2. Проектування житлового мікрорайону

Мікрорайон є первинним елементом житлової забудови району, основною структурною одиницею сельбищної території. Він проектується як комплекс, ізольований від основного міського руху, з повним повсякденним побутовим обслуговуванням, де для населення створені найбільш здорові і зручні умови мешкання.

Проектування мікрорайону повинне вестися із строгим дотриманням вимог будівельних норм і правил (ДБН).

При проектуванні мікрорайону необхідно врахувати цілий ряд питань.

Чисельність населення мікрорайону і потрібна кількість житлової площі.

Потрібні склад і кількість установ повсякденного обслуговування населення.

Підбір будівель і споруд на основі діючих типових проектів.

Функціональне зонування території мікрорайону.

Визначення схем проїздів і пішохідних алей мікрорайону, а також підбір споруд і майданчиків комунально-побутового і спортивного обслуговування населення.

Озеленення території мікрорайону.

Техніко-економічні показники генплану.

Чисельність населення мікрорайону і потрібна кількість житлової площі.

Функціональне зонування території мікрорайону.

Визначення схем проїздів і пішохідних алей мікрорайону, а також підбір споруд і майданчиків комунально-побутового і спортивного обслуговування населення.

Озеленення території мікрорайону.

Техніко-економічні показники генплану.

Всі ці питання опрацьовуються в пояснювальній записці до курсового проекту.

Аналіз природних і антропогенних умов території

Використовуючи карту фізико-географічного районування території України (див. Том 2. Додаток 1), необхідно визначити кліматичну зону, в якій розташований населений пункт проектування м. Львів - IIВ-3-південно-западна лісостеп, на карстоопасных територіях а по карті містобудівного районування (див. Том 2. Додаток 2) інженерно-будівельні умови території. Ґрунтуючись на даних СНіП 2.01.-82 «Будівельна кліматологія і геофізика», одержують відомості про клімат місцевості. На підставі цього складається таблиця «Вітровий режим території» і приводиться побудова «рози вітрів». Клімат недостатньо вологий, літо – тепле, зима – помірно м`яка.

3. Санітарно - епідемічний режим у лпз

Санітарно-гігієнічний режим, його раціональна організація і підтримка – функція керівників стаціонару і відділення. У першу чергу ними повинно бути вирішене питання виховання у всього персоналу почуття відповідальності за високу якість виконуваної роботи, розуміння причин і умов поширення внутрішньолікарняних інфекцій, грамотне виконання правил роботи.

Санітарно-протиепідемічний режим – комплекс організаційних, санітарно-профілактичних і протиепідемічних заходів, які запобігають виникненню внутрішньолікарняної інфекції.

Санітарно-протиепідемічний режим включає вимоги до санітарного стану території, на якій розміщена лікарня, внутрішнього обладнання лікарні. Основними елементами заходів, які спрямовані на забезпечення санітарно-гігієнічного режиму в лікувальних закладах, є регулярне проведення дезінфекції, суворе дотримання вимог асептики, антисептики. Вони регламентовані відповідними документами:

- наказ МОЗ № 691 від 28.12.1989р. “Профілактика внутрішньолікарняної інфекції в акушерських стаціонарах”;

- наказ МОЗ № 55 від 3.01.1986р. “Про організацію роботи пологових будинків (відділень)”;

- наказ МОЗ № 4 від 5.01.1996р. “Про організацію та забезпечення медичної допомоги новонародженим в Україні”;

- наказ МОЗ № 408 від 12.07.1989р. “Про заходи по зниженню захворюваності вірусним гепатитом”;

- наказ МОЗ № 1002 “Про профілактику СНІДу”

ОСТ - 42-21-2-85 “Стерилізація і дезинфекція виробів медичного призначення, методи, засоби і режим”;

- наказ МОЗ № 223 від 3.06.1998р. “Про збір, збереження і здачу лому медичних виробів одноразового застосування з пластичних мас”

Комплекс заходів, спрямованих на попередження виникнення внутрішньолікарняної інфекції пепедбачає: дезинфекцію, передстерилізаційну обробку, стерилізацію, знезаражування повітря, виявлення носіїв патогенної флори серед медперсоналу та їх санацію, виявлення джерел інфекції у хворих і їх санацію тощо.

Хімічний метод заснований на використанні хімічних речовин та поєднанні їх з миючими засобами. Всі хімічні речовини, які використовуються у дезинфекційній практиці, можна поділити на декілька груп:

1. хлорвмісні;

2. галогени (йод);

3. феноли;

4. спирти;

5. кислоти;

6. луги;

7. альдегіди;

8. солі важких металів;

барвники (метиленовий синій).

Правила приготування дезинфікуючих робочих хлорвмісних робочих розчинів:

1. Готують освітлений (маточний розчин) хлорного вапна: 1 кг сухого хлорного вапна розводять у 9 л холодної води (хлорне вапно подрібнюють дерев’яної лопаткою в емальованому посуді з кришкою або в скляному бутлі з притертим корком).

2. Відстоюють суміш протягом доби.

3. Зливають одержаний розчин в темний скляний посуд, закривають корком (так одержують 10% розчин хлорного вапна, який можна зберігати 10 діб у темному місці).

Гігієна харчування

1. права і обов'язки помічника лікаря гігієни харчування

Права:

1. Лікар з гігієни харчування має право вживати дії для запобігання та усунення випадків будь-яких порушень або невідповідностей.

2. Лікар з гігієни харчування має право отримувати всі передбачені законодавством соціальні гарантії.

3. Лікар з гігієни харчування має право вимагати сприяння у виконанні своїх посадових обов'язків і здійсненні прав.

4. Лікар з гігієни харчування має право вимагати створення організаційно-технічних умов, необхідних для виконання посадових обов'язків та надання необхідного обладнання та інвентарю.

5. Лікар з гігієни харчування має право знайомитися з проектами документів, що стосуються його діяльності.

6. Лікар з гігієни харчування має право запитувати і отримувати документи, матеріали та інформацію, необхідні для виконання своїх посадових обов'язків і розпоряджень керівництва.

7. Лікар з гігієни харчування має право підвищувати свою професійну кваліфікацію.

8. Лікар з гігієни харчування має право повідомляти про виявлені в процесі своєї діяльності порушення і невідповідності і вносити пропозиції щодо їх усунення.

9. Лікар з гігієни харчування має право ознайомлюватися з документами, що визначають права та обов'язки за займаною посадою, критерії оцінки якості виконання посадових обов'язків.

обов'язки:

1. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; санітарним законодавством.

2. Оцінює санітарно-гігієнічну ситуацію на підконтрольній території.

3. Вивчає показники здоров'я населення і захворюваності, пов'язаної з аліментарним фактором, розробляє профілактичні заходи по їх зниженню; проводить запобіжний санітарний нагляд при відведенні земельних ділянок під будівництво, при проектуванні, будівництві, реконструкції, введенні в експлуатацію нових харчових об'єктів, технологічних ліній.

4. Здійснює державний санітарний нагляд за використанням обладнання, тари, пакувальних матеріалів, нових видів харчових продуктів і кулінарних виробів.

5. Здійснює контроль за якістю та безпекою харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів.

6. Проводить поточний державний санітарний нагляд за дотриманням гігієнічних і протиепідемічних санітарних норм і правил на харчових об'єктах, а також за умовами зберіганням та реалізації харчової продукції.

7. Контролює своєчасність профілактичних медичних оглядів (обстежень) робітників харчових об'єктів.

8. Планує роботу та проводить аналіз її результатів.

9. Веде лікарську документацію.

10. Керує роботою середнього медичного персоналу.

2. гігієнічні вимоги до підприємств громадського харчування

Типи підприємств громадського харчування в Україні дуже різноманітні й відрізняються один від одного потужністю, асортиментом продукції і характером обслуговуваного контингенту. Це кафе, їдальні, буфети, ресторани, блоки харчування в їдальнях, дитячих закладах тощо.

Основним документом, яким зобов'язані керуватися проектні організації і санітарні лікарі, є "Норми проектування. Підприємства громадського харчування", а також "Санітарні норми і правила для підприємств громадського харчування".

До основних принципів проектування підприємств громадського харчування відносять:

1. Забезпечення встановленим набором приміщень, достатність їх площі й кубатури.

2. Розміщення окремих приміщень групами залежно від їх призначення: торговельні, виробничі, складські, адміністративні й побутові.

3. Планування приміщень з таким розрахунком, щоб унеможливити стикання зустрічних потоків харчових продуктів, напівфабрикатів і готової продукції, а також відходів і брудного посуду.

4. Забезпечення поточності технологічних процесів шляхом раціонального плану­вання приміщень і розміщення технологічного обладнання.

5. Достатнє забезпечення підприємств санітарно-технічними пристроями, холодом і гарячою водою.

Обладнання у приміщенні треба встановлювати таким чином, щоб створити найкращі умови для роботи кухарів і забезпечити принцип потоковості при переміщенні харчових продуктів і напівфабрикатів відповідно до послідовності технологічного процесу.

Приміщення харчового блоку слід утримувати в чистоті, дотримуючись встановлених санітарних норм. Стелі, стіни необхідно побілити вапном, а панелі пофарбувати олійними фарбами світлого кольору на висоту 1,8-2 м або обкласти облицювальною плиткою. Підлоги роблять водонепроникними, викладають метлахською плиткою або цементують. У вологих приміщеннях, де витрачається багато води, треба зробити водостійкі трапи, які з'єднуються із каналізацією.

У заготівельних цехах біля обробних столів для розробки окремих видів продуктів вивішують таблички, на яких вказують призначення столу, наприклад: "Стіл для сирого м'яса", "Стіл для сирої риби" і т.д.

Усі дошки і ножі для розробки маркують. Повинно бути не менше 8 дощок і 8 ножів (окремо для сирих і варених м'яса, риби, овочів, холодних закусок ї хліба). В усіх приміщеннях має бути природне та штучне освітлення, яке відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, причому всі електролампи треба закрити плафонами. Для освітлення їдалень та інших приміщень рекомендуються люмінесцентні лампи білого кольору.

Не рідше 1 разу на тиждень у приміщеннях громадського харчування роблять генеральне прибирання з використанням дозволених МОЗ України мийних і дезінфікуючих засобів. Наявність мух, тарганів та гризунів свідчить про незадовільний санітарний стан підприємства.