
- •1. Наука про адвокатуру: основні поняття та напрями.
- •2.Предмет та система науки про адвокатуру.
- •3.Методи науки про адвокатуру
- •5.Місце Адв серед інших навч юридичних дисциплін
- •4.Адв в Україні як навч дисц, її предмет та система
- •6.Зародження адвокатури
- •8.Інститут адвокатури у Давньому Римі
- •7.Адвокатура в Античній Греції
- •10.Розвиток інституту адвокатури в Англії
- •9.Розвиток інституту адвокатури у Франції
- •11.Розвиток інституту адвокатури у Німеччині
- •12..Зародження і розвиток інституту адвокатури в Україні
- •13Адвокатура України після 1917 року
- •19.Законодавство про адвокатуру, сучасні проблеми та шляхи їх вирішенн
- •17Право особи на отримання кваліфікованої правової допомоги: міжнародно-правові аспекти
- •18Міжнар стандарти та нормативи адв та адвокатської діяльності
- •20Поняття адвокатської діяльності, її мета.
- •21Принципи адвокатської діяльності
- •22.Гарантії адвокатської діяльності Стаття 23.
- •23.Види адвокатської діяльності
- •25.Вимоги щодо несумісності відносно діяльності адвоката
- •27. Допуск до складення кваліфікаційного іспиту особи, яка виявила бажання стати адвокатом
- •26.Адвокат: поняття, вимоги до набуття статусу
- •28. Кваліфікаційний іспит: нормативне регулювання, процедура проведення
- •30Стажист адвоката: права та обов’язки
- •31.Керівник стажування: права та обов’язки
- •32.Свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності: умови отримання. Посвідчення адвоката
- •33.Форми організації роботи адвоката
- •34.Єдиний реєстр адвокатів України
- •37.Об’єднання адвокатів
- •36.Порівняльна характеристика адв бюро та адв об’єднання
- •39.Обов’язки адвоката
- •40.Помічник адвоката
- •42.Порівняльна характеристика помічника та стажиста адвоката
- •47.Дисциплінарна відповідальність адвоката
- •48.Процедура здійснення дисциплінарного провадження
- •59.Етика пов адв при відмові від подальшої роботи з клієнтом
- •57.Принципи адвокатської етики
- •60.Етичні правила у взаєминах «адвокат-колега»
- •58.Етичні правила поведінки у сфері «адвокат-клієнт»
- •61. Етика відносин «адвокат-суд»
- •65.Договір про надання правової допомоги: поняття, зміст, форма
- •66.Підстави для відмови в укладенні договору про надання правової допомоги
- •62.Відповідальність адв за порушення правил адв етики
- •68.Прип, розірвання договору про надання правової допомоги
- •72.Конференція адвокатів регіону
- •70.Адв самоврядування: основні засади та завдання
- •73.Рада адвокатів регіону (рар)
- •74.Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури
- •75.Ревізійна комісія адвокатів регіону
- •76.Вища кваліфікаційна комісія адвокатури
- •77.Вища ревізійна комісія адвокатури
- •78.З’їзд адвокатів України
- •79.Рада адвокатів України
- •81.Відповідальність адвоката іноземної держави
- •52.Сутність поняття «адвокатська етика»
- •53.Мораль та моральність у адвокатській діяльності
- •54.Співвідношення моралі, моральності та етики для адвокатської діяльності
- •43.Соціальне страхування адвоката
- •43. Страхування відповідальності адвоката
- •44.Пенсійне страхування адвоката
- •55.Особливості адвокатської етики
- •45.Оподаткування діяльності адвоката
- •46.Відповідальність адвоката: поняття та види
- •56.Етичні засади регулювання адвокатської діяльності. Правила адв етики
- •69.Надання адвокатом безоплатної правової допомоги
12..Зародження і розвиток інституту адвокатури в Україні
1) Київської Русі (9-13ст.)захисники -рідні приятелі сторін: послухи - свідки порядного життя обвин та видоки - свідки вчиненого стороною або спірного факту. Панування звич п і перевага над писаним. Праця захисн непрофесійна 2)Польсько-Лит доби (14-16ст.). В Україні сформувалась проф. адва. ос роль відіграли Лит статути та Магд право. Звич п поступово витісняло Магд, спочатку у міських(14-15ст.), а потім – у загальнодерж судах(16ст з’являється захисник як проф. юрист у кінці 14 – початку 15 ст. Лит статути діяли до 1842р. І Лит статут 1529р.: вживав термін «прокуратор» або «речник». Захисн міг бути кожний вільний повноправний житель міста. За Лит статутом 1566р. не міг бути прокуратором іноземець. Лит статут 1588р. присвячує суд захисту 5 артикулів: захисником могла бути кожна вільна людина, за винятком духовних осіб, суд персоналу замкових судів. Прокуратор був: 1) як представник сторони 2) як помічник. Прокуратор мав мати засвідчений письмовий документ або усне підтвердження сторони. Був також спец замковий захисник для людей убогих (з вадами), сиріт… Вст етичні норми та відповідальність за їх порушення: за намагання стати прокуратором протилежної сторони – позбавлення практики, за свідоме заподіяння шкоди клієнту – смертна кара. 3) «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 5 артикулів. 21 пункт. В значенні захисника вперше вжив термін «адвокат» або «повірений»! Обов’язок приносити присягу та реєстрація в судах. Іноді допускались захисниками батьки, опікуни, призначені судом або обрані за бажанням сторін. Адв не могли бути жінки, службові особи в своїх округах. Могли бути лише чоловіки без відхилень, повнолітні, християни, розумово і фізично дужі, світського стану. Нехристияни могли захищати тільки своїх одновірців, духовні особи – лише церкви і монастирі. обов’язок – допомога ближнім і служіння справедливості. випадки безоплатного захисту для вдів, сиріт, малозабезпечених. Мав бути спец документ від клієнта: «вєрчіє челобітіє». Відповідальність: за сприч шкоди підзахисному: відшкодування в 2-му розмірі, смертна кара, арешт або тілесні покарання. За умисне порушення об – відрізання язика. За неумисне або недбале– відшк в повному обсязі тюрма 4 тижні. Адв визнана як окремий стан, хоча і не об’єднана професійно. 4) Суд реформа 60-х років 19 ст., право обвинуваченого на захист! Судові статути 1864р.: формування присяжних повірених. Адвокатура будувалась на ряді вимог до присяжн повірен: ВЮО, стаж судової роботи або помічником присяжн повірен не менше 5р.,вік 25р. Обрання в присяж повір здійснювалось радою присяжн повір при окрузі судової палати. 3 округи: Харківський, Київський, Одеський. Самоврядування повірених, шляхом обрання рад присяжних повірених, з числа яких був голова ради та його заступник. Рада повинна: розглядати заяви про вступ та вибуття повірених, нагляд за дотримання ними законів та правил, призначення повірених для надання безоплатної допомоги, накладення дисц стягнень. права - участь в загальних зборах ради, право бути обраним на посаду, право представництва в межах округу, право на обумовлення винагороди. об: прийняття присяги, відмовлення від несумісних занять, не мали п захищати інтереси рідних, розголошувати таємницю довірителя, вчиняти умисні дії на шкоду довірителю Приватними могли бути: повнолітні (не жінки). Не мали корпоративної організації. Свідоцтво видавали мировий з’їзд, окружний суд або судово палата. Для свідоцтва іспит. Свідоцтво діяло 1 рік, передбачало сплату мита та публікацію інформації про видачу свідоцтва. Не могли бути: неповноліт, недієздат, відлуч від церкви, позбавл прав, неграмо, монахи, священносл. Відповід: дисциплінарна (догана, попередження, заборона виконання об строком до 1 р., виключення з числа пов притягнення до крим відп. контррерформа в 1874р. – інститут приват повірених скас. Мета: убезпеч нас від осіб, не маючих належного проф. та морального рівня. У 1879р. була тимчас прип організація повірених. Утиски адвокатів… У 1889р. царський уряд обмежив доступ до адв за нац ознакою (євреїв). Жінкам заборонялось відвідувати лекції з права в університетах.