51. Політична ситуація в Україні у 2000 – 2004 рр. Причини її загострення.

Початок ХХІ століття став важливим періодом формування економіки України. Україна тільки входить в систему світового економічного простору і від того, як цей процес буде проходити залежить подальший економічний та соціальний розвиток країни як органічної підсистеми світової економіки. Сьогоднішній стан України в світових господарських зв’язках характеризується непідготовленістю її економіки до високоефективних форм внутрішньо - економічного співробітництва. Поки-що для країни існує посередницький характер внутрішніх зв’язків. В процесі інтеграції Україна зустрічається з великими труднощами, оскільки вона ще не визначилась в великій мірі з основними напрямками і механізмами структурної перебудови економіки. Україна містить вигідне положення з позиції оцінки первинних земельних факторів виробництва: плодородні землі, помірний клімат, водні ресурси, тобто вигідне економічне становище. Але поки-що стан агропромислової сфери являється досить тяжким і мало конкурентноздатним навіть на ринках Росії.. Реальним для України напрямком виходу на світовий ринок є розвиток науки, яка охопила великі досягнення. В Україні наявні значні поклади залізної руди та корисних копалин, які за умов розумного та регульованого державою використання можуть принести країні значні прибутки.

Україна та СНД. 8 грудня 1991р. на зустрічі керівників Білорусі, Росії та України в Біловезькій пущі було прийнято рішення про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Угоду про створення Співдружності незалежних держав було ратифіковано Верховною Радою України вже 12 грудня 1991. Не обійшлося без складностей у відносинах України із СНД (хоч правильніше було б сказати - із Росією) і у військовій сфері. 15 травня 1992р. у Ташкенті в рамках СНД підписано договір про колективну безпеку. Незважаючи на тиск, Україна не поставила підпис під цим документом. Проте російське керівництво добре усвідомлювало, що без інтеграції усіх держав-членів СНД у військовій сфері відновити єдиний державний організм буде неможливо. У 1995р. як в Україні, так і в Росії активізувалися дискусії з приводу вступу України повноправним членом до Міжпарламентської асамблеї СНД. Угоду щодо МПА підписано 27 березня 1992р. керівниками парламентів 7 країн СНД. Пізніше до неї приєдналися ще З країни. Україна бере участь у роботі МПА у ролі спостерігача. Проблема вступу України, а точніше - зміни статусу спостерігача на повне входження до МПА СНД - виходить за межі двосторонніх відносин і не завжди кореспондується зі статусом Української держави як позаблокової. Виникає ї ряд інших питань, в тому числі й збереження незалежності України. Не досягнуто консенсусу при розгляді положення про прапор і емблему Співдружності. Головним опонентом тих, хто запропонував обговорення атрибутики СНД, знову ж таки виступила Україна. Україна не підтримує ідеї створення військового блоку СНД, а відповідно не підписала 15 травня 1992р. в Ташкенті Договір про колективну безпеку. На країни СНД припадає більш як 65% всього зовнішньоторговельного обороту України. Укр-рос відносини. З часу розпаду Радянського Союзу відносини між двома країнами часто були складними і наразі перебувають у напруженні. Певний час урядам двох країн вдавалося домовлятися із деяких важливих питань двосторонніх відносин. від часу демократичних виборів Україна занепокоєна висловлюваннями і діями деяких російських політиків з питань Криму, російської мови в Україні, визнання Голодомору. Значне погіршення російсько-українських відносин відбулося під час і особливо після Помаранчевої революції 2004. Офіційна Москва не тільки втручалася в президентські перегони восени 2004, але й розцінила перемогу демократичних сил, як виклик її впливу на терени України. З того часу за різних урядів України, стосунки між двома державами залишалися напруженими, зокрема стосовно постачання російських енергоносіїв через територію України та, визнання Голодомору 33-го року геноцидом, можливого вступу України до НАТО та статусу російської мови в Україні. Основним невдоволенням української сторони залишається дуже часте втручання Росії у внутрішні справи України.Незважаючи на складні міждержавні відносини, на неформальному рівні стосунки між українцями і росіянами залишаються здебільшого позитивними та добросусідськими.