25) Козацтво як феномен укр. Культури. Культура Запорізької Січі

слово «козак» означає «вільну людину».

один відомий український історик М.Костомаров вважав, що козаки походять з міщан, які мешкали в порубіжних містах між лісом і степом, таких як Черкаси, Канів та ін., і ходили на промисел у степи, де вимушені були воювати з татарами і заради оборони зводили укріплення - січі.

М.Грушевський заперечує тезу про «елітне» походження козаччини, яка пов'язує її появу з іменами старост, таких як Остап Дашкович чи Предслав Лянцкоронський, які пізніше потрапили в реєстр козацьких гетьманів. Ось що пише видатний учений з цього приводу: «Але козаччина правдиво - се не були ті богаті паничі, що для слави та гонору вважали потрібним теж забавитися «козацьким» походом в степи, на татарські улуси (як тепер їздять стріляти звіря куди-небудь в Африку чи Азію) - був той бідний, неоселий, відважний люд пограничний український, що промишляв козацтвом.

Козацтво протягом півтора століть вiдiгравало не тільки зачну політичну роль доблесного захисника волі й прав українського народу, а й сили, що яскраво виявила себе у культурній розбудові держави. Саме з козацького середовища вийшла нова провідна верства, нова національна аристократія, нова iнтелiгенцiя, яка взяла на себе й утвердження власної державності (вся гетьманщина і особливо Богдан Хмельницький), і розвиток освіти, спорудження та реконструкцію храмів, будівництво громадських споруд, опікування мистецтвом тощо.

Прагнення надолужити втрачене Україною за роки колоніального існування спонукало багатьох дiячiв епохи до активності в галузі культури. Чимало хто з козацької старшини, наприклад, захопився органiзацiєю шкіл і майстерень при монастирях. Їх добробут швидко зростав завдяки потужній економiчнiй пiдтримцi козацтва. В умовах боротьби за незалежність, за розбудову державносi і культури змужнів інтелект нації, зродилася когорта видатних діячів: це й Михайло Дорошенко, Кшиштоф Косинський, Іван Сулима, Пилип Орлик, Петро Могила, Іван Мазепа. Саме козацькі часи в історії України називають добою Бароко, маючи на увазі не лише мистецький стиль, а значно ширше духовне поняття: свiтовiдчуття.

Головною святинею козацтва вважався хоругв — прапор. Його шили з дорогих тканин і прикрашали вишивкою й шиттям. Найчастіше золотом вишивали образ Пресвятої Богородиці Діви Марії — заступниці козацтва або козака з шаблею й мушкетом. Траплялися на бойових козацьких прапорах зображення святих, хрестів, сонця, місяця, зірок, зброї, звірів. Козацькі прапори були переважно блакитного, жовтого, жовто-блакитного, білого, малинового, червоного і чорного кольорів. Важливим атрибутом влади був бунчук — держак завдовжки 2—2,5 м, верхівку якого прикрашала куля — маківка, від якої донизу звисали пасма кінського волоса і червоні вірьовки.

Символом влади судді був військова печатка. Нею підтверджувалися всі офіційні документи Війська Запорізького. Символом влади військового писаря була срібна чорнильниця,