Аравія виступила як донор 100 млн.амер.дол. у 1993 році для допомоги Лівану, з 2000 року, надає допомогу палестинцям, надає допомогу Афганістану,Іраку, дала обіцянку щодо надання субсидій та позички до фонду допомоги Пакистану зруйнованому землетрусом.
Економічні Переваги: величезні запаси нафти і газу і чудова супутня переробна промисловість. Добре контрольований профіцит і стабільні поточні доходи. Великі доходи від 2 млн паломників до мекки в рік.
Слабкі сторони: нерозвинене професійну освіту. Високі субвенції на продовольство. Імпорт більшості споживчих товарів та промислової сировини. Висока молодіжне безробіття. Залежність добробуту країни від правлячого сімейства.
Економіка Саудівської Аравії базується на нафтовій промисловості, яка складає 45% валового внутрішнього продукту країни. 75% доходів бюджету і 90% експорту становить експорт нафтопродуктів. Розвідані запаси нафти становлять 260 мільярдів барелів (24% розвіданих запасів нафти на Землі). Причому, в Саудівській Аравії ця цифра постійно зростає завдяки відкриттю нових родовищ. Саудівська Аравія відіграє ключову роль в Організації країн-експортерів нафти, за допомогою якої регулює світові ціни на нафту.
У 90-х країна пережила економічний спад, пов'язаний з падінням цін на нафту і одночасно величезним приростом населення. Через це ВВП на душу населення за кілька років впав з $ 25 000 до $ 7000. У 1999 в ОПЕК було прийнято рішення різко скоротити обсяг видобутку нафти, що призвело до стрибка цін і допомогло виправити ситуацію. У 1999 почалася велика приватизація підприємств електроенергетики і телекомунікацій.
У грудні 2005 Саудівська Аравія вступила у Світову організацію торгівлі.
Зовнішня торгівля
Експорт - 310 млрд дол в 2008 році - нафта і нафтопродукти. Основні покупці - США 18,5%, Японія 16,5%, Китай 10,2%, Південна Корея 8,6%, Сінгапур 4,8%.
Імпорт - 108 млрд дол в 2008 році - промислове устаткування, продовольство, хімічна продукція, автомобілі, текстиль. Основні постачальники - США 12,4%, Китай 10,6%, Японія 7,8%, Німеччина 7,5%, Італія 4,9%, Південна Корея 4,7%.