
- •1. Геополітичне розташування, природно-кліматичні умови, ресурси і населення Китаю.
- •2. Внутрішня і зовнішня політика Мао Цзедуна.
- •3. Здобутки і труднощі курсу “чотирьох модернізацій” у кнр.
- •4. Тайванська проблема: виток, сутність та перспективи урегулювання.
- •5. Утворення кндр і Корейської Республіки.
- •7. Корейська війна 1950-1953 рр., її міжнародні наслідки.
- •8. Республіка Корея: політична й економічна модернізація
- •9. Революція Мейдзі” та її наслідки.
- •1. Передумови революції
- •2. Хід революції
- •3. Результати революції
- •10. Політична й економічна демократизація Японії після Другої світової війни.
- •11. «Економічна дипломатія» Японії
- •12. Японське економічне диво
- •13. Ресурси і населення острівних країн Південно-Східної Азії
- •14. Природні ресурси та населення Індокитаю
- •15. В’єтнамська війна 1964 – 1973 рр. Та її міжнародні наслідки.
- •2 Вариант
- •16. «Новий порядок» генерала Сухарно в Індонезії та його падіння.
- •17. Проголошення державної незалежності Індонезії, Філліпін та Малайзії.
- •18. Особливості політико-правових систем Республіки Філіппіни та Малайзії.
- •19. Асоціація держав Південно-Східної Азії.
- •20. Геополітичне положення, кліматичні умови і населення Індостану.
- •21. Деколонізація Індостану і утворення незалежних держав.
- •22. Внутрішня і зовнішня політика Індії доби правління Індіри Ганді
- •23. Індійсько-пакистанський конфлікт: витоки, сутність, перспективи урегулювання.
- •24. Республіка Індія – «найчисельніша демократія світу»
- •1 Вариант
- •2 Вариант
- •25. Політико-правова система Ісламської Республіки Пакистан.
- •27. Утворення Турецької Республіки і реформи Мустафи Кемаля Ататюрка
- •28. Особливості історико-цивілізаційного розвитку Ірану й Туреччини
- •29. Ресурси та етноконфесійний скалад населення Туреччини
- •30. Особливості державного ладу та зовнішньої політики Турецької республіки
- •31. Курдська проблема і перспективи її вирішення.
- •32. Особливості політично-правової системи й зовнішньої політики Ісламської Республіки Іран.
- •33. „Нафтові монархії” Аравійського півострова.
- •34. Виникнення Палестинської проблеми
- •35. Створення та діяльність Палестинської автономії
- •36. Етапи процесу врегулювання близькосхідного конфлікту
- •37. Арабо-ізраїльські війни та їхні міжнародно-політичні наслідки.
- •38. Полiтична система та економiка Держави Ізраїль
- •39. Республіка в Єгипті: головні етапи розвитку.
- •40. Республіка Ірак на шляху до представницької демократії.
- •41. Політичний і економічний розвиток Королівства Саудівська Аравія
- •42. Особливості державного ладу й економіки Сирії та Лівану.
- •43. Здобуття незалежності Лівією.
- •44. Державний лад та зовнішня політика Туніської Республіки та Королівства Марокко
- •45. Утворення й особливості розвитку Алжирської Народної Демократичної Республіки.
- •46. Суспільно-політична модернізація незалежних держав Тропічної та Південної Африки
- •47. Демократизація політичної системи і економічний розвиток пар.
- •48. Проблема самовизначення Західної Сахари і Перспективи її вирішення.
- •49. Ліквідація португальської колоніальної імперії в Африці й вирішення намібійської проблеми.
- •50. Причини й наслідки міждержавних та міжетнічних збройних конфліктів у Тропічній Африці.
- •51. „Держава загального добробуту” в Новій Зеландії.
- •52. Природні ресурси і населення Австралії
- •53. Особливості внутрішньої і зовнішньої політики Австралійської Співдружності.
- •54. Етнічний і конфесійний склад населення країн Латинської Америки.
- •55. Особливості державного ладу й зовнішньої політики Мексиканських Сполучених Штатів.
- •56. Заселення і найдавніші цивілізації доколумбової Америки.
- •57. Причини і наслідки громадянських війн у Колумбії
- •58. Військовий режим Августо Піночета та його неоліберальні реформи.
- •59. Проблема міжнародно-правового статусу Панамського каналу і її вирішення.
- •61. Режим Хуана Домінго Перона та феномен перонізму.
- •62. Інтеграційні процеси в Латинській Америці на прикладі меркосур та нафта
- •64. Особливості внутрішньої й зовнішньої політики Аргентини за президентства Карлоса Менема та Нестора і Христини Кіршнерів
- •65. Зовнішня політика Куби в добу правління Фіделя та Рауля Кастро
- •66. Особливості внутрішньої й зовнішньої політики Венесуели за президентства Уго Чавеса.
- •67. Розроблення й реалізація програми „Союз заради прогресу” в Латинській Америці
- •68. Державний лад і економічний розвиток Республіки Болівія.
- •69. Особливості політико-правової системи й міжнародного становища Федеративної Республіки Бразилія.
- •70. Політичне урегулювання Центральноамериканського конфлікту.
- •72. Демократизація політичної системи в Чилі
34. Виникнення Палестинської проблеми
У роки Першої свiтовоi війни Близький Схід став ареною бойових дій між Османською імперією та країнами Антанти. З метою забезпечення успіху в антитурецькій боротьбі західні країни змушені були звернутися за підтримкіою до еміра Хіджау та шерифа Мекки (вiд арабського „сапе місце") Хусейна (1856-1931 рр) - авторитетного серед арабського населення Близького Сходу глави роду хашимітів. У замін за зобов'язання підняти антитурецьке повстання Британія обiщяла йому визнати незалежність майбутньої арабської держави, створеноi на звільнених від туркiв землях. Цими ж угодами передбачалося встановлення для Палестини міжнародного режиму управління.
Улітку 1916 року до дипломатичних заходів щодо визначення майбутнього статусу Палестини підключилися міжнародні єврейські організації. Протягом довгих століть для євреїв, розсіяних різними країнами світу, було властиве прагнення повернутися до "землі обітованоi - Палестини, де свого часу існували ізраїльсько-іудейські царства. Наприкінці XIX ст. цей рух - сіонізм набув релігійно-політичного характеру й мав на меті відродження незалежної держави на "історичній батьківщині".
Бойові дії проїн турків на Близькому Сході розвивалися успішна спільно з англійськими частинами вйсьноні операції вели загони арабських повстанців під каїавдуванням синів Хуоейна — емірів Фзсала. Абдаллаха. Аті та Зейоа.У верес» 1918 р. союзники ірервали франт у Палестині,
Після закінчення війни значно активізувалася дипломатична боротьба навколо майбутнього Палестини ВСО 3 лотого 1919 р передала на розгляд Верховної Ради Антантати Паризькій мірній конференції проект створення "єврейського національного осередку" на Близькому Сході. Територіально землі, на які претендували євреіі, значно пераважали Палестину.
В червні 1919 року на Близький Схід вирушила делегація представникiв президента США, висновки комісії полягали в тому, що сiоністські плани є нереальними; "Неэврейське населення Палестини — 9/10 усього населення — виступає проти сiоністськоі програми.
Встановлення британського мандату над Палестиною створило сприятливі можливості ддя активiзацii єврейської імміграції на Близький Схід Першим верховим комісаром у Палестинi став Ґерберт Семюель. який ще в ходi свiтової війни видiлявся своіми проєврейськими настроями.
Пiд час урядування Семюеля постійно відбувалися конфлікти місцевих арабів з євреями. Тим часом євреї розпочали у Палестині формування системи полiтичних господарських установ- основи майбутньої політичної та економічної інфраструктури держави. Було створено низку політичних партій, товариства взаємодопомоги, загони єврейської самооборони "Хагана" Надпартійного організаціэю палестинських эвреiв став заснованний у 1920 р. "Гicтадрут" (загальга федерація трудящих Палестини, що нині налічу є 1.5 млн. чол). Мета його діяльності визначалася як координацiя зусиль, скерованих на поширення єврейського економічного контролю над Палестиною, трудова взаємодопомога і виховання молоді в сіонiстському дусі.
Спираючись на розгалужену мережу «Гістадругу». Євреї розпочали в 20-х рр. дві економічні кампанії: "завоювання землі" та "заваовадая праці". Кампанії полягали у скуповуванні земель та у створеннi пiдприємств із виключнно єврейським капіталом та робочою силою.
Органами єврейського самоврядування у Палестині стали Зібрання депутатів. Єврейське агентство – представницький орган євреїв Палестини при каолоніальній адмiнiстрацiї У серпні 1929 р. Лондон визнав агентство як представницький орган євреїв Палестини. Тоді ж розпочалися масові безпорядки в Єрусалимі. оскільки євреї влаштували маніфестацію біля Стіни Плачу.
У жовтні 1930 р. британський уряд виступив із "Білою книгою" - офіційною заявою про свою політику в Палестині. У цьому документі декларувався намір надалі значно більше уваги приділяти вимогам арабського населення. Напружені стосунки між євреями та арабами виявлялися у взаємному економічному бойкоті Британський уряд, у свою чергу, на початку 30-х рр. збільшив щорічні квоти для єврейських емігранті потік переселенців посилився після приходу до влади в Німеччині Адольфа Гiтлера Якщо 1930-1934 рр. до Палестини в’iхало юлизько 90 тис. осіб, то лише в одному 1935 р. -62 тис.
Навесні 1936 р. у Яффі знову псмалися поодинокі вбивства євреїв та англійців, які згодом поширилися практично на цілу територію країни Арабське кюелення міст розпочало загальний страйк
Тоді дня вивчення причин конфлікту та розробки рекомендацій щодо шляхів подолання арабо-єврейського протистояння британський уряд створив слідчу комісію на чолi з лордом Пiлом. Комісія рекомендувала розділити Палестину, створивши на її території арабську та єврейську держави.. Євреям припадали переважно північні райони країни, а арабам - південні Лондон зобов'язувався підтримати обидві новопосталі країни в питанні їх майбутнього вступу до Ліги Націй У серпні 1937р XX конгрес ВСО у Цюріху 300 голосами проти 158 підтримав ідею поділу Палестини. Арабське ж населення Палестини відмовилося від запропонованого подiлу країни. Все арабська конференція у Блудані ,бiля Дамаску, прийняла резолюцію, котра виключала будь-яку форму подiлу Палестини.
У ситуаціi що склалася, британський уряд без подальших консультацій зі сторонами палестинського протистояння випустив у травнi 1939р другу "Білу книгу", "метою британського уряду є створення незалежноi Палестинськоi держави. Це буде держава у якій два народи Палестини- араби та євреї подiлять владу в урядi так,що забезпечить говнi iнтереси кожнiй iз груп. Зафіксовані в "Білій книзі" нові підходи до вирішення палестинського питання засвідчували намагання Британії забезпечити стабільність на Близькому Сходi перед реальною загрозою чергової свiтовоі війни. Араби прийняли запропонований проект, але євреї його вiкинули. Передачі проекту на затвердження до Лiги Нацiй завадив початок Другоi свiтовоi вiйни.