19. Асоціація держав Південно-Східної Азії.

8 серпня 1967 р. у Бангкоку на нараді міністрів закордонних справ Індонезії, Малайзії, Сінгапуру, Таїланду і Філіппін було проголошено створення Асоціації країн Південно-Східної Азії (ASEAN). Її головними цілями і завданнями значились: прискорення економічного росту, соціального й культурного прогресу країн регіону, сприяння встановлення миру і стабільності в АТР на основі дотримання справедливості у відносинах між країнами ті відданості принципам Статуту ООН; активізація співпраці та взаємодопомоги у різних сферах (але не військовій) та ін.

Незважаючи на неодноразові запевнення у тому, що АСЕАН є передусім економічним угрупуванням, головною метою діяльності його учасників стало політичне співробітництво для зміцнення власних позицій у регіоні. У другій половині 70-х – 80-і рр.. ХХ ст. відбувався активний обмін військовими делегаціями всередині АСЕАН, Індонезія і Малайзія підписали угоду про спільну боротьбу з комуністичними повстанцями на кордоні, аналогічну угоду уклали також Малайзія і Тайланд. Усі члени АСЕАН на двосторонній основі регулярно проводили військові маневри, здійснювали стандартизацію озброєнь.

У квітні 1999 р. до АСЕАН було прийнято Королівство Камбоджа, завершивши тим самим етап формального інтегрування країн Індокитаю до спільного регіонального об’єднання (ще в липні 1995 р. його учасником став В’єтнам, а в 1997 – Лаос)

Своє 30-річчя у 1997 р. АСЕАН зустрічала із вражаючими економічними досягненнями: виробництво ВВП у 5-ти державах-засновниках зросло у середньому більш як у 20, а експорт – більш як у 70 разів.

Для того, щоб відновити довіру бізнесу, прискорити подолання наслідків кризи і забезпечити економічне зростання лідери країн АСЕАН ухвалили курс на прискорене створення «району вільної торгівлі». Але з приводу міжнародних проблем учасники АСЕАН так і не спромоглись досягти одностайності, зокрема, вони по-різному відреагували на Балканську кризу. Країни Асоціації не знайшли принципової домовленості і щодо державної належності багатих на нафту островів Спратлі.

20. Геополітичне положення, кліматичні умови і населення Індостану.

Індостан - півострів на півдні Азії. Площа 2 млн. км². Практично вся територія Індостану належить Індії. Перські автори називають так всю Індію, західні європейці ж іменують так зазвичай тільки країну на північ від гір Віндії, тобто материкову частину країни. На заході півострів омивається Аравійським морем, на сході — Бенгальською затокою Індійського океану. Умовна північна межа тягнеться від дельти Інду до дельти Гангу.

Західне узбережжя (Конкан і Малабарський берег) - вузька алювіальна низовина з бухтами і скелястими мисами, східне (Коромандельський берег) - абразивна рівнина з лагунами і пагорбами, складеними гранітами і гнейсами. Деканське плоскогір'я (близько 800 м) займає велику частину. Його західний підведений край (Західні Гати) уривається крутими сходами до океану, на сході розташовується група масивів скель різного походження, що об'єднується загальною назвою «Східні Гати». На півдні Індостану розташовані гори Нілгирі, Палні, Анаймалай, Кардамонові, розчленовані на окремі масиви.

Величезний п-ів Індостан (другий за площею у світі), прилеглі до нього материкові рівнини, плато і о-ви (Андаманські, Лаккадівські, Мальдівські, Нікобарські, Шрі Ланка) займають держави Південної Азії: Республіка Індія (3288 тис. кв. км, 147,767 млн. чол.), Ісламська Республіка Пакистан (803,94 тис. кв. км, 147, 764 млн. чол.), Народна Республіка Бангладеш (144 тис. кв. км, 133, 335 млн. чол.), Королівство Непал (136, 8 тис кв. км, 25,872 млн. чол.), Демократична Соціалістична Республіка Шрі Ланка (65, 61 тис. кв. км, 19, 582 млн. чол.) і Республіка Мальдіви (0,3 тис. кв. км, 0, 32 млн. чол.). Із заходу, півдня і сходу омивається водами Аравійського моря, Індійського океану і Бенгальської затоки.

Ці країни віддалені від решти території Азії гірськими масивами, серед котрих найбільші гори на планеті – Гімалаї, Каракорум і Гіндуш. Південніше від гірських хребтів розташована велетенська Індо-Гангська рівнина, де у річкових долинах проживає більша частина населення Індії, Пакистану й Бангладеш. В Індії – найбільша у світі площа зрошувальних земель, країна має досить великі запаси вугілля (проте низької якості), залізної руди (чверть світового обсягу), бокситів, марганцю, титанової руди, дорогоцінного каміння та слюди (І місце у світі за видобутком).

Держави Південної Азії розташовані у тропічних і субекваторіальних широтах, і оскільки вони відгороджені стіною Гімалаїв від впливу континентальних арктичних мас, - є одними з найжаркіших у світі з типово мусонним кліматом, який визначає ритм господарських робіт і всього способу життя. 70-80% річної кількості опадів припадає на червень-вересень, коли приходить південно-західний мусон і майже безперервно йдуть дощі. Це час основного польового сезону – халіф, тому спізнення сезону дощів або їхня недостатня кількість перетворюється у лихо для країн Південної Азії.

Грудень-лютий – зимовий сезон, сухий і прохолодний (на півночі сер. t січня знижується до +15), а березень-травень – найжаркіший і посушливий (сер. t травня +28-35). У Східній Індії на плато Шіллонг знаходиться найвологіше місце на планеті зі щорічними опадами до 12000 мм. Щоб мінімізувати негативний вплив погодних умов в Індії започаткований надскладний іригаційний проект «повороту рік» вартістю $120 млрд., що передбачає об’єднання всіх водних ресурсів країни в єдину мережу.

Лише в найбільш багатонаціональній Індії за переписом 1971 р. було зафіксовано 281 мову з числом носіїв більне 5 тисяч чол. Майже все населення Бангладеш, Мальдівців, Пакистану абсолютну більшість населення Індії, Шрі Ланки (біля 75%), та Непалу (більше 80%) становлять представники індо-арійської та іранської груп індоєвропейської мовної сім’ї. Сучасна державна мова Індії – літературний хінді, що є рідним лише для 30% населення країни. Державною мовою Пакистану став урду, що має до 80% арабо-перських запозичень, використовує латинську графіку і є рідним лише для 8% населення – біженців-мусульман з Індії та їхніх нащадків. Чверть населення Індії (на півдні) й п’ята частина мешканців Шрі Ланки розмовляють мовами дравідійської сім’ї.