20. Зміст, основні принципи та організація соціального партнерства.

Соціальне партнерство — це система взаємозв'язків між найманими працівниками, трудовими колективами, професійними спілками — з одного боку, роботодавцями та їх об'єднаннями — з другого, і державою та органами місцевого самоврядування — з третього.

Соціальне партнерство має цілком визначене суспільне призначення: створення і діяльність певних органів, впровадження в життя гуманістичних ідей і принципів регулювання соціально-трудових відносин, розробку, прийняття і реалізацію конкретних взаємовигідних рішень.

Реалізується соціальне партнерство через систему взаємних консультацій, переговорів, угод, укладання колективних договорів, укладання індивідуальних трудових контрактів, а також через систему вирішення трудових спорів, узгодження й захисту інтересів сторін.

Основу цивілізованих відносин між партнерами, що складаються, повинні складати принципи, вироблені Міжнародною організацією праці (МОП).

1. всезагальний і інший мир може бути встановлений лише на основі соціальної справедливості;

2. не надання у будь-якій країні робітникам людських умов праці є перешкодою для інших країн, що бажають покращити стан робітників;

3. свобода слова і свобода об’єднань є необхідними умовами постійного процесу;

4. злидні у будь-якому місці є загрозою для загального благоустрою;

5. всі люди, незалежно від раси, віросповідань і статі мають право на матеріальний благоустрій і духовний розвиток в умовах свободи і достоїнства, стійкості в економіці і рівних можливостях;

6. повна зайнятість і підвищення життєвого рівня.

7. праця не є товаром.

21. Об'єднання роботодавців на ринку праці.

Організації та об'єднання роботодавців є одним з основних суб'єктів соціального партнерства. Методи створення цих організацій і об'єднань, їх функціонування і співробітництва з профспілками та органами влади є важливою складовою механізму соціально-трудового партнерства. Передумовою створення організацій та об'єднань роботодавців є власне наявність цього прошарку в суспільстві.

Основними завданнями організацій роботодавців у справі оздоровлення соціально-трудових відносин в Україні, поширення соціального партнерства мають стати такі:

• ідентифікація, формулювання, представництво та захист спільних інтересів і прав роботодавців у відносинах з органами державної влади та об'єднаннями найманих працівників;

• участь у проведенні переговорів і укладанні дво- і тристоронніх угод на всіх рівнях;

• координація дій у виконанні зобов'язань згідно з укладеними угодами;

• сприяння вирішенню колективних трудових спорів і запобіганню страйків;

• відстоювання необхідності довгострокових державних інвестицій у людський капітал і державної підтримки розвитку персоналу на підприємствах;

• розвиток співробітництва на засадах соціального партнерства з об'єднаннями найманих працівників;

• налагодження постійних контактів із засобами масової інформації й громадськістю, формування позитивного іміджу роботодавця в Україні;

• розвиток співробітництва з міжнародними організаціями роботодавців, поширення позитивного досвіду соціального партнерства і т. ін.