Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
default.doc8.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
922.11 Кб
Скачать

10. Вплив змі на політичні процеси

Сутність сучасної демократії полягає не тільки в тому, яка частина насе­лення бере участь у формуванні політичних рішень, а й у тому, як влада вза­ємодіє з усім населенням, яку роль відіграє населення у формуванні влади і у вирішенні її долі. Взаємодія влади та населення відбувається у різних фор­мах і ЗМІ тут грають велику роль. Через ЗМІ у відкритому демократичному суспіль­стві відбувається вільний обмін ідеями, інформацією, відбувається діалог різних політичних сил, і це значною мірою впливає на формування громадської думки. Плюралізм перетворюється у важливу складову всієї політичної системи, її еволюційного розвитку. Через ЗМІ здійснюються різні форми громадського контролю за діями влади. Це забезпечує зворотній зв'язок, що стабілізує саму політичну систему.

Ще у 1940 р. американські вчені П. Лазарсфельд, Б. Берельсон та Г. Годе виступили з ідеєю «двоступінчатого порогу комунікації», згідно з якою роз­повсюдження інформації та її вплив на громадську думку відбувається у два етапи. На першому етапі оцінки від мас-медіа транслюються до неформаль­них лідерів громадської думки. На другому етапі оцінки сприймаються пос­лідовниками лідерів. У цьому процесі важливе значення мають «інновацій­ні групи», які першими засвоюють нові орієнтири і продукують їх у політич­ному житті. Засоби масової інформації значною мірою формують орієнтири політичне активної частини населення.

Розвиток ЗМІ здійснює вплив на методи політики у сучасному суспіль­стві. Дедалі більшу роль у процесі комунікації в політиці грає телебачення, яке навіть починає нав'язувати політикам свої правила гри. Відомий німець­кий політолог Г. Оберройтер у 1989 р. вперше використав термін «медіатизація політики» (99). Цим терміном визначається важливе явище сучасного жит­тя: політика починає підкорятися внутрішнім законам ЗМІ, перетворюючись в гру на публіку. Замість дискусій, формування громадської думки, прийняття політичних рішень, телебачення нерідко демонструє лише певні симво­лічні дії. Публіці пропонують псевдо-події, які закри­вають шлях до громадськості справжнім подіям, заважають пробудженню критичних думок. А конкурентна боротьба за кількість передплатників, слу­хачів або глядачів примушують журналістів вишукувати неіснуючі сенсації й навіть створювати їх. Медіатизація політики, заг­рожує небезпечними наслідками не лише молодій демократії у пострадян­ських країнах, але й традиційній західній демократії.

Кампанія підтримки у ЗМІ, вміло спрямована та організована, може забезпечити стрімкий злет кар'єри політика. З іншого боку, організована конкурентами кампанія дискредита­ції може покласти край політичним амбіціям тієї чи іншої особи.

Якщо зусилля політиків переключатимуться з прийняття конкретних по­літичних рішень і впровадження їх у життя на «віртуальну політику», то сус­пільство під тягарем невирішених проблем може втратити стабільність. У країнах традиційної демократії на заваді цим небезпечним тенденціям сто­ять розвинуті інститути громадянського суспільства, в Україні ж, як і в деяких інших постсоціалістичних країнах, такого захисного механізму ще немає. Тому відповідальність мас-медіа перед суспільством тут особливо ви­сока. Розуміючи небезпеку аморалізму в ЗМІ, журналісти країн СНД у трав­ні 1994 р. підписали у Києві документ під назвою «Кодекс професійної ети­ки журналістів» і висловили готовність керуватися ним у своїй роботі (100).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]