3. Демократична культура та її складові

Модель демократичного громадянина і культура громадянськості

Якщо «громадянськість» розуміти як здатність громадянина користувати­ся своїми правами в демократичній державі та виконувати певні обов'язки перед нею, то постає цілком правомірне запитання про культуру громадян­ськості. Недемократичні політичні системи, як відомо, підтримують культуру безкритичного послуху, інертності та байдужості. Для авторитарних правителів головне, щоб суспільство було покірним і слухняним. Демократичне сус­пільство, яке залежить від ініціативи та залученості громадян, навпаки, пот­ребує культури участі і саме формує її.

Відвідавши США у першій половині XIX ст., французький державний ді­яч і політолог А. де Токвіль в своїй книзі „Про демократію в Америці” так описав побачений ним механізм формуван­ня такої культури (92, 104): «Вільні інститути, що їх мають мешканці Сполучених Штатів, і ті політичні права, що ними вони користуються, постійно і з без­лічі нагод нагадують кожному громадянинові про те, що він живе у суспіль­стві. Вони щомиті повертають його до тієї думки, що бути корисним іншим людям — це обов'язок людини, який збігається з її власними інтересами».

Громадянин є найбільшою цінністю в демократичній державі (105). Уряди іс­нують для того, щоб слугувати людям, а не для того, щоб люди слугували урядам. Якщо демократична держава захищає своїх громадян, на­дає широкі можливості для застосування їхніх прав і свобод, то громадяни віддячують за це державі своєю лояльністю та своїми громадянськими чес­нотами. Демократична держава завжди покладається на активну громадянськість, тривалу, поінформовану участь широкого кола своїх громадян у житті суспільства. Громадяни ж демократичної держави маючи право згідно із своїм вибором бути членами будь-якої незалежної від уряду організації, беруть участь у різноманітних формах громадського життя. Водночас громадяни мусять брати на себе відповідальність, яка випливає з такої участі. Вони по­винні бути обізнаними, компетентними, терпимими у спілкуванні і взаємо­дії з тими, хто дотримується інших, іноді протилежних поглядів чи позицій, а в разі потреби бути готовими йти на компроміс, коли цього вимагає потре­ба в досягненні згоди. Тобто, культура громадянськості пов'язана з підтрим­кою ідеї демократії та демократичних цінностей, як от свобода, політична рівність, соціальна справедливість, толерантність.

Серед обов'язків громадян демократичної держави — дотримання законів, повага прав і свобод інших осіб, сплата податків, підпорядкування поліцей­ським приписам, охорона природи, навколишнього середовища, пам'яток культури тощо. Як уже зазначалося, у деяких країнах участь у виборах вва­жається найважливішим обов'язком громадян.

Для стійкого демократичного розвитку необхідно, «щоб усі громадяни були залучені до політики не на словах, а на ділі, і щоб їхня участь у по­літичному житті була заснована на поінформованості, результатах аналі­зу і розумінні причин, що роблять таку участь необхідною. «Громадян­ськість» слід розуміти як (а) усвідомлення необхідності і як (б) суб'єктив­ну здатність громадянина користуватися своїми правами в демократич­ній державі та виконувати певні обов'язки перед нею. Усвідомлення необхідності залежить від зацікавленості суспільними справами, розуміння суті демократії (у тому числі й того, наскільки її ефективне функціону­вання залежить від участі громадян) та від віри в свою спроможність хоч щось змінити, втручаючись у політичний процес. Суб'єктивна здатність залежить від обізнаності щодо демократичних процедур та розуміння су­ті суспільних проблем, які є предметом політичного обговорення й розв'язання; від набутих навичок, уміння брати участь у політичному процесі.

У ліберально-демократичній теорії ідеальний громадянин — це особа, яка:

- цікавиться державними справами і поінформована про них;

- коли це потрібно, виконує громадянський обов'язок участі в голосуванні;

- голосуючи, діє «раціонально», обмірковуючи проблеми сьогодення та приймаючи рішення, що ґрунтуються на власній думці громадянина з цих проблем;

- цікавиться станом справ у суспільстві взагалі та активна у громадянському житті.

Риси демократичної громадянськості: політична заінтересованість, полі­тична обізнаність, роль громадянина у виборах і здатність чинити раціонально на виборах, громадянська участь у різноманітних формах суспільно-політичної активності.