- •1.Українська мова серед інших мов світу. Походження української мови
- •2.Державна мова – мова професійного спрямування
- •3.Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Поняття державної, національної, регіональної та рідної мови в Україні.
- •4.Комунікативне призначення мови в професійній сфері. Поняття комунікативної професіограми
- •5. Мова і мовлення, їхні функції
- •6. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •7.Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. Визначення і поняття культури мови.
- •8. Комунікативні ознаки культури мови.
- •9. Типологія мовних норм сучасної української літературної мови.
- •11.Переклад термінів
- •12. Форми і види перекладу. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською.
- •13. Словники у професійному мовленні. Типи словників.
- •14,15. Визначення мовленнєвий етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- •17. Невербальні способи спілкування та доречність їх використання.
- •18.Гендерні аспекти спілкування
- •19. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.
- •20.Характеристика художнього стилю.
- •21. Науковий стиль та його диференціація.
- •22. Особливості вживання публіцистичного стилю в українській мові.
- •23.Побутовий стиль, його підстилі та мовні ознаки.
- •24. Особливості ораторського, конфесійного та епістолярного стилі.
- •25. Закономірності, особливості, мовні засоби і підстилі офіційно-ділового стилю.
- •26. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •27.Поняття лексики та лексичного складу мови.
- •28. Стилістично нейтральна лексика та стилістично забарвлена (маркована) лексика
- •29. Українська термінологія в професійному спілкуванні
- •30. Історія походження і сучасні проблеми української термінології. Явище пуризму в українському мовознавстві.
- •31. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальна класифікація термінів.
- •32. Особливості походження економічної термінології
- •33. Використання канцеляризмів, мовних штампів і кліше в сучасних офіційно-ділових текстах
- •34. Наукова комунікація як складова фахової діяльності.
- •35. Кодифікація і стандартизація термінів
- •36. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень.
- •37. Особливості наукового мовлення. Поняття про науковий етикет.
- •38. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •39. Основні правила бібліографічного опису, оформлювання покликань.
- •40. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •41. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті
- •42. Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування
- •43. Види, типи і форми професійного спілкування.
- •44. Основні закони спілкування.
- •46. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування.
- •47. Поняття комунікації, типи комунікацій, перешкоди та бар’єри комунікації
- •48. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію
- •49. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення
- •50. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування
- •52. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентації.
- •53. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем
- •54. Етикет телефонної розмови
- •55. Наради, збори, перемовини, дискусії як форми колективного обговорення
- •56. Збори як форма прийняття колективного рішення
- •57. Особливості проведення дискусій
- •58. Функції та види бесід.
- •59. «Мозковий штурм» і технології його проведення
- •60. Загальна класифікація документів
- •61. Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
- •62. Документація з кадрово-контрактних питань (типи документів).
- •63. Обліково-фінансова документація (типи документів).
- •64. Довідково-інформаційні документи (типи документів).
- •65. Етикет службового листування.
29. Українська термінологія в професійному спілкуванні
Термін (від латин, terminus - межа, кінець) - це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини. Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію. Виокремлюють такі основні групи термінологічної лексики: математичну (дільник, косинус, логарифм), фізичну (молекула, статика, індукція), мовознавчу (фонема, афікс, синтаксис), літературознавчу (верлібр, хорей, анапест), філософську (діалектика), фінансову (банк, кредит, лізинг, баланс), хімічну (кисень, оксиди), біологічну (рецептор, гомеостаз), музичну (октава, акорд), спортивну (аут, тайм, сет, раунд). Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві складові - термінологію і терміносистему.
Термінологія - 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство)', 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей), називають терміносистемами, або термінологічними системами. Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру:
o логічними (якщо між поняттями певної галузі науки існують системні логічні зв'язки - а вони є в кожній науці,- то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними);
o мовними (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові тощо}.
Термінологія - це не хаотична сукупність слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.
Науку, що вивчає термінологію, називаютьтермінознавством. Незважаючи на відмінності й багатогранність сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять, існує низка спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці.
Основні ознаки терміна : 1) Системність: кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення, а за межами своєї терміносистеми він може мати зовсім інше значення. 2) Точність: термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає. 3) Прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми: якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні. 4) Наявність дефініції: кожний науковий термін має дефініцію(означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна: нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення, відсутність синонімів, інтернаціональний характер, стислість.
Термінологія виконує такі основні функції - позначає наукові поняття і задовольняє потреби спілкування фахівців - за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів. Значення термінів зафіксовано у спеціальних словниках, довідниках.
