5.Місце Адв серед інших навч юридичних дисциплін

Весь комплекс юридичних наук, що входять в сферу дії адвокатського права, можна об'єднати в три великі розділи:

а) фундаментальні, тобто історико-теоретичні;

б) галузеві;

в) спеціальні юридичні науки.

Фундаментальні правові науки показують місце і роль адвокатури в державі і суспільстві. Вони представлені у вигляді: теорії та історії держави і права як України так і зарубіжних країн; конституційного права.

Галузеві науки, дані яких використовує адвокатура в своїй діяльності, це: Цивільне право і цивільний процес;- Сімейне право;- Господарське право та господарський процес;

- Трудове право;- Адміністративне, фінансове та міжнародне право;- Земельне, водне, лісове, екологічне право;

- кримінальне та кримінально-виконавче право;

- Кримінальний процес та судоустрій.

До спеціальних (прикладних) юридичних наук, досягнення яких знаходяться на озброєнні адвокатури, можна віднести: криміналістику і кримінологію; прокурорський нагляд, нотаріат, різні види судово-експертного права та ін.

4.Адв в Україні як навч дисц, її предмет та система

Навч. Дисципліна – це навчальний курс, що має на меті вивчення студентами знань про закономірності виникнення, становлення, функціонування та подальшого розвитку адвокатури з метою виконання вищої соціальної місії держави, спрямованої на сприяння захисту прав, свобод та законних інтересів громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, а також держави, державних органів, місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

Предмет - питання організації та діяльності адвокатів, які мають досліджуватись та осмислюватись на теоретичному рівні, що дасть можливість прогнозувати подальший розвиток такої інституції як адвокатура.

Система:

Заг. Ч. – поняття, принципи, організація і т.п.

Ос.Ч.–відповідно до функцій адвокатури – правозаступницька (у різних процесах), представницька та інші.

6.Зародження адвокатури

Адвокатура, подібно до всіх соціальних інститутів, виникає спочатку у вигляді незначного зародку. Так, у кафрів (Пд-Сх Африка) позивач приходив до суду зі своїми рідними, які здійснювали функції адвокатів. У Китаї, дозволялося здійснювати захист родичам або приятелям обвинуваченого. В Туреччині існували муфтії - знавці ісламського права, які були його коментаторами, їх обов'язки полягали в тому, щоб давати юридичні поради заінтересованим особам. При цьому думка муфтіїв мала силу закону. У стародавніх іудеїв захисником міг бути будь-який бажаючий. Це допускалося і вважалося священним обов'язком. Проте, у пізніший час адв прийняла іншу форму. За талмудичним правом при судах синедріону знаходилися особи, що готуватися бути суддями і мали назву кандидатів. Вони були присутні на засіданнях і могли говорити промови в захист обвинувачених. Будучи фахівцями, вони дещо більш наближалися до адв у власному значенні. Але оскільки вони виступали не на запрошення підсудних і без попередньої угоди з ними, то їх все-таки не можна визнати за справжніх адв. В Єгипті захист здійснювався в письмовій формі, оскільки було побоювання, що при усному буде проводиться вплив на суддів. З часом був вв разом з письмовим і усний захист. У стародавніх Мексиці та Перу, подібно Єгипту існували постійні суди, а в процесі переважала писемність. Але адв не згадується - тут, як і в Єгипті, вона офіційно не допускалася унаслідок панування письмового процесу. У Вавілоні і Персії процес хар свободою захисту, публічністю і колегіальністю. Судовий захист відомий також жителям Сьєрра-Леоне і Анголи, але в них адв з'явилася під впливом англійців і португальців, які заволоділи цими територіями. 1. Першими правозаст служать особи, пов'язані якими-небудь віднос з позовниками 2. Особливий клас адв виникає на більш високому ступені розвитку суспільства, коли звич п, замінюється писа законом, і коли знання цих прав норм (законів) перестають бути доступними для кожного. 3. У тих країнах, де існує особливий клас адв, ще не можна знайти слідів організації цієї професії.