
- •1. Наука про адвокатуру.
- •2. Предмет та сист. Науки про адвокатуру.
- •3. Методи науки про адвокатуру.
- •Адвокатура в Україні як навчальна дисципліна, її предмет та система
- •Місце «Адвокатури в Україні» серед інших навчальних юридичних дисциплін
- •6.Зародження адвокатури
- •7. Адвокатура в Античній Греції
- •8. Інститут адвокатури у Давньому Римі
- •9. Розвиток інституту адвокатури у Франції.
- •10. Розвиток інституту адвокатури в Англії
- •11. Розвиток інституту адвокатури у Німеччині
- •12. Зародження і розвиток інституту адвокатури в Україні
- •13. Адвокатура України після 1917 року
- •14. Розвиток інституту адвокатури на землях Східної Галичини й Буковини до 1939 року
14. Розвиток інституту адвокатури на землях Східної Галичини й Буковини до 1939 року
землі Східної Галичини з середини ХІV ст. до 1772 р. перебували під пануванням Польщі, а після чого з першим розподілом польської держави ці землі було передано Австрії. Така ж доля спіткала і Буковину, яку зайняла Австрія в 1775р. З розпадом Австро-Угорської монархії Східну Галичину окупувала Польща, Буковину – Румунія. Ці історичні події зумовили особливості розвитку інституту адвокатури на землях Східної Галичини і Буковини. Вже в ХІІІ ст. в Польщі з’являється такий вид представництва як prokurator. Прокуратор мав право представляти особу не лише в суді, але і в адміністративно-владних органах. Повноваження прокуратора оформлялися у письмовому дорученні сторони, засвідчувалося печаткою довірителя, зазначав об’єм його повноважень.
Вперше Висліцький Статут 1347 р., який кодифікував давні правові звичаї та писане право, закріпив засаду, що захист є природним правом людини і в зв’язку з цим кожному, хто притягався до кримінальної відповідальності, дозволялося мати захисника. Більше того, Статут вказував, що сторона мусить мати захисника
Конституцією 1511,. Захисника було проголошено самостійною процесуальною фігурою.
У 1578 р. в Польщі було створено Коронний Трибунал, що привело до судової реформи; виник сейм як парламент, з’являються сеймові суди. Проведена судова реформа була надто недосконалою. судді трибуналу здебільшого не були спеціалістами в галузі права
Конституція 1588 р. закріпила в своїх нормах не лише право обвинуваченого мати в процесі свого захисника, але й обов’язок суду забезпечити підсудному адвоката, коли той не в змозі був сам його найняти з причин матеріального стану. Адвокату гарантується право знайомитися з усіма матеріалами справи (spatium od deliberanolum) [14, с.13].
Помітного розвитку інститут адвокатури в Галичині і Буковині набув після приєднання цих земель до Австро-Угорщини.
Одним з перших як професійного українського адвоката того часу історичні джерела називають Андрія Ангелловича Для законодавства Австрії характерним було підвищення вимог до адвокатури, починаючи із встановлення диференційованих високих цензів щодо вступу до адвокатури. Особа, яка мала намір стати адвокатом, повинна була мати вищу юридичну освіту, ступінь доктора права, проходити стажування в адвоката без визначення строку та складати не прості іспити. Крім того, кандидат до адвокатури повинен був мати незаплямовану репутацію, не мати жодних боргів, бездоганно поводитись у приватному житті та ін.
Цісарським декретом з 1802 року [9, с.109] для особи, котра мала намір стати адвокатом, введено нову вимогу – після проходження стажування у адвоката кандидат мав ще отримати від цісаря дозвіл на складання адвокатського іспиту. Фактично це було не що інше, як регулювання кількості адвокатів у монархії.
На той час адвокати поділялися на: двірцевих і судових, двірцево-військових у Відні; судових – у великих центрах; земельних – у головних містах провінцій; гірничо-судових та інших.
Першим тимчасовим положенням про адвокатуру від 16 липня 1849 р. вже передбачалося створення адвокатських палат як органу самоврядної адвокатури, що займалася всіма питаннями внутрішнього життя і діяльності адвокатури: розглядом дисциплінарних проступків адвокатів, відстороненням від виконання функцій адвоката тощо. Рух за надання адвокатурі автономії в Австрії завершився прийняттям 6 липня 1868 р. постійного положення про адвокатуру, яке вперше закріпило самоврядність і автономію адвокатури.
1 квітня 1872 р. в Австрії був прийнятий адвокатський дисциплінарний статут, який передбачав створення при кожній адвокатській палаті дисциплінарної палати, що обиралася всіма адвокатами палати строком на три роки.
Львівську палату адвокатів створено в 1863 р.
У період "весни народів" та українського національного відродження різко збільшується кількість українських адвокатів, які дедалі частіше ставали лідерами політичних партій, очолювали боротьбу українського народу за свої права. Переломним став 1890 рік, коли мережа канцелярій українських адвокатів охопила майже всі міста Галичини . Українські адвокати ставали надійними захисниками політичних прав свого народу.
Для значної частини тогочасних українських адвокатів характерним було жертовне служіння народу через безвідмовне виконання професійного обов'язку адвоката. Окремих адвокатів неформально називали "мужицькими" адвокатами.
Українські адвокати в грудні 1918 р. створили Український Горожанський Комітет УГК мав свій статут, органи самоврядування. Серед секцій УГК була і секція надання правової допомоги полоненим, інтернованим, арештованим особам української національності. Коли ж польський окупаційний режим розпочав плодити масово кримінальні справи проти українців, УГК організував правовий захист у політичних судових процесах. При цій секції було утворено Колегію Оборонців, яка об'єднала всіх українських адвокатів Східної Галичини з метою організації правового захисту українського населення. Коли ж в 1921 р. польська влада заборонила УГК, українські адвокати в травні 1923 р. утворили Союз Українських Адвокатів (далі – СУА). Першим головою СУА було обрано С. Федака, його заступником – Л. Бачинського. В місцевостях окружних судів утворювалися делегатури СУА. Всього було 12 делегатур. Згідно зі Статутом СУА, товариство складалося з: почесних членів, добродіїв, звичайних членів, з українських кандидатів адвокатури і оборонців для карних справ як надзвичайних членів. Головне своє завдання СУА бачив у тому, щоб дбати про ріст кількості українських адвокатів, сприяти їм у навчанні і праці, допомагати матеріально, боротися за високу професійність серед українських адвокатів тощо. СУА структурно входив до складу Львівської палати адвокатів. Палати адвокатів мали своїх представників у Начальній Раді адвокатури у Варшаві.
У відродженій в 1918 р. Польщі адвокатура на землях Східної Галичини функціонувала на підставі попередньо діючого австрійського законодавства. Щодо адвокатури на Волині, то для цих земель було прийнято в 1918 р. тимчасовий статут про устрій адвокатури . Лише в 1932 р. було прийнято Закон про устрій адвокатури для всієї держави. Львівська палата адвокатів була найчисленнішою у всій Польщ.
Умови вступу до адвокатури залишилися попередні за деякими незначними змінами, а саме: 1) скасовано судову аплікацію; 2) збільшено коло осіб, які користуються правом вільного переходу до адвокатури. Закон скасував судову аплікацію, натомість запровадив п
Вже на початку 30-х років ХХ ст. у Польщі постійно дискутувалося питання про причини злиденного становища адвокатури. Однією з причин цієї ситуації вбачали в надмірній кількості адвокатів. У кінці 1935 р. Начальна Рада створила комісію для вивчення становища адвокатури. Постійні голоси палат адвокатів з вимогою тимчасово закрити доступ до адвокатури примусили міністерство юстиції розпочати перегляд законодавства про адвокатуру. В результаті 4 травня 1938 р. був ухвалений новий закон про устрій адвокатури. Подальша фашизація всього політичного життя Польщі наклала і певний відбиток на діяльність адвокатури: йде наступ на самоврядування і автономію цього інституту. Розпорядженням міністра справедливості від 10 червня 1938 року припиняється прийом до адвокатури аж до 31 грудня 1945 року, за невеликим винятком для окремих осіб.