
- •Тема 1. Демократія як соціальне явище
- •1. Витоки демократії, її передумови
- •1.1. Витоки демократії
- •1.2. Класифікація передумов демократії
- •1.2.1. Особливості економічних передумов демократії
- •1.2.2. Особливості політичних передумов демократії
- •1.2.3. Особливості соціокультурних передумов демократії
- •2. Сутність демократії та її основні цінності
- •3. Аспекти й різновиди демократії
- •4. Пастки, загрози й межі демократії
- •5. Розуміння демократії населенням пострадянських країн
- •Тема 2. Демократія в глобальному контексті
- •1. Особливості розвитку демократії в умовах глобалізації
- •2. Соціально-політичні наслідки глобалізації
- •3. Концепція демократичного переходу про умови, стадії і моделі демократичних переходів
- •3.1. Моделі демократичних трансформацій сучасних недемократичних режимів у напрямі до демократії
- •3.2. Основні стадії (фази) демократичного переходу
- •3.3. Особливості та перспективи демократичного переходу в Україні
- •4. Елементи демократії в історії України
- •5. Проблеми розвитку демократії в сучасній Україні
- •Тема 3-4. Верховенство права та демократичні інститути
- •1. Конституціоналізм: конституція та її призначення, особливості українського конституціоналізму
- •2. Сучасне розуміння права та свободи людини, основні права та свободи людини, механізми та методи їх захисту
- •3. Роль оон у захисті прав і свобод людини
- •4. Права і свободи людини на Україні
- •5. Роль судової влади в державі та захист прав і свобод людини
- •6. Призначення, структура та функції законодавчої влади
- •7. Виконавча влада в демократичних суспільствах
- •8. Законодавча та виконавча влада в Україні
- •9. Демократія та децентралізація влади
- •10. Місцеве та регіональне самоврядування в Україні та інших країнах
- •Тема 5. Політичні партії та виборчий процес у системі демократії
- •1. Роль політичних партій у розвитку демократії
- •2. Багатопартійність
- •3. Організаційні засади партійної діяльності та їх вплив на демократію
- •4. Партійна система України
- •5. Вибори як демократичний інститут сучасного суспільства
- •6. Структура виборчого процесу
- •7. Різновиди виборчих систем та їх особливості
- •8. Виборча система України
- •9. Роль засобів масової інформації в демократичному процесі
- •10. Вплив змі на політичні процеси
- •11. Свобода інформації, цензура та змі в Україні
- •Тема 6. Громадяни в демократичному процесі
- •1. Поняття громадянства в сучасному суспільстві
- •2. Громадяни як творці демократії
- •3. Демократична культура та її складові
- •1. Інтерес до політики й політична обізнаність
- •2. Проблема раціональності вибору
- •3. Активна громадянська позиція й громадянська участь
- •4. Демократична культура українського суспільства
- •5. Групи та групові інтереси в політиці
- •6. Сутність та різновиди групових інтересів
- •7. Моделі захисту групових інтересів
- •8. Особливості формування групи інтересів у посткомуністичній Україні
- •Тема 7. Громадянське суспільство та демократія
- •1. Поняття, структура і функції суспільства
- •2. Моделі громадянських суспільств
- •3. Вплив процесів трансформації на форму громадянських суспільств
- •4. Громадянське суспільство як умова свободи та демократії
- •5. Громадянське суспільство за часи радянської влади та незалежної України
- •6. Формування правового поля та інститути громадянського суспільства в незалежній Україні
- •7. Громадські організації та рухи, їх місце та роль в громадянському суспільстві
- •8. Громадські організації в Україні та перспективи їх розвитку
- •Тема 8. Економічна демократія та соціальна політика сучасного суспільства
- •1. Роль держави в економічному розвитку
- •2. Економічні свободи й державний контроль
- •3. Демократизація сфери зайнятості і боротьба з безробіттям
- •4. Тіньова економіка в сучасному суспільстві
- •5. Демократія та соціальна політика: моделі сучасної демократичної соціальної політики
- •6. Проблеми соціальної стратифікації у контексті соціальної політики
- •7. Бідність, майнові групи та соціальна політика в сучасній Україні
- •Тема 9. Національний розвиток у контексті демократії
- •1. Багатоманітність – невід’ємна властивість демократії
- •2. Багатоманітність національностей
- •3. Феномен націоналізму
- •4. Проблема сумісності націоналізму та демократії
- •5. Державно-політичні проблеми за умов національної багатоманітності
- •6. Федерація. Конфедерація. Національно-культурна автономія
- •7. Націоналізм та національні проблеми в незалежній Україні
3. Роль оон у захисті прав і свобод людини
Організація Об'єднаних Націй (ООН), згідно зі ст. 13 Статуту ООН, покликана сприяти міжнародному співробітництву в галузі прав людини і основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії. ООН приймає рекомендації, ухвалює рішення, скликає міжнародні конференції, готує проекти конвенцій, здійснює дослідження, надає консультативну та технічну допомогу окремим країнам. Фактично усі головні і значна частина допоміжних органів ООН тією чи іншою мірою займаються питаннями прав людини.
У грудні 1949 р. Генеральна Асамблея прийняла постанову про заснування Управління Верховного комісара ООН з прав біженців. Це управління надає допомогу понад 21 мільйону біженців у різних регіонах. На 48-й сесії 20 грудня 1993 р. Генеральна Асамблея ухвалила резолюцію про запровадження посади Верховного комісара ООН з прав людини (63). Він вважається посадовою особою ООН і під керівництвом та егідою Генерального секретаря несе основну відповідальність за діяльність Організації Об'єднаних Націй у сфері прав людини. Фактично ж Верховний комісар ООН з прав людини здійснює загальне керівництво діяльністю Центру з прав людини. Він забезпечує ділове співробітництво між органами ООН і конвенційними контролюючими механізмами.
Функції контролю за дотриманням міжнародних договорів виконують ще п'ять органів: Комітет з питань ліквідації расової дискримінації (1970); Комітет з прав людини (1977); Комітет з питань ліквідації дискримінації щодо жінок (1982); Комітет з економічних і культурних прав (1985); Комітет проти катувань (1988); Комітет з прав дитини (1990) та ін.
Однією з найважливіших форм захисту прав людини є право звертатися до судових і несудових органів і таким чином незалежно від держави захищати свої права. Такий механізм передбачений як універсальними, так і регіональними міжнародними угодами. Економічна і соціальна рада за рекомендацією Комісії з прав людини 27 травня 1970 р. спеціальною резолюцією визначила процедуру розгляду повідомлень щодо порушень прав людини й основних свобод.
Захист прав людини на регіональному рівні
Поряд із системою міжнародного співробітництва держав у сфері прав людини така діяльність здійснюється і на основі регіональних угод. Відповідно до ст. 52 та ст. 53 Статуту ООН регіональні організації повинні були створюватися для мирного розв'язання «місцевих суперечок», а також для застосування примусових заходів під керівництвом Ради безпеки. Але після прийняття Статуту ООН почали виникати й організації, мета яких полягає в захисті прав і свобод людини на регіональному рівні.
Спеціальні структури захисту прав людини існують в Європі, Африці, Латинській Америці. Винятком є лише Азія.
Найдавнішою і найефективнішою регіональною міжнародною організацією є Рада Європи, створена 1949 р. У Римі 4 листопада 1950 р. її члени прийняли Європейську конвенцію з прав людини і основних свобод, яка вступила в силу 3 вересня 1953 р. Через 25 років учасниками конвенції стали всі члени Ради Європи. Держави-учасники цієї конвенції зобов'язалися гарантувати кожній людині, яка підлягає їхній юрисдикції, права і свободи, чітко визначені в першому розділі. Крім Європейської конвенції з прав людини і основних свобод, найбільш відомими є Європейська соціальна хартія, Європейська конвенція щодо запобігання тортур і тілесних ушкоджень та жорстокого поводження і приниження людської гідності, Європейська конвенція з питань культури (64).
Європейська конвенція Ради Європи з прав людини і основних свобод передбачають громадянські та політичні права, а також механізм і процедуру їх захисту та контролю. Проте основна цінність конвенції полягає в тому, що на її основі були створені два органи — Європейська комісія з прав людини та Європейський суд з прав людини (65). Комісія наділена повноваженнями для розгляду скарг як держав про те, що інша держава порушує положення конвенції, так і окремих осіб.
Отже, інтеграційні процеси в рамках Європейського континенту сприяють створенню і відносно успішному функціонуванню регіональної системи, яка забезпечує надійний захист прав і свобод людини та громадянина. Створений правовий механізм забезпечення цих прав, що своєю чергою прискорює аналогічні процеси на Латиноамериканському і Африканському континентах. Проте різнорідність політичних і правових систем та різний рівень соціально-економічного розвитку, не дають можливості створити дієвий механізм захисту прав людини на цих континентах (66). Поза полем дії такого механізму перебувають Азія та мусульманський Схід. Спеціалізовані установи й органи ООН, покликані захистити права і свободи людини та громадянина у всесвітньому масштабі, мають недостатню ефективність.