40.Характеристика поширених мінералів легкої фракції мінералогічних проб.

Мінерали легкої фракції: кварц, польові шпати, мусковіт, глауконіт, кордієрит.

Кордієрит:

1.форма виділень:індивіди короткопризматичні

2.спайність – недосконала, є окремість

3.твердість 7 – 7,5

4.прозорий

5.блиск – скляний, жирний

6.забарвлення від безколірного до фіолетово

7.схожий на кварц, і відрізняється від кварцу тим, що в кварцу немає окремостей

8.утворює метаморфічні та контактово-метаморфічні мінерали

9.в асоціації з силіманітом, гранатами

Кварц:

1.форми виділень:суцільні маси від грубозернистих до приховано кристалічних..Головні габітусні форми:призма, ромбоедр,трапецоедр

2.спайності немає

3.твердість 7

4.прозорий – гірський кришталь , мармароський діамант, часто мутний сірий

5.блиск скляний

6.забарвлення: чорний непрозорий – моріон, фіолетовий – аметист,жовтий – цитрин..

7.подібний на кордієрит і топаз…(в кордієриті – синій колір, окремість по пінакоїду.. .. ..топаз – більша твердість,досканала спайність..)

8.умови: а).з магматичних розплавів

б).газово – рідинні флюоритові

в).водні лужно-хлоридні і бікарбонатні розчини

Мусковіт:

1.форми виділень:корототаблитчасті, пластинчасті кристали,листувато – зернисті

2.спайність досконала в 1 напрямку

3.твердість 2-3

4.прозорий

5.блиск скляний

6.забарвлення – сірий, темно-сірий, з зеленуватим та жовтуватим відтінком.

7. подібний на лепідоліт(відрізняється асоціацією)

8.більша частина мусковіту – осадового походження

41. Диференційно-термічнийта термогравіметричний методи аналізу мінералів.

Загальш відомості про диференційно-термічний i термогравімет-ричний методи аналізу. Найпоширенішим i головним методом термічного аналізу є диференційно-термічний аналіз, який дає змогу виявляти й досліджувати фазові перетворення та xiмічнi реакції, які відбуваються в речовині під час нагрівання або охолодження, за термічними ефектами, що супроводжують ці зміни. Метод грунтується на найважливіших властивостях речовини, пов'язаних з її хімічним складом i структурою, які познача-ються на теплових змінах речовини під час її нагрівання або охолодження.

Аналіз виконують за допомогою спеціальної апаратури (nipoметрів, термічних установок тощо), яка дає змогу реєструвати термічні криві_, тобто графіки залежності температури обраної точки в досліджуваній речовині (або якоїсь функції від цієї величини, наприклад, різниці температур) від часу або температури зовнішнього середовища за безперервної зміни щієї температури за заданою програмою.

Теплові зміни, що виникають у речовині, яку нагрівають, під час вико-нання ДТА реєструють у вигляді кривої в системі координат: ордината - різниця температур між досліджуваною речовиною i термічним еталоном, абсциса - температура. Зареестровану криву називають кривою ДТА.

Якщо під час нагрівания речовина не зазнає ніяких перетворень, то (дельтаТ)=0. У цьому разі крива ДТА мае вигляд прямої лінії, яка збіга- еться з віссю абсцис; і називають нульовою кривою.

Якщо речовина відрізняється від еталона за теплофізичними властивос-тями, то крива диференціального запису може відхилитися від нульового положения вверх або вниз, i в подальшому крива ДТА реєструеться пара-лельно до oci абсцис або під деяким кутом до неї. Цю лінію ходу термічної кривої називають базисною лінією.

Якщо під час нагрівання при будь-якій температурі у взipці відбудеться фазове перетворення або хімічна зміна, що супроводжується поглинанням або виділенням тепла, то відразу виникне різниця температур між взірцем i еталоном. Значения цієї різниці пропорційне до кількості увібраного або виділеного тепла. Різниця температур, що виникла, фіксована відхиленням кривої ДТА вверх або вниз від умовного нульового положения. Це відхилення від базисної лінії, тобто інтервал аномального ходу термічної кривої, називають термічним ефектом .

Термічні ефекти, які відповідають процесам, пов'язаним iз поглинан­ням тепла, відображаються на кривій ДТА у вигляді відхилення нижче базисної лінії, їx називають ендотермічними, а ефекти, пов'язаш з виділенням тепла, - вище базисної лінії (відхилення кривої ДТА вверх), їx нази­вають екзотермічними. Ендотермічні ефекти позначають знаком мінус (-), а екзотермічш - плюс (+).

У кожній речовині під час нагрівання обов'язково повинно відбутися хоча б одне перетворення (наприклад, плавлення, випаровування, згін), яке супроводжується термічним ефектом, i тому в принципі вci речовини термоактивні.

Ще один метод дослідження речовини i npoцесів, які відбуваються в ній під час нагрівання зі зміною маси, - це термогравітетричний аналіз (ТГА). Він дає змогу з'ясувати, які зміни маси (зменшення або збільшення) відбуваються у взірці під час нагрівання, i виміряти їхнє значення. Резуль­татом цього аналізу є термогравіметрична крива (або крива зміни маси) -крива ТГ. Це графік залежності зміни маси речовини від часу або темпера-тури. Найчастіше зразок нагрівають безперервно i плавно, проте іноді використовують метод ступінчастого нагрівання: криві зміни маси одержують за результатами нагрівання речовини до сталої маси при заданих температурах. Широко розвинений метод вимірювання зміни маси зразка за допомогою термоваги під час безперервного нагрівання.