11. Розвиток інституту адвокатури у Німеччині

Історія адвокатури в Німеччині достатньо давня. Так, починаючи з VI в., більшість німецьких племен мала свої закони («закони варварів»). Треба зазначити, що ще до християнською періоду на цих землях вже використовувався термін advokatio (vogtei).

Початок зародження адвокатури покладено духівництвом. Саме священики для захисту своїх прав в судах наймали освічених людей, які знали звичаї, порядок судового розгляду справ, правові норми. Вже в законодавчих актах 799, 802, 803, 805 років зустрічаються норми щодо адвокатів. В той же час будь-яка особа могла одержати право на заняття адвокатською діяльністю.

У середньовічній Німеччині адвокатура була абсолютно вільною професією. Будь-яка особа могла отримати право на заняття адвокатською діяльністю на невизначений строк. Внутрішньої організації адвокатури не було (колегій, союзів і т.п.). Адвокати були абсолютно самостійними і незалежними від своїх колег за професією, тобто вони не утворювали особливого стану. Професійна діяльність адвокатів в описувані часи здійснювалася у таких фор¬мах: надання юридичних порад, захист у суді, складання судових паперів.

У судовій практиці Німеччини з 1495 р. заснований Імператорський суд, половина складу якого складалася з «докторів права» (вчепих-правознавців з університетів). З того часу в судову практику активно стати притягуватися вчені права з університетів для консультацій. Тобто фактично університетам було надано право «офіційних консультацій», які були створені при юридичних факультетах за зразком судових колегій і складалися з професорів права даного університету. При сумніві в правильності своєї позиції суд мав право спрямувати матеріали справи в таку комісію, яка давала свій висновок, що згодом ставав фактично присудженням. У Німеччині існувала такса юридичних послуг, за порушення якої адвокат позбавлявся права практикувати і сумісно з клієнтом, який переплатив, підлягав штрафу, а іноді - тілесному покаранню

Значних змін зазнала у середні віки діяльність адвокатів у кримінальному про¬цесі. У цей період публічний і загальний процеси почали перетворюватися у таєм¬ний та інквізиційний, чим обмежувалася участь адвокатів у кримінальному процесі. 

У період XV1-X1X столітть адвокатура поступово набуває іншу форму. В цей час вона стає самостійною організацією, яка існує і в даний час. в 1876 р. в Німеччині адвокат міг браги участь на попередньому слідстві У Німеччині кількість адвокатів була встановлена державою. Дисциплінарний нагляд за і\ діяльністю здійснював апеляційний суд.

Сучасність - Організація адвокатури Адвокатура в Німеччині є незалежною організацією у системі правосуддя, а адвокати — практично вільними підприємцями, які мають свої контори, наймають службовців. Вони відрізняються від інших бізнесменів тим, що не наділені правом рекламувати свою професійну діяльність, а також не сплачують, так званого, ремісничого податку'. Будь-якого контролю за роботою адвокатів з боку державних органів не існує. Проте він повинен мати репутацію чесної людини бути всебічно ерудованим в галузі права та вміти із знанням справи захищати законні інтереси підзахисного або довірителя.

Основним нормативним актом, який закріплює правовий статус адвокатури в Німеччині, є Федеральне положення про адвокатуру 1959 p.2, що діє з незначними змінами і сьогодні. За цим актом адвокат є незалежною особою у сфері правосуддя. Будучи людиною вільної професії, адвокат є компетентним консультантом і представником інтересів громадян. Його право виступати з юридичних питань в загальних судах, арбітражних або адміністративних органах обмежується лише федеральним законом.

Вимоги, що пред'явля- До адвокатської діяльності у Німеч-ються до кандидатів чині допускається лише та особа, у адвокати яка згідно з Законом про суддів визнається придатною до виконання суддівських обов'язків. Усі існуючі в Німеччині палати адвокатів об'єднуються у Федеральну палату адвокатів. 167 Кожна місцева палата очолюється правлінням, до складу якого входить сім членів. Проте загальні збори палати можуть збільшити їх число. Члени правління обираються загальними зборами палати. Членом правління може бути обраний адвокат, якому виповнилося 35 років і що має 5-річний стаж безперервної роботи в адвокатурі.