22. Внутрішня і зовнішня політика Індії доби правління Індіри Ганді

Коротка біографічна довідка. Народилась 1917 року в родині Джавахарлала Неру в Аллахабіді. Початкову освіту отримала в місцевій школі, потім вчилась у Швейцарії. Після навчання в Сантінікетанському університеті виїхала у Велику Британію, де продовжила навчання в Оксфордському університеті. У 1938 році вступила до ІНК. У 1955-1959 рр. працювала в керівних органах ІНК, багато спілкувалась із батьком,який свідомо готував її до політичного життя. У 1960-1964 рр. була членом Виконавчої ради ЮНЕСКО. У 1964 році увійшла до складу уряду Шастрі як міністр інформації. У 1966-1977 та 1980-1984 рр. – прем’єр-міністр Індії. З 1983 року – голова Руху неприєднання. 31 жовтня 1984 року вбита сикхськими терористами.

Була вольовою і сильною жінкою, оскільки вийшла заміж за нищого кастою адвоката Фероза Ганді ( порушення вікових традицій) та не боялась входити у розлючений натовп та закликати до миру, не маючи при собі ні охоронців, ні зброї. Завжди мала свою думку й часто повторювала, що « Індія не має постійних друзів чи ворогів, але лиш постійні інтереси».

Внутрішня політика уряду І. Ганді.

На виборах 1971 року ІНК на чолі з Індірою Ганді одержав більшість місць у парламенті(350 з 542).

Уряд І. Ганді наприкінці 60х –початку 70х рр провів важливі соціально-економічні заходи. Зокрема були націоналізовані 14 найбільших комерційних банків, встановлено державний контроль над системою страхування, створено ряд фінансових установ для інвестицій у сільське господарство та промисловість. Також домоглася поступової передачі в руки держави експортної та імпортної торгівлі, обмеження кількості монополій, встановлення обмежень на міське землеволодіння, продовження земельної реформи, започаткованої батьком, скасування пенсій та привілеїв князів. Створювала кооперативи для торгівлі товарами широкого вжитку в місті та сільській місцевості.

Великого значення набули заходи, спрямовані на заохочення аграрного підприємництва. Відбувалась так звана зелена революція – фінансування впровадження прогресивних методів обробітку землі, поліпшення насіннєвого фонду та інше. «Зелена революція», особливо у регіонах зрошувального землеробства, сприяла зростанню продуктивності сільського господарства, самозабезпеченню країни зерном.

Недоліки політики. Надмірна увага, яка приділялась державному секторові промисловості на противагу приватному, позначилася на уповільненні темпів економічного розвитку країни на початку 70-х рр. Демографічний вибух, десятимільйонний потік біженців із Східної Бенгалії, викликаний репресіями пакистанської влади, хронічне безробіття породжували соціальну напруженість у країні. Найбільшою помилкою її уряду вважають програму планування сім’ї для контролю за надмірною народжуваністю у країні. Чоловіків із нижчих верств населення примусово стерилізували. Їм не пояснили, що процедура впливає лише на дітонародження, а не на потенцію.

На вибори 1977-го народ, підбурюваний опозицією, пішов під гаслом ”Прожени Індіру — збережи чоловічу силу”. І вона програла. Але через 3 роки знову тріумфально повернулася у велику політику. В останні роки правління Індіри Ганді активізувалися сикхські екстремісти. Вони зі зброєю засіли у головній святині сикхів — Золотому храмі в місті Амритсар. Після довгих вагань прем’єр-міністр дала згоду на штурм храму. У ході операції ”Блакитна зірка” всі чільники терористів загинули, але були значні жертви й серед мирного населення. Сикхи поклялися помститися. І на одному із інтерв’ю І.Ганді була вбита своїми охоронцями-сикхами,які випустили в неї понад двадцять куль.

Зовнішня політика уряду І.Ганді.

Індіра Ганді продовжувала політику батька. Прем’єр-міністр була прихильником так званого третього шляху своєї держави — неприєднання до воєнних блоків. У 1970-х Індія фактично очолила такі країни. Індіра Ганді зміцнила імідж своєї країни у світі. Стратегічним партнером проти можливого альянсу Пакистану, Китаю та США вона обрала СРСР. Та до цієї дружби прем’єр-міністр Індії завжди ставилася прагматично. Ганді не підтримала введення радянських військ до Чехословаччини й Афганістану.

У грудні 1971 року Індія розпочала війну із Пакистаном на підтримку національно-визвольної боротьби народів Бенгалії. Воєнні операції проходили на двох фронтах – західному і східному та завершилися після двох тижнів протистоянь капітуляцією пакистанських військ. На території Східної Бенгалії утворилася нова держава – Народна Республіка Бангладеш.

Індіра Ганді також зміцнювала відносини Індії із азіатсько-африканськими країними, намагаючись перетворити Індію на центр для країн третього світу.