- •1. Поняття і предмет земельного права.
- •2. Методи регулювання в земельному праві.
- •3. Принципи земельного права.
- •4. Система земельного права.
- •5. Історія розвитку земельного права.
- •6. Джерела земельного права.
- •7. Повноваження Верховної Ради України у галузі земельних відносин.
- •8. Повноваження Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин.
- •9. Повноваження органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин.
- •11. Поняття та основні ознаки права власності на землю.
- •12. Земля як об'єкт права власності.
- •13. Суб'єкти права власності на землю.
- •14. Право приватної власності на землю.
- •15. Право комунальної власності на землю.
- •16. Право державної власності на землю.
- •17. Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав.
- •18. Право спільної власності на землю.
- •19. Права й обов'язки власників земельних ділянок.
- •20. Право постійного землекористування.
- •21. Право орендного землекористування.
- •22. Право концесійного землекористування.
- •23. Права і обов'язки землекористувачів.
- •24. Поняття і види земельних сервітутів.
- •25. Поняття і зміст добросусідства в земельному праві.
- •26. Правовий режим зон, які підлягають спеціальній охороні.
- •27. Основні підстави й умови набуття прав на землю громадянами і юридичними особами.
- •28. Умови і порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянами.
- •31. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності.
- •29. Порядок передачі земельних ділянок в оренду.
- •30. Документи що посвідчують право на земельну ділянку.
- •32. Застава земельних ділянок.
- •33. Відчуження земельних ділянок за рішенням суду.
- •34. Підстави припинення права власності на земельну ділянку.
- •35. Підстави для примусового припинення права на земельну ділянку.
- •36. Класифікація земельної ділянки.
- •37. Способи захисту прав на земельні ділянки.
- •38. Гарантії права власності на земельну ділянку.
- •39. Склад та категорії земель в Україні.
- •40. Встановлення та зміна цивільного призначення земель.
- •41. Землі сільськогосподарського призначення.
- •42. Землі фермерського господарства.
- •43. Земельні ділянки особистих селянських господарств.
- •44. Землі для сінокосіння і випасання худоби.
- •45. Земельні ділянки для садівництва та городництва.
- •46. Землі житлової та громадської забудови.
- •47. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва.
- •48. Землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
- •49. Землі оздоровчого призначення.
- •50. Землі рекреаційного призначення.
- •51. Землі історико-культурного призначення.
- •52. Землі лісовою фонду та їх використання.
- •53. Землі водного фонду, їх склад та використання.
- •54. Прибережні захисні смуги.
- •55. Землі промисловості
- •56. Землі зв'язку.
- •57. Землі оборони.
- •58. Землі енергетичних систем.
- •59. Землі міського електротранспорту.
- •60. Землі транспорту.
- •61. Землі залізничного транспорту.
- •62. Землі автомобільного транспорту.
- •63. Землі авіаційного транспорту.
- •64. Землі морського та річкового транспорту.
- •65. Землі трубопровідного транспорту.
- •66. Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
- •67. Вирішення земельних спорів та органи, що їх здійснюють.
- •68. Поняття та зміст охорони земель.
- •69. Рекультивація порушених земель.
- •70. Поняття техногенного забруднення земель і особливості їх використання.
- •71. Деградовані і малопродуктивні землі.
- •72. Межі районів сіл, селищ, міст, районів у містах.
- •73. Загальнодержавні програми використання та охорони земель.
- •74. Зонування земель.
- •75. Поняття і зміст землеустрою.
- •76. Організація та порядок здійснення землеустрою.
- •77. Державний контроль за використанням та охороною земель.
- •78. Моніторинг земель.
- •79. Державний земельний кадастр.
- •80. Плата за землю.
- •81. Поняття та особливості цивільно-правового обігу земельних ділянок.
- •82. Особливості спадкування земельних ділянок.
- •83. Окремі види договорів щодо земельних ділянок.
- •84. Види та зміст цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.
- •85. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах.
- •86. Поняття юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
- •87. Земельне правопорушення як підстава юридичної відповідальності.
- •88. Кримінальна відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •89. Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •91. Матеріальна відповідальність за земельні правопорушення.
- •92. Дисциплінарна відповідальність за земельні правопорушення.
- •93. Проблема визначення спеціального виду юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства.
24. Поняття і види земельних сервітутів.
Цивільний кодекс України дає загальне поняття сервітуту як одного з одного з видів речових прав на чуже майно, що полягає в праві користування цим майном іншою особою, що не є його власником (ст.ст. 195 і 401 ЦК).
Традиційно земельні сервітути підрозділялись на сільські і міські. Принцип такого ділення грунтувався на характері використання пануючої ділянки. Якщо вона використовувалась для сільськогосподарських цілей (мається на увазі не тільки обробка земель), мав місце сільський сервітут, а якщо ділянка використовувалась під забудову — міський сервітут. Звичайно, абсолютної межі між ними не існувало, оскільки забудова здійснювалась і в сільських населених пунктах.
Сільські сервітути поділяються на дорожні, водні та інші.
До дорожніх можна віднести:
- право проходу та проїзду на велосипеді;
- право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху або прогону худоби по ньому.
Своєрідним сучасним земельним дорожнім сервітутом треба визнати право прокладання та експлуатації ліній електропередач, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, якщо такі дії здійснюються без викупу (вилучення) земельних ділянок.
При умові реального здійснення передбаченої ст. 59 Земельного кодексу можливості набуття у власність замкнутих природних водойм (площею до 3 гектарів), українській земельній практиці може стати в нагоді існування давнього дорожнього сервітуту — права перепливти чуже озеро з метою сполучення із своєю земельною ділянкою.
До водних сервітутів належать:
- право прокладати водопровід з чужої ділянки або через неї;
- право забору води з природної водойми, розташованій на сусідній земельній ділянці та відповідне право проходу;
- право напування худоби з такої водойми та відповідне право прогону;
- право відводу води на сусідню або через сусідню ділянку.
Власники землі та землекористувачі, що діють на підставі водних сервітутів, повинні узгоджувати свої дії із ст.ст. 46-48 Водного кодексу України 1995 року, який визначає чіткі межі між правом загального водокористування, яке здійснюється без дозволу, та спеціального водокористування з видачею відповідного дозволу.
З міських сервітутів ст. 99 містить лише один — право встановлення будівельних риштувань та складування матеріалів на суміжній ділянці з метою ремонту будівель та споруд. Насправді, такі сервітути можуть бути навіть різноманітнішими, ніж сільські. Це, наприклад, право заборони будівництва певних споруд на суміжній ділянці, право використання суміжної стіни при відсутності іншого будівельного рішення, право заборони надбудови додаткових поверхів та інші.
Міські сервітути доцільно визначити і хоча б принципово сформулювати у регіональних та міських Правилах забудови, розробка і прийняття яких є обов'язковою для органів влади і місцевого самоврядування на підставі Закону України «Про планування і забудову територій»
25. Поняття і зміст добросусідства в земельному праві.
Добросусідство (у земельних відносинах) можна визначити як правила поведінки, які регулюють відносини між власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок.
Стаття 103. Зміст добросусідства
1. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
2. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
3. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав
на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).