18. Особливості політико-правових систем Республіки Філіппіни та Малайзії.

Коли 31 серпня 1957 р. Малайя (тепер – материкова Малайзія) отримала державну незалежність, 9 спадкових правителів штатів утворили виборну монархію. Кожні 5 років вони зі свого складу більшістю не менш, ніж у 5 голосів, обирають Верховного і його заступника.

Згідно ст.32 конституції 1957 р. (зі змінами від 16 вересня 1963 р. коли до федерації, що стала називатися Мазайзією, увійшли британські колонії Сабах і Саравак на півночі Калімантану й тимчасово – до 9 серпня 1965 р. – Сінгапур), Верховний правитель «є найвищою за рангом особою в федерації і не несе відповідальності перед судом», причому наступною за рангом особою визначено дружину Верховного правителя. Заступником Верховного правителя зазвичай обирають «наступного в черзі» монарха. Посівши пост Верховного правителя, відповідна особа у своєму штаті залишається тільки « вищим ісламським духовним керівником», а всі його акти потребують контрасигнування з боку уповноваженого урядом міністра.

Спадкові правителі 9-ти штатів разом із призначеними Верховним правителем губернаторами штатів Мелака, Пулау-Пенанг, Сабах і Саравак утворюють Раду правителів.

Головним осередком владно-політичною діяльності в Малайзії є Федеральний уряд на чолі з прем’єр-міністром, якого призначає Верховний правитель. Причому конституція містить вимогу, щоб глава уряду мав підтримку більшості в Палаті представників. Кожен штат має власну конституцію, що визначає систему місцевих органів влади. Федеральна конституція розмежовує компетенції між Центром і штатами на три сфери: 1) сфера виключних повноважень федеральних органів, 2) сфера конкуруючої компетенції ( за домінування федерації) і 3) вузька сфера виключної компетенції органів штатів. За федеративним договором 1963 р. штати Сабах і Саравак зберегли певні конституційні прерогативи: перший має 20 місць у Палаті представників, другий – 28, обидва штати володіють правом вводити власний імміграційний контроль.

Філіппіни. Центральні органи влади. Філіппіни з 1987 є президентською республікою з двопалатним конгресом і незалежною судовою системою. Голова держави – президент, який одночасно виконує функції голови правління і головнокомандувача військовими силами. Президент обирається загальним голосуванням громадян від 18 років і старше строком на 6 років. Президент призначає членів очолюваного їм кабінету міністрів.

Вищий законодавчій орган – двопалатний Конгрес. Сенат складається з 24 членів, обраних на 6-ти річний строк згідно з системою пропорційного представництва; половина членів Сенату переобирається кожні 3 роки. Палата представників повинна включати не більше ніж 250 членів, обраних на 3 роки

Президент Філіппін може накласти вето на схвалений Конгресом законопроект.

Місцеві органи влади. Філіппіни розділені на 79 провінцій і 116 самокерованих міст. Регіони – за винятком автономних – не мають своїх адміністрацій.

Після повалення в 1986 режиму Маркоса була відновлена багатопартійна система, але розстановка політичних сил кардинально змінилася.