Основи управління та менеджменту Т.3

Т.3. Планування як функція менеджменту.

1. Сутність та етапи стратегічного планування.

2. Методи вибору стратегії.

3. Бізнес-планування.

4. Види стратегічного планування.

Мета заняття: формування знань про сутність процесу планування, методи вибору стратегії

1. Планування – це створення образу майбутнього і розробка шляхів його досягнення.

Сам процес планування передбачає вибір мети, розробку шляху по її досягненню та просування цим шляхом.

Стратегічний план – це програма довгострокового розвитку організації , яка сприяє досягненню місії організації. Стратегічний план розробляється і формулюється вищим керівництвом організації.

. Стратегічне планування включає такі види управлінської діяльності:

1. розподіл ресурсів (стосується фінансів, матеріальних ресурсів та кадрів);

2. адаптація до зовнішнього середовища (покращення відносин організації з зовнішнім середовищем організації);

3. внутрішня координація (визначення реального стану організації і організація ефективного використання ресурсів);

4. стратегічне передбачення ( вміння організації використовувати власні помилки та досвід для розвитку організації).

Для розробки ефективної стратегії необхідно , щоб він орієнтувався на потреби розвитку всієї організації, а не окремої особи. Вона повинна також враховувати розвиток галузі, ринок, характер та рівень конкуренції.

Етапи стратегічного планування:

І - оцінка реального стану організації:

а) аналіз ефективності системи управління та роботи управлінського персоналу;

б) аналіз виробництва: технологій, обладнання та професіоналізму виробничого персоналу;

в) аналіз фінансового стану;

г) аналіз асортименту продукції;

ІІ –постановка цілей:

а) постановка цілей: обсяги виробництва, прибуток, терміни виконання;

б) деталізація планів по підрозділах організації;

в) призначення виконавців та термінів виконання;

г) забезпечення виконавців ресурсами;

ІІІ – вибір стратегії;

Методи вибору: креативне мислення, моделювання, емпіричний метод.

ІV – розробка плану;

V – коригування плану: в кінці року, в кінці періоду, під впливом ситуації тощо.

2. Методи вибору стратегії:

а) аналіз матриці БКГ;

Найпопулярнішим методом оцінки реального стану підприємства і визначення загальної стратегії є аналіз матриці Бостонської консультативної групи /БКГ.

Матриця побудована на підставі двох показників: обсяги попиту або рівень продаж і частка ринку серед інших подібних підприємств.

1 – знаки запитання або важкі діти - група підприємств з високим рівнем попиту та незначною часткою продаж в порівнянні з основними конкурентами. Мають значний потенціал, але потребують значних капіталовкладень для нарощування обсягів виробництва. Ризик для таких підприємств полягає в тому, що кон′юнктура ринку може змінитися і інвестиції не окупляться. Необхідні спеціальні дослідження ринку та агресивна ринкова політика, спрямована на завоювання ринку.

2 – зірки – підприємства, які контролюють значну частку ринку і їх продукція користується високим попитом на ринку. Це лідери ринку. Вони виступають законодавцями моди, запроваджують нові технології, підвищують якість, здатні знижувати ціни тощо. Стратегія таких підприємств спрямована на зміцнення становища.

3 – дійні корови – підприємства з високим попитом на продукцію і значною часткою ринку. Кошти, отримані від їх продажу спрямовують на розвиток інших напрямків, оскільки розвивати власне виробництво недоцільно. Доля таких підприємств необхідний контроль капіталовкладень з метою уникнення перевиробництва.

4 – собаки або вигнанці – підприємства з низьким попитом на продукцію і низькою часткою ринку. Можливі стратегії для таких підприємств:

- модернізація, зміна технології;

- зміна асортименту, перехід в іншу галузь;

- ліквідація або злиття з більш успішним підприємством даної галузі.

Матриця БКГ виконує дві функції:

1 – вибір виду стратегії;

2 – розподіл ресурсів між галузями діяльності підприємства.

б) вивчення елементів стратегії;

Виділяються 8 елементів стратегії:

- місія організації;

• конкурентні переваги підприємства;

• компетентність управління (професійний рівень управління, ставлення до ризику, до проблеми якості, до покупців);

• особливості ринку;

• ресурси підприємства;

• програма розвитку підприємства;

• продукція підприємства;

• структура управління підприємства.

в) крива досвіду;

Така стратегія спрямована на збільшення обсягів виробництва, виходячи з того, що подвоєння обсягів виробництва витрати виробництва скорочуються на 20 %. Тобто, досягається економія на масштабах виробництва, зростає прибуток і конкурентоспроможність підприємства.

г) лоцман;

Суть методу полягає в пристосуванні дій підприємства до вимог покупців шляхом обговорень проблем підприємства:

• реальний стан підприємства;

• стратегія підприємства;

• довгострокові цілі;

• короткострокові цілі;

• кадровий потенціал;

• структура підприємства.

д) аналіз «АР»;

Метод передбачає дії, спрямовані на досягнення найвищих досягнень в наступних напрямках діяльності:

• тактичні та стратегічні завдання;

• прибутковість;

• інвестиції та їх ефективність;

• конкурентні переваги;

е) модель МакКінсі «7С»;

Ця модель включає сім основних факторів, які мають найважливіше значення для розвитку підприємства:

• стратегія, - навички, - загальновизнані цінності, - структура, - система, - кадри, - стиль.