Значення коефіцієнтів h та g відповідно для функцій пропозиції і попиту

Коефіцієнти	Номер варіанту
	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9
h	25	З0	35	40	50	25	З0	35	40	50
g	З0	35	40	45	50	З0	35	40	45	50

На основі коефіцієнтів h і g згідно номеру варіанта вибира­ються значення коефіцієнтів w і z. (дивись таблицю 2) і підстав­ляються у відповідні функції пропозиції та попиту.

Таблиця 2.

Вибір коефіцієнтів w і z

Вибір коефіцієнтів		Номер варіанту
		0	1	2	3	4	5	6	7	8	9
w	h = 25	1,5	1,7	2,5	4,0	3,6	2,0	5,0	4,5	3,0	3,5
	h = 30	6,0	4,5	5,0	3,0	2,0	5,5	3,5	4,0	2,5	1,9
	h = 35	2,5	3,5	2,1	6,5	4,5	4,0	6,0	3,0	5,6	7,0
	h = 40	3,0	8,0	6,6	2,5	3,5	4,8	5,4	7,7	7,5	4,0
	h = 50	10,0	6,5	5,0	4,0	6,0	9,0	7,0	3,0	8,0	3,5
z	g = 30	1,8	0,3	1,5	1,2	0,6	1,3	0,7	0,5	1,7	1,0
	g = 35	1,6	2,0	1,1	1,9	2,1	0,8	0,4	1,0	0,5	1,5
	g = 40	2,5	0,8	0,5	2,0	1,3	2,3	1,5	1,9	1,0	0,7
	g = 45	1,3	2,4	1,5	2,0	0,5	2,6	0,7	1,0	1,9	2,8
	g = 50	1,0	0,7	2,5	2,8	3	1,7	1,5	1,2	0,5	2

Контрольні питання

1. Як в результаті взаємодії попиту і пропозиції визначається ціна товару?

2. Яким чином можна отримати галузеву функцію пропозиції?

3. Як побудувати графік галузевого попиту?

4. Від чого залежить галузевий обсяг пропозиції при заданій ціні?

5. Чому крива ринкового попиту є більш пологою ніж будь-яка з кривих індивідуального попиту, що її складають?

6. Що таке надлишок споживача і надлишок виробника?

7. Коли порушується ринкова рівновага, і як відбувається процес пристосування до повної рівноваги?

8. Що таке «павутино подібна» модель? Коли ринкова рівновага є стійкою, а коли нестійкою?

9. Що таке еластичність? Які є види еластичності?

10. Як держава впливає на процес ринкового ціноутворення?

Завдання 2. Побудова моделі поведінки споживача, що формує попит за певних переваг і наявного бюджету

Необхідні теоретичні відомості

Моделювання процесу прийняття рішення споживачем охоп­лює три етапи: на першому етапі необхідно формалізувати його індивідуальні смаки й уподобання, тобто визначити, що він ба­жає. На другому стані визначається, що він може, тобто, що він може споживати реально, виходячи з його доходу та ринкових цін на блага. На третьому етапі необхідно сумістити бажання спо­живача з його можливостями, тобто визначити, який імовірний вибір максимізує добробут споживача.

Для моделювання першого етапу теорії вводиться поняття корисності як суб'єктивної цінності товару для споживача у певний момент часу. Відомі два підходи до вимірювання корисності — кількісний та порядковий.

Кількісний (кардиналістський) підхід до корисності передба­чає, що корисність може мати кількісний вимір, тобто визна­чається функціонально. Функція корисності показує залежність корисності від загальної кількості споживаних благ:

U = f(X, Y), (5)

де U — загальна корисність від споживання набору благ; X, У — кількості споживаних благ.

Порядковий (кардиналістський) підхід до корисності передба­чає можливість оцінювати тільки те, якому набору благ віддається перевага, а не кількісну різницю в корисності. Тобто споживач може упорядкувати різні набори благ відповідно до власних смаків. Рівень корисності аналізується за допомогою кривої байдужості — лінії рівної корисності, усі точки якої харак­теризують набори товарів, що забезпечують споживачу один і той же рівень корисності.

Наступний етап — моделювання обмеження, що визначає множину можливостей споживача, тобто множину наборів то­варів, доступних споживачеві. Якщо споживач повністю витра­чає свій доход І на придбання двох товарів X і У, то його можли­вості будуть мати такий вигляд:

Y = I ∕ P_y – P_x ∕ P_y (6)

де Р_х, Ру — ціни відповідних товарів.

Лінія, яку описує це рівняння, називається бюджетною лінією.

Для визначення максимальної корисності від споживання в одній системі координат необхідно сумістити криву байдужості . і бюджетну лінію. Точка їх дотику відображає оптимум спожива­ча (стан рівноваги споживача). Математично умову рівноваги можна записати таким чином:

MU_X ∕ MU_Y = P_x ∕ P_y (7)

де MU_X , MU_Y — граничні корисності відповідних благ.

Завдання

Передбачається, що ринкова корзина споживача складається тільки з двох товарів — кондитерських виробів (X) і прохолодних напоїв (У).

Бюджетне обмеження споживача має вигляд:

I = P_x • X + P_Y • Y,

де Р_х — рівноважна ціна кондитерських виробів, що встановила­ся на регіональному ринку цього товару (розрахована в завданні 1);

Р_у — ціна прохолодних напоїв;

І — доход споживача;

X, У — відповідно кількість споживаних кондитерських виробів і

прохолодних напоїв.

Для розрахунків пропонується два типа функції корисності в залежності від номеру варіанта (таблиця Г.З):

функція типу А має вигляд: U = (X + m) • (У + n);

функція типу Б має вигляд: U = k • X^α • У^ß.

Згідно обраного типу функції в таблиці Г.4 вибираються зна­чення коефіцієнтів m, n або k, α , β, а також значення І, Р_у та ∆Р_Х.

Номер варіанта задається викладачем.

Визначити

1. Записати рівняння кривої байдужості, на якій знаходиться споживач в момент рівноваги.

2. Визначити перехресну еластичність попиту на прохолодні напої (У) при зміні ціни на кондитерські вироби (X).

3. Визначити вплив збільшення ціни кондитерських виробів (∆Р_Х) на початкову рівновагу споживача, розбити загальний ефект збільшення ціни на ефект заміни та ефект доходу стосовно товару X і товару У.

4. Показати графічно реакцію споживача на збільшення ціни кондитерських виробів, проаналізувати і прокоментувати цю ре­акцію з точки зору ефекту заміни, ефекту доходу і загального ефекту.

5. Визначити перехресну еластичність попиту на конди­терські вироби при зміні ціни прохолодних напоїв після досяг­нення нової рівноваги.

6. Визначити різницю між компенсуючою та еквівалентною змінами доходу. Представити графічно компенсуючи та еквіва­лентну змін доходу.

Вихідні дані

Таблиця З. Вибір типу функції корисності

	Номер варіанту
	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Тип функції	А	Б	А	Б	А	Б	А	Б	А	Б

Таблиця 4.