Методичні рекомендації

При розгляді першого питання студентам необхідно засвоїти, що сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач.

Позивач – це особа, на захист суб’єктивних прав якої порушено цивільну справу. Ця особа може звернутися до суду безпосередньо або через представника, процес може бути ініційований і іншими уповноваженими законом органами та особами. При чому у будь-якому випадку на участь у справі повинно бути волевиявлення позивача. Так, при поданні заяви в інтересах особи органом чи особою, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, обов’язково повідомляється особа, в інтересах якої відкрито провадження у справі. Вона може приймати участь у справі, може відмовитися від участі та порушеного цивільного процесу. В останньому випадку, коли захищаються інтереси дієздатної фізичної особи, така заява уповноваженого органу чи особи відповідно до ст. 46 ЦПК залишається без розгляду.

Відповідач – це особа, яка за заявою позивача або іншого ініціатора процесу залучається судом до участі у справі для визначення підстав покладення на неї обов’язку щодо поновлення суб’єктивного права позивача, яке зазнало посягання. При чому, якщо для залучення до участі у справі позивача необхідна його згода, то згода відповідача не вимагається. Конкретна вказівка на відповідача становить обов’язок позивача чи іншого ініціатора процесу. Відповідач легітимізується у позовній заяві до суду, і якщо така вказівка відсутня, то суддя при прийнятті такої заяви повинен постановити ухвалу про залишення її без руху і надати строк для усунення недоліків. У тому випадку, коли заявник не знає про особу порушника свого права, справа не може бути порушена.

При розгляді другого питання необхідно послатись на ст.32 ЦПК України, згідно якої позов може бути пред’явлений спільно декількома позивачами або до декількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів діє в цивільному процесі самостійно. Це і є процесуальна співучасть.

Співучасть можна підрозділяти на види по двох критеріях.

За формою співучасть буває:

1) активною - декілька співпозивачів подають позов проти одного відповідача;

2) пасивною - один позивач подає позов проти декількох відповідачів;

3) змішаною - декілька співпозивачів позивають проти декількох співвідповідачів.

По ступені обов’язковості співучасть буває обов’язковою і факультативною.

Обов’язкова співучасть наступає в тому випадку, якщо характер спірного матеріального правовідношення такий, що питання про права й обов’язки одного із суб’єктів неможливо вирішити без залучення в процес інших суб’єктів цього правовідносини.

Умови участі у процесі у процесі декількох позивачів або відповідачів:

1. предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів;

2. права і обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3. предметом спору є однорідні права і обов’язки.

Факультативна співучасть буває тоді, коли в матеріально-правовому відношенні немає обов’язкової множинності суб’єктів на тій або іншій стороні. Тобто виникає процесуальна ситуація, при якій не обов’язково залучати всіх суб’єктів правовідносини, щоб вирішити питання про права або обов’язки одного з них. Так, наприклад, всі повнолітні діти зобов’язані утримувати своїх непрацездатних нужденних батьків. Однак суд може винести рішення про стягнення аліментів по позові тільки до тих дітей, на яких як на відповідачів указали батьки.

При розгляді третього питання з’ясуємо, що неналежний позивач - це особа, якій не належить право вимоги по пред’явленому в суд позову, а неналежним відповідачем є та особа, що не повинна відповідати по пред’явленому до неї в суді позову. Якщо при розгляді цивільної справи суд встановить, що яка-небудь сторона є неналежною, виникає необхідність заміни цієї сторони. ЦПК України передбачає, що умовою такої заміни є згода позивача. І це цілком обґрунтовано й пояснено, оскільки ініціатором процесу є позивач і справа порушена в його інтересах. У судовій практиці може виникнути ряд варіантів заміни неналежної сторони.

А. Заміна неналежного позивача

Перший варіант. Первісний позивач є неналежним, відомо й хто є належним позивачем. Якщо неналежний позивач згодний вибути із процесу, а належний - вступити в нього, суд своєю ухвалою здійснює заміну неналежного позивача, не припиняючи провадження в справі.

Другий варіант. Якщо при тих же вихідних даних неналежний позивач не погоджується вибути із процесу, а належний позивач просить допустити його до участі в справі, то суд допускає останнього як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, оскільки місце позивача вже зайнято. Продовжуючи розглядати справу, суд відмовляє в задоволенні позову неналежному позивачеві, а вимогу належного вирішує, виходячи з обставин справи.

Третій варіант. Якщо при тих же вихідних даних неналежний позивач згодний вибути із процесу, а належний не згодний вступити в справу, суд припиняє провадження по справі через відмову позивача від позову. Позовне провадження не може тривати, тому що в процесі залишається тільки сторона відповідача.

Четвертий варіант. Якщо суд не встановив, хто є належним позивачем у справі, а неналежний позивач згодний вибути із процесу, то провадження в справі повинно бути припинене через відмову позивача від позову.

П’ятий варіант. При тій же умові, але якщо неналежний позивач не згоден вибути із процесу, суд продовжує розглядати справу й відмовляє неналежному позивачеві в задоволенні його позову.

Б. Заміна неналежного відповідача

Перший варіант. Установлено судом, що даний відповідач є неналежним і хто є належним. При даній умові, якщо позивач згодний на заміну, суд своєю ухвалою проводить заміну неналежного відповідача.

Другий варіант. За цієї ж умови, якщо позивач не згодний на заміну відповідача, то суд з метою процесуальної економії залучає в процес і належного відповідача як співвідповідача і в позові стосовно неналежного відмовляє, а вимога відносно належного відповідача вирішується по обставинам справи.

Третій варіант. Якщо не встановлено судом, хто є належним відповідачем, а позивач згодний на вибуття неналежного, суд припиняє провадження в справі через відмову позивача від позову тому, що в позовному провадженні залишається тільки одна сторона.

Четвертий варіант. За цієї ж умови, якщо позивач не згодний на вибуття неналежного відповідача із процесу, суд розглядає справу й відмовляє в задоволенні позову відносно даного відповідача.

Четверте питання необхідно розпочати з того, що процесуальне правонаступництво можна визначити як заміну відповідної сторони в спірному або встановленому судом правовідношенні у випадку її вибуття із цивільної справи. Процесуальне правонаступництво наступає у випадку зміни суб’єктів права або обов’язків в матеріальному правовідношенні, а саме: 1) у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи; 2) заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні; 3) а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

Новий суб’єкт права або обов’язку може отримати права й обов’язки свого правопопередника повністю або частково. Залежно від цього в науці й судовій практиці розрізняють універсальне (повне) і сингулярне (часткове) правонаступництво.

Універсальне (повне) правонаступництво буде у випадку смерті сторони, припинення юридичної особи, що є стороною в справі. У цих ситуаціях спадкоємець громадянина, правонаступник юридичної особи стає стороною в матеріальному правовідношенні, а отже, і процесуальним правонаступником у цивільній справі.

Сингулярне (часткове) правонаступництво наступає у випадку уступки вимоги, переведення боргу або прийняття боргу на себе. І тут правонаступництво в матеріальному правовідношенні тягне процесуальне правонаступництво.

Задача №1

При розв’язуванні задачі необхідно знати, що якщо особа є неповнолітньою, вона особисто може здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вона особисто бере участь (ст. 29 ЦПК). Тобто така особа за наявності правових підстав може бути суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин. У даному випадку закон говорить про право, а не обов'язок неповнолітнього бути учасником цивільного процесу, тому питання хто саме братиме участь у справі - неповнолітня особа чи її законний представник, вирішується за їх спільною домовленістю. Але в більшості випадків інтереси неповнолітніх дітей відстоюють їх законні представники. Виняток становлять випадки, коли участь неповнолітньої особи в розгляді справи є обов'язковою. Так, згідно зі ст. 1179 Цивільного кодексу України неповнолітня особа відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

Крім того права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом.

Задача №2

При розв’язуванні задачі необхідно знати, що співучасть можна підрозділяти на види по двох критеріях. За формою співучасть буває: 1) активною - декілька співпозивачів подають позов проти одного відповідача; 2) пасивною - один позивач подає позов проти декількох відповідачів; 3) змішаною - декілька співпозивачів позивають проти декількох співвідповідачів.

По ступені обов’язковості співучасть буває обов’язковою і факультативною. Обов’язкова співучасть наступає в тому випадку, якщо характер спірного матеріального правовідношення такий, що питання про права й обов’язки одного із суб’єктів неможливо вирішити без залучення в процес інших суб’єктів цього правовідносини. Підставою співучасті й тут є загальне право або загальний обов’язок. Так, наприклад, вимога про виселення із квартири не може бути вирішена без залучення всіх повнолітніх членів родини.

Виселення без надання жилого приміщення може бути засобом цивільно-правової відповідальності за порушення договору, закону, суб’єктивних прав інших осіб.

Таке виселення може настати у разі:

• руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає;

• використання житла наймачем або особами, за дії яких він відповідає, не за призначенням;

• систематичного порушення наймачем або особами, за дії яких він відповідає, прав та інтересів сусідів;

• незаконного зайняття жилого приміщення;

• визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер.

Тобто, якщо людина з якихось причин пошкодив своє приміщення або порушив права сусідів, то він може бути виселений із займаного ним приміщення.

Задача №3

При розв’язуванні задачі необхідно знати, що якщо позивач не згодний на заміну відповідача особу якого встановлено судом, то суд з метою процесуальної економії залучає в процес і належного відповідача як співвідповідача і в позові стосовно неналежного відмовляє, а вимога відносно належного відповідача вирішується по обставинам справи.

Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.