13. Правосуб'єктність націй і народів.

Статус націй і народів як суб’єктів МП випливає з принципу права народів на самовизначення. Нації і народи, що борються за незалежність мають загальну правосуб’єктність. Основні риси: представник - нац.-визвольний рух; правосуб’єктність - перехідна до державної правосуб’єктності; на націю розповсюджуються всі права учасника збройного конфлікту(повинен дотримуватись нори гум-го права); можуть бути учасниками тих відносин, які випливають з прин-ну самовизначення. Принцип рівноправ’я не повинен використовуватися проти територіальної цілісності і політичної єдності держав. Народи, спираючись на пр-п самовизначення мають право претендувати на визнання їх суб’єктами МП лише на певних умовах і достатньо просунутому етапі практичної реалізації права на самовизначення.

До таких умов належать порушення конституційних прав окремого народу, наявність у нього орган-х владних структур і централізованого політ-го керівництва, яке здатне виступати в міжнар-х відносинах від імені свого народу, обмінюватися представниками з різних держав і між-ми орг-ми, участь у підписанні між-х угод, тобто виконувати функції, які можна співставити з публічно-правовими функціями урядів. Якщо в такій якості виступає командування збройного руху, то воно повинно одночасно володіти визнаними політичними повноваженнями.

14. Поняття і особливості принципів міжнародного права.

Принципи МП - система основоположних норм, що регулюють відносини між його суб’єктами і є критерієм правомірності міжнародних правотворчого і правозастосовного процесів і дійсності ін. між-пр. норм. Принципи важливі і обов’язкові для всіх суб’єктів МП. Функції принципів МП:

- зміцнення системи МП і міжнародних відносин;

- закріплення основних прав, законних інтересів, обов’язків суб’єктів МП;

- заповнення прогалин в МП.

Основні принципи - основний і системоутворюючий факт нормативної системи. Вони мають перевагу перед всіма ін. нормами права. Осн. Пр-пи мають універсальний характер. Всі учасники МП мають дотримуватись цих пр-пів. Пр-пи - фундамент МП. Пр-пи базуються на тому, що:

1.Пр-пи є загальновизнаними всіма суб’єктами МП;

2.Пр-пи мають переваги на всіма ін. нормами МП;

3.Поруш-ня пр-пів кваліфікується серйозніше ніж порушення всіх ін. норм МП;

4. Принципи - єдина система.

Всі пр-пи взаємопов’язані і порушення 1 пр-пу тягне порушення інших Пр-пів. Джерела, що містять осн. Пр-пи:1.Статут ООН;2.Декларація про пр-пи МП 1970р.;3.Заключний акт НБСЄ 1975р.(Хельсинський акт). Статут і Декларація вир-ть такі пр-пи: 1.Незастосування сили або загрози силою; 2.мирне вирішення між-х спорів; 3.невтручання у внутр. Справи держав; 4.пр-п співр-ва; 5.пр-п рівноправ’я визначення народів; 6.пр-п суверенної рівністі держав; 7.пр-п добросовісного виконання зобовэязань. Хельсенський акт визнав ще 3 пр-пи: 8. Пр-п теритр-ної цілісності держав; 9.пр-п поваги прав людини;10.пр-п непорушності кордонів. Останній не є універсальним, є регіональним.

15. Класифікація принципів міжнародного права.

Є чимало класифікацій основних принципів міжнародного права за різними критеріями. Наприклад, за ступенем важливості відносин, що захищаються принципами вони поділяються на (а) такі, що забезпечують загальнолюдські цінності, знищення яких призведе до знищення самої цивілізації: поваги прав та основних свобод людини, співробітництва держав у сфері охорони дон» кілля; б) пов'язані з інтересами держав — невтручання у внутрішні справи, незастосування сили або загрози силою, загальне і повне роззброєння тощо); за формою закріплення — (а) писані принципи — принципи територіальної цілісності, непорушності кордонів; б) звичаєві принципи — принцип співробітництва держав з охорони довкілля); і т.д. Проте, поки не вироблені взаємовизнані критерії формулювання основних принципів, доцільніше керуватися в їхній класифікації міжнародно-правовими актами. А вони дають підстави поділяти всі основні принципи на: І) універсальні; 2) регіональні (наприклад, непорушності державних кордонів, який є обов’язковим тільки Європи); 3) локальні чи партикулярні (наприклад, Принципи співробітництва СРСР і Франції 1972 р.; Основи взаємовідносин СРСР і США 1972 р. та ін.). Можна також виокремити: 1) загальносистемні принципи; 2) галузеві принципи; 3) принципи інституту міжнародного права. Джерела міжнародного права та міжнародні судові рішення засвідчують наявність таких галузевих принципів та принципів інститутів міжнародного права: принципу свободи відкритого моря й повітряного простору над ним; принципу забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації; принципу збереження і раціонального використання морських живих ресурсів; принципу свободи досліджень та використання космічного простору та небесних тіл. Одним із важливих факторів прийняття (вироблення) регіональних і партикулярних принципів є потреба заповнити прогалини в міжнародному праві у разі неможливості домовитися про більш конкретне нормативне регулювання. Теоретично їх можна розмістити в ієрархічній залежності: партикулярні принципи залежать від регіональних та універсальних, регіональні — від універсальних.