
- •1. Наука про адвокатуру: основні поняття та напрями.
- •2.Предмет та система науки про адвокатуру.
- •3.Методи науки про адвокатуру
- •5.Місце Адв серед інших навч юридичних дисциплін
- •4.Адв в Україні як навч дисц, її предмет та система
- •6.Зародження адвокатури
- •8.Інститут адвокатури у Давньому Римі
- •7.Адвокатура в Античній Греції
- •10.Розвиток інституту адвокатури в Англії
- •9.Розвиток інституту адвокатури у Франції
- •11.Розвиток інституту адвокатури у Німеччині
- •12..Зародження і розвиток інституту адвокатури в Україні
- •13Адвокатура України після 1917 року
- •19.Законодавство про адвокатуру, сучасні проблеми та шляхи їх вирішенн
- •17Право особи на отримання кваліфікованої правової допомоги: міжнародно-правові аспекти
- •18Міжнар стандарти та нормативи адв та адвокатської діяльності
- •20Поняття адвокатської діяльності, її мета.
- •21Принципи адвокатської діяльності
- •22.Гарантії адвокатської діяльності Стаття 23.
- •23.Види адвокатської діяльності
- •25.Вимоги щодо несумісності відносно діяльності адвоката
- •27. Допуск до складення кваліфікаційного іспиту особи, яка виявила бажання стати адвокатом
- •26.Адвокат: поняття, вимоги до набуття статусу
- •28. Кваліфікаційний іспит: нормативне регулювання, процедура проведення
- •30Стажист адвоката: права та обов’язки
- •31.Керівник стажування: права та обов’язки
- •32.Свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності: умови отримання. Посвідчення адвоката
- •33.Форми організації роботи адвоката
- •34.Єдиний реєстр адвокатів України
- •37.Об’єднання адвокатів
- •36.Порівняльна характеристика адв бюро та адв об’єднання
- •39.Обов’язки адвоката
- •40.Помічник адвоката
- •42.Порівняльна характеристика помічника та стажиста адвоката
- •47.Дисциплінарна відповідальність адвоката
- •48.Процедура здійснення дисциплінарного провадження
- •59.Етика пов адв при відмові від подальшої роботи з клієнтом
- •57.Принципи адвокатської етики
- •60.Етичні правила у взаєминах «адвокат-колега»
- •58.Етичні правила поведінки у сфері «адвокат-клієнт»
- •61. Етика відносин «адвокат-суд»
- •65.Договір про надання правової допомоги: поняття, зміст, форма
- •66.Підстави для відмови в укладенні договору про надання правової допомоги
- •62.Відповідальність адв за порушення правил адв етики
- •68.Прип, розірвання договору про надання правової допомоги
- •72.Конференція адвокатів регіону
- •70.Адв самоврядування: основні засади та завдання
- •73.Рада адвокатів регіону (рар)
- •74.Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури
- •75.Ревізійна комісія адвокатів регіону
- •76.Вища кваліфікаційна комісія адвокатури
- •77.Вища ревізійна комісія адвокатури
- •78.З’їзд адвокатів України
- •79.Рада адвокатів України
- •81.Відповідальність адвоката іноземної держави
- •52.Сутність поняття «адвокатська етика»
- •53.Мораль та моральність у адвокатській діяльності
- •54.Співвідношення моралі, моральності та етики для адвокатської діяльності
- •43.Соціальне страхування адвоката
- •43. Страхування відповідальності адвоката
- •44.Пенсійне страхування адвоката
- •55.Особливості адвокатської етики
- •45.Оподаткування діяльності адвоката
- •46.Відповідальність адвоката: поняття та види
- •56.Етичні засади регулювання адвокатської діяльності. Правила адв етики
- •69.Надання адвокатом безоплатної правової допомоги
11.Розвиток інституту адвокатури у Німеччині
з VI ст., більшість німецьких племен мала свої закони і ще до християнського періоду на цих землях вже використовувався термін advokatia (vogtei). Початок зародження адвокатури покладено духівництвом. священики для захисту своїх прав в судах наймали освічених людей, які знали звичаї, порядок судового розгляду справ, правові норми. Вже в законодавчих актах 799, 802, 803, 805 років зустрічаються норми щодо адвокатів. В той же час будь-яка особа могла одержати право на заняття адвокатською діяльністю.
Внутрішньої організації адвокатури не було. У судовій практиці Німеччини з 1495 р. заснований Імператорський суд, половина складу якого складалася з «докторів права» Тобто фактично університетам було надано право «офіційних консультацій», які були створені при юр факультетах за зразком судових колегій і складалися з професорів права даного університету. При наявності сумнівів у правильності своєї позиції суд мав право спрямувати матеріали справи в таку комісію, яка давала свій висновок, що згодом ставав фактично присудженням. У Німеччині існувала такса юридичних послуг, за порушення якої адвокат позбавлявся права практикувати і сумісно з клієнтом, який
переплатив, підлягав штрафу, а іноді - тілесному покаранню
У середньовічній адвокатурі була відсутня чітка професійна організація. Правозахист виділився від судового представництва. Існувала відносна свобода професії адвоката, але разом з тим відмічалася дисциплінарна залежність від суддів. Впроваджено римську систему визначення гонорару.
У період XV1-X1X столітть адвокатура поступово набуває іншу форму. В цей час вона стає самостійною організацією, яка існує і в даний час. В 1873 р. в Австрії, а в 1876 р. в Німеччині адвокат міг брати участь на попередньому слідстві.
У Німеччині кількість адвокатів була встановлена державою. Дисциплінарний нагляд за їх діяльністю здійснював апеляційний суд. Фрідріх Великий був відкритим ворогом адв, і фактично провів одержавлення адв, запропонувавши замість адв державних урядовців - правових комісарів, які проіснували до 1849 p., фактично підтвердивши повну помилковість такого рішення. До речі, представників, які одержували за виконану роботу не гонорар, а оплату за послуги, часто називали прокураторами
В Німеччині статут 1878 р. встановив 3-річну практичну підготовку до самостійної роботи.Сучасність - Адв в Німеччині є незалежною організацією у системі правосуддя, а адв —вільними підприємцями, які мають свої контори, наймають службовців. Вони відрізняються від інших бізнесменів тим, що не наділені правом рекламувати свою професійну діяльність, а також не сплачують, ремісничого податку'. Будь-якого контролю за роботою адв з боку державних органів не існує. Проте він повинен мати репутацію чесної людини бути всебічно ерудованим в галузі права та вміти із знанням справи захищати законні інтереси підзахисного або довірителя. Основним нормативним актом, який закріплює правовий статус адв в Нім, є Федеральне положення про адвокатуру 1959 p., що діє з незначними змінами і сьогодні. Вимоги, що пред'являються до кандидатів- допускається лише та особа, у адвокати яка згідно з Законом про суддів визнається придатною до виконання суддівських обов'язків. Усі існуючі в Німеччині палати адвокатів об'єднуються у Федеральну палату адвокатів. Кожна місцева палата очолюється правлінням, до складу якого входить сім членів. Проте загальні збори палати можуть збільшити їх число. Члени правління обираються загальними зборами палати. Членом правління може бути обраний адвокат, якому виповнилося 35 років і що має 5-річний стаж безперервної роботи в адвокатурі.