1. Модель Фідлера

Вона зосереджує увагу на ситуації і виділяє фактори, які впливають на поведінку керівника:

• стосунки між керівником та колективом (лояльність, рівень довіри);

• завдання організації ( чіткість і зрозумілість);

• посадові повноваження (обсяги законної влади керівника(.

Фідлер вважає, що кожній ситуації відповідає свій стиль керівництва. Керівнику треба підібрати шаблони поведінки для кожної ситуації. На практиці манера поведінки керівників не змінюється.

2. Модель Херсі і Бланшара

Поль Херсі і Кен Бланшар розробили ситуаційну теорію лідерства, теорію «життєвого циклу», згідно з якою стиль лідерства залежить від професіоналізму і досвіду керівника.

Стилі лідерства:

1. давати вказівки (S1 ) – орієнтація на виконання завдання, а не на людські стосунки; цей стиль керівництва природний для підлеглих з низьким рівнем зрілості, які не прагнуть виконувати завдання і відповідати за їх виконання, їм необхідний контроль;

2. «продавати» (S2 )- високий ступінь направленості виконавців продуктивну виробничу діяльність і на створення позитивних стосунків в організації. При цьому підлеглі прагнуть до активної діяльності, але мають невисокий рівень кваліфікації. Керівник, використовуючи їх ініціативу, дає конкретні, компетентні вказівки і контролює їх виконання;

3. приймати участь (S3 ) – керівник поєднує низький рівень орієнтації на виконання завдання і значну увагу до людських стосунків. Підлеглі кваліфіковані, здатні якісно виконувати поставлені завдання, але не прагнуть до цього. Найбільш прийнятним стилем керівництва в такій ситуації буде участь підлеглих в прийнятті рішень;

4. делегування ( S4) – керівник не втручається в роботу підлеглих , оскільки підлеглі компетентні , здатні нести і прагнуть відповідальності. Керівник дозволяє їм діяти за обставинами.

S 3- Участь підлеглих

S 2 - Продаж

Поведінка, орієнтована на людські стосунки

S 4 - Делегування

S 1 - Вказівки

Поведінка, орієнтована на завдання

Низька

Висока

М4

М3

М2

М1

Зрілість виконавців

3. Теорія Мітчела і Хауса «шлях – ціль» (теорія просування до мети)

Ефективне керівництво передбачає виконання певних завдань:

1. пояснення підлеглим цілей організації і шляхів їх досягнення;

2. конкретизація завдань і керівництво їх виконання на кожному етапі;

3. зміна інтенсивності роботи підлеглих в залежності від обставин.

Можливі чотири стилі керівництва:

1. директивний – лідер визначає мету, методи роботи, стандарти виконання і контроль підлеглих (добре для виконання складних, унікальних завдань);

2. доброзичливе керівництво – максимум уваги до підлеглих, сприятливий мікроклімат в колективі, довіра (добре для виконання монотонної роботи);

3. управління, орієнтоване на виробничі досягнення – планування, контроль виконання, досягнення високих показників за рахунок оптимальної системи винагород за досягнуті результати (метод можливий , якщо виконавці мають високий рівень кваліфікації);

4. управління, засноване на участі – залучення підлеглих до прийняття рішень, керівник заохочує ініціативу підлеглих(метод можливий , якщо персонал кваліфікований і здатний виконувати нестандартні завдання)