- •1.Українська мова серед інших мов світу. Походження української мови
- •2.Державна мова – мова професійного спрямування
- •3.Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Поняття державної, національної, регіональної та рідної мови в Україні.
- •4.Комунікативне призначення мови в професійній сфері. Поняття комунікативної професіограми
- •5. Мова і мовлення, їхні функції
- •6. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •7.Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. Визначення і поняття культури мови.
- •8. Комунікативні ознаки культури мови.
- •9. Типологія мовних норм сучасної української літературної мови.
- •11.Переклад термінів
- •12. Форми і види перекладу. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською.
- •13. Словники у професійному мовленні. Типи словників.
- •14,15. Визначення мовленнєвий етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- •17. Невербальні способи спілкування та доречність їх використання.
- •18.Гендерні аспекти спілкування
- •19. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.
- •20.Характеристика художнього стилю.
- •21. Науковий стиль та його диференціація.
- •22. Особливості вживання публіцистичного стилю в українській мові.
- •23.Побутовий стиль, його підстилі та мовні ознаки.
- •24. Особливості ораторського, конфесійного та епістолярного стилі.
- •25. Закономірності, особливості, мовні засоби і підстилі офіційно-ділового стилю.
- •26. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •27.Поняття лексики та лексичного складу мови.
- •28. Стилістично нейтральна лексика та стилістично забарвлена (маркована) лексика
- •29. Українська термінологія в професійному спілкуванні
- •30. Історія походження і сучасні проблеми української термінології. Явище пуризму в українському мовознавстві.
- •31. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальна класифікація термінів.
- •32. Особливості походження економічної термінології
- •33. Використання канцеляризмів, мовних штампів і кліше в сучасних офіційно-ділових текстах
- •34. Наукова комунікація як складова фахової діяльності.
- •35. Кодифікація і стандартизація термінів
- •36. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень.
- •37. Особливості наукового мовлення. Поняття про науковий етикет.
- •38. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •39. Основні правила бібліографічного опису, оформлювання покликань.
- •40. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •41. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті
- •42. Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування
- •43. Види, типи і форми професійного спілкування.
- •44. Основні закони спілкування.
- •46. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування.
- •47. Поняття комунікації, типи комунікацій, перешкоди та бар’єри комунікації
- •48. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію
- •49. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення
- •50. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування
- •52. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентації.
- •53. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем
- •54. Етикет телефонної розмови
- •55. Наради, збори, перемовини, дискусії як форми колективного обговорення
- •56. Збори як форма прийняття колективного рішення
- •57. Особливості проведення дискусій
- •58. Функції та види бесід.
- •59. «Мозковий штурм» і технології його проведення
- •60. Загальна класифікація документів
- •61. Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
- •62. Документація з кадрово-контрактних питань (типи документів).
- •63. Обліково-фінансова документація (типи документів).
- •64. Довідково-інформаційні документи (типи документів).
- •65. Етикет службового листування.
17. Невербальні способи спілкування та доречність їх використання.
Мовлення - не єдиний спосіб спілкування. Люди обмінюються інформацією й за допомоги інших засобів - жестів, міміки, погляду, пози, рухів тіла, які часто поєднуються в різних комбінаціях. Усе це невербальні (несловесні) засоби. Невербальні засоби спілкування - це система немовних знаків, що слугують засобами для обміну інформацією між людьми. За допомогою слів передається всього 7% інформації, а за допомоги міміки, жестів і поз - 55 %. Між вербальними і невербальними засобами спілкування наявний своєрідний розподіл функцій: словесними передається чиста інформація, а невербальними - ставлення до партнера. На думку американських вчених, для формування першого враження від співрозмовника важливими є перші чотири хвилини зустрічі, а деякі вважають, що досить і двох хвилин.
Кінетичні невербальні засоби є найважливішими у спілкуванні. Серед них важлива роль відводиться міміці. Міміка - це експресивні рухи м'язів обличчя, що виражають психічний стан, почуття, настрій людини в певний момент часу. Міміка репрезентує шість основних емоційних станів: гнів, радість, страх, страждання, подив і презирство. З мімікою тісно пов'язаний візуальний контакт, тобто погляд, що становить важливу частину спілкування. Розрізняють діловий, світський та інтимний погляди залежно від локалізованої спрямованості на співрозмовника. Погляд, спрямований у трикутник, вершиною якого є точка посередині чола, а основою - лінія між очима, є діловим. Він не опускається нижче очей. Неабияке значення у спілкуванні відіграють жести. Жести - це виражальні рухи рук, що передають внутрішній стан людини. За функціональним призначенням і природою вирізняють такі їх види: 1. Ритмічні жести дублюють інтонацію, виокремлюють певні частини висловлювання, підкреслюють логічний наголос, сповільнення чи прискорення темпу мовлення. 2. Емоційні жести передають найрізноманітніші відтінки почуттів: подив, радість, захоплення, ненависть, роздратування, розчарування. 3. Вказівні жести виконують функцію виділення якогось предмета серед однорідних. 4.Зображувальними жестами відтворюють предмети, тварин, інших людей (їхню форму, рухи, розміри). 5. Жести-символи інформують про певні дії, властивості, наміри тощо.
Поза - це мимовільна або зумисна постава тіла, яку приймає людина. Вирізняють "закриті" й "відкриті" пози. Відомо, що людина, зацікавлена в спілкуванні, буде орієнтуватися на співрозмовника, нахилятиметься в його сторону, повернеться до нього всім тілом, а якщо не хоче його слухати - то відійде назад, стоятиме напівобернувшись.
Окрему систему становлять ритміко-інтонаційні невербальні засоби: інтонація, гучність, темп, тембр, тональність. Спілкування завжди просторово організоване. Вчені виокремлюють чотири дистанції між учасниками спілку вального акту:
o інтимна (від 0 до 45 см) - спілкування з дітьми, дружиною, коханими, коханими, найближчими друзями;
o особиста (від 45 до 120 см) - спілкування під час зустрічей, на вечірках, у кулуарах конференцій тощо;
o соціальна (суспільна) (від 120 до 400 см) - міжособистісне спілкування з малознайомими людьми;
o громадська (відкрита) (від 400 до 750 см) виступ лектора перед аудиторією.
