Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
default.doc8.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
922.11 Кб
Скачать

Тема 6. Громадяни в демократичному процесі

1. Поняття громадянства в сучасному суспільстві.

2. Громадяни як творці демократії.

3. Демократична культура та її складові.

4. Демократична культура українського суспільства.

5. Групи та групові інтереси в політиці.

6. Сутність та різновиди групових інтересів.

7. Моделі захисту групових інтересів.

8. Особливості формування групи інтересів у посткомуністичній Україні.

1. Поняття громадянства в сучасному суспільстві

Від часів античної Греції громадянство означає не тільки міру залученості людей до справ спільноти, а й певні їхні права в межах спільноти та міру відповідальності за стан цієї спільноти.

Нині громадянство пос­тає складнішим суспільним явищем, ніж будь-коли раніше. Воно містить у собі багато різних аспектів: політичних, економічних, юридичних, моральних. Громадянство нині передбачає:

- приналежність до якоїсь держави, суспільства, нації;

- володіння відповідними правами;

- підпорядкованість законам держави, наявність у громадянина обов'язків перед державою;

- законослухняність, лояльне і водночас критично-вимогливе ставлення до інституцій державної влади;

- пошанування цінностей громадянського суспільства;

- громадянську самоідентифікацію (суб'єктивне ототожнення громадян з якоюсь спільнотою, державою, нацією, культурою).

Отже, громадянство визначає статус громадянина з його правами та обов'язками, свободами й відповідальністю в межах держави. З юридичного боку громадянство представляє собою формально закріплений правовий зв'язок між громадянином і державою, в основі якого лежать взаємні права та обов'язки.

2. Громадяни як творці демократії

Одним із перших, хто спробував теоретично осмислити поняття «грома­дянин», був Аристотель (91, 101). Він визначив, що громадянами можна і слід вважа­ти тих, хто бере участь у суді й народних зборах слу­жить у війську тощо. Усі інші, громадянами вважатися не можуть (неповнолітні, жін­ки, раби, чужинці).

У XX ст. наукові уявлення про модель демократичного громадянина фор­мувались у рамках двох головних концепцій. Одна з них, концепція пасив­ного громадянства, розглядає громадянина як особу, якій демократична правова держава надає сукупність громадянських, політичних і соціальних прав. Гарантуючи ці права своїм підданим, держава в той спосіб, власне, й перетворює їх у громадян. Початкове обґрунтування ця концепція отримала в роботі Т.Г. Маршалла «Громадянство і суспільний клас» (1950) (102), де вказу­валось, що тільки ліберально-демократична держава «загального добробуту» гарантує усю сукупність прав для своїх громадян, створює передумови для їхньої повноцінної участі в суспільному житті.

Концепція активного громадянства (гро­мадянськості), пов'язує громадянський статус не тільки з сукупністю прав, а й зі здатністю людини користуватися наданими їй правами та вико­нувати свої обов'язки перед демократичною державою (93). Ця концепція на­була впливу на широкі кола громадськості внаслідок масових демократичних рухів, які сформувалися в країнах Заходу наприкінці 60-х - на початку 70-х років минулого століття. Саме тоді концепція пасивного громадянства зазнала першої серйозної критики.

Загалом з позицій концепції активного громадянства написана й книга Г. Алмонда і С. Верби «Громадянська культура» (1963 p.) (103), автори якої пока­зують, яке велике значення для збереження демократії має властиве грома­дянам деяких країн почуття активного співучасника політичного життя. Во­но зберігає свою силу навіть в умовах, коли громадянин не бере участі в по­літиці, але вірить у свою здатність і можливості впливати на неї, коли це зна­добиться.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]