
- •Тема 1. Демократія як соціальне явище
- •1. Витоки демократії, її передумови
- •1.1. Витоки демократії
- •1.2. Класифікація передумов демократії
- •1.2.1. Особливості економічних передумов демократії
- •1.2.2. Особливості політичних передумов демократії
- •1.2.3. Особливості соціокультурних передумов демократії
- •2. Сутність демократії та її основні цінності
- •3. Аспекти й різновиди демократії
- •4. Пастки, загрози й межі демократії
- •5. Розуміння демократії населенням пострадянських країн
- •Тема 2. Демократія в глобальному контексті
- •1. Особливості розвитку демократії в умовах глобалізації
- •2. Соціально-політичні наслідки глобалізації
- •3. Концепція демократичного переходу про умови, стадії і моделі демократичних переходів
- •3.1. Моделі демократичних трансформацій сучасних недемократичних режимів у напрямі до демократії
- •3.2. Основні стадії (фази) демократичного переходу
- •3.3. Особливості та перспективи демократичного переходу в Україні
- •4. Елементи демократії в історії України
- •5. Проблеми розвитку демократії в сучасній Україні
- •Тема 3-4. Верховенство права та демократичні інститути
- •1. Конституціоналізм: конституція та її призначення, особливості українського конституціоналізму
- •2. Сучасне розуміння права та свободи людини, основні права та свободи людини, механізми та методи їх захисту
- •3. Роль оон у захисті прав і свобод людини
- •4. Права і свободи людини на Україні
- •5. Роль судової влади в державі та захист прав і свобод людини
- •6. Призначення, структура та функції законодавчої влади
- •7. Виконавча влада в демократичних суспільствах
- •8. Законодавча та виконавча влада в Україні
- •9. Демократія та децентралізація влади
- •10. Місцеве та регіональне самоврядування в Україні та інших країнах
- •Тема 5. Політичні партії та виборчий процес у системі демократії
- •1. Роль політичних партій у розвитку демократії
- •2. Багатопартійність
- •3. Організаційні засади партійної діяльності та їх вплив на демократію
- •4. Партійна система України
- •5. Вибори як демократичний інститут сучасного суспільства
- •6. Структура виборчого процесу
- •7. Різновиди виборчих систем та їх особливості
- •8. Виборча система України
- •9. Роль засобів масової інформації в демократичному процесі
- •10. Вплив змі на політичні процеси
- •11. Свобода інформації, цензура та змі в Україні
- •Тема 6. Громадяни в демократичному процесі
- •1. Поняття громадянства в сучасному суспільстві
- •2. Громадяни як творці демократії
- •3. Демократична культура та її складові
- •1. Інтерес до політики й політична обізнаність
- •2. Проблема раціональності вибору
- •3. Активна громадянська позиція й громадянська участь
- •4. Демократична культура українського суспільства
- •5. Групи та групові інтереси в політиці
- •6. Сутність та різновиди групових інтересів
- •7. Моделі захисту групових інтересів
- •8. Особливості формування групи інтересів у посткомуністичній Україні
- •Тема 7. Громадянське суспільство та демократія
- •1. Поняття, структура і функції суспільства
- •2. Моделі громадянських суспільств
- •3. Вплив процесів трансформації на форму громадянських суспільств
- •4. Громадянське суспільство як умова свободи та демократії
- •5. Громадянське суспільство за часи радянської влади та незалежної України
- •6. Формування правового поля та інститути громадянського суспільства в незалежній Україні
- •7. Громадські організації та рухи, їх місце та роль в громадянському суспільстві
- •8. Громадські організації в Україні та перспективи їх розвитку
- •Тема 8. Економічна демократія та соціальна політика сучасного суспільства
- •1. Роль держави в економічному розвитку
- •2. Економічні свободи й державний контроль
- •3. Демократизація сфери зайнятості і боротьба з безробіттям
- •4. Тіньова економіка в сучасному суспільстві
- •5. Демократія та соціальна політика: моделі сучасної демократичної соціальної політики
- •6. Проблеми соціальної стратифікації у контексті соціальної політики
- •7. Бідність, майнові групи та соціальна політика в сучасній Україні
- •Тема 9. Національний розвиток у контексті демократії
- •1. Багатоманітність – невід’ємна властивість демократії
- •2. Багатоманітність національностей
- •3. Феномен націоналізму
- •4. Проблема сумісності націоналізму та демократії
- •5. Державно-політичні проблеми за умов національної багатоманітності
- •6. Федерація. Конфедерація. Національно-культурна автономія
- •7. Націоналізм та національні проблеми в незалежній Україні
7. Виконавча влада в демократичних суспільствах
Виконавча влада є однією з трьох гілок державної влади. Сенс діяльності виконавчої влади, зміст та характер повноважень її органів, законність її рішень і дій виходять з того, що її призначення полягає у:
- виконанні рішень, прийнятих безпосередньо народом або його представницькими органами, втіленні вираженої в законах волі суспільства;
- визначенні і здійсненні напрямку розвитку суспільства, програм, виконання яких воно потребує;
- забезпеченні дотримання законодавчих норм (дії виконавчої влади повинні спиратися на закони й бути спрямованими на їх виконання);
- нормотворчій діяльності (видання указів, розпоряджень тощо);
- організації, здійсненні й управлінні внутрішніми та зовнішніми справами в державі;
- управлінні галузями суспільного господарювання;
- управлінні функціонуванням органів і установ, що забезпечують повсякденну життєдіяльність людей і громад (державного апарату);
- забезпеченні громадського порядку, стабільності й безпеки в суспільстві;
- захисті прав і свобод громадян.
Компетенція виконавчої влади охоплює практично усі сфери суспільного життя — економіку, науку, освіту, культуру, охорону здоров'я, соціальну сферу, національну безпеку і громадський порядок, оборону й зовнішні відносини. Виконавча влада акумулює значні людські, матеріальні, фінансові, силові, інформаційні ресурси для розв'язання задач, що виникають, для управління повсякденним життям спільноти, задоволення потреб громадян — для здійснення державної політики.
З інституційної точки зору виконавча влада — це цілісний комплекс державних установ, які здійснюють владно-політичні та владно-адміністративні функції на центральному (уряд) та місцевому рівнях, мають загальну, галузеву та локальну компетенцію. Ці установи ще називають «апаратом державного управління».
Розрізняють центральні (загальнодержавні) та місцеві органи виконавчої влади. Центральні органи — міністерства, відомства — забезпечують розробку і втілення в життя загальнодержавних програм, виконання законів, нагляд за нижчими органами виконавчої влади. Для здійснення цих завдань міністерства та центральні відомства можуть мати місцеві (та/або регіональні) представництва.
Місцеві органи державної виконавчої влади створюються на регіональному (провінції, області тощо), рідше — на проміжному (райони, департаменти тощо) та місцевому рівнях, їх завданням є забезпечення виконання загальнодержавних програм на місцях, розв'язання безпосередніх проблем життя громад, а також нагляд за законністю рішень органів місцевого самоврядування та регіонального самоуправління.
Останнім часом важливим напрямком реформування місцевої виконавчої влади у країнах Європейського Союзу та державах Центральної й Східної Європи стає дебюрократизація суспільних відносин, віднесення до компетенції місцевого самоврядування й регіонального самоуправління повноважень щодо вирішення питань місцевого життя. Ці процеси здійснюють відповідно до принципу субсидіарності — вимоги максимально наблизити до громадян органи, що виконують публічні функції, звузити присутність держави на місцевому й регіональному рівнях (75). До компетенції місцевих органів виконавчої влади належить здійснення державної регіональної політики, нагляд за дотриманням законності, координація дій зацікавлених суб'єктів в ході виконання загальнодержавних (іноді міждержавних) програм.
У структурі здійснення виконавчої влади розрізняють:
- політичні функції, політичне керування — розробку державної політики, стратегії суспільного розвитку, ухвалення загальних рішень;
- функції адміністративного управління — забезпечення виконання рішень.
За різних форм державного правління у демократичних країнах виконавча влада, її формування й функціонування можуть бути відносно відокремленими від законодавчої влади (президентські чи президентсько-парламентські республіки), а можуть бути цілком підпорядковані й підконтрольні їй (парламентські або, інакше, кабінетно-парламентські республіки чи конституційні монархії). Своєрідною є система організації й підпорядкування уряду за умов змішаної форми державного правління.