5. Етнічна специфіка української культури.

Потрібно особливо зазначити, що кожний народ в культурній сфері створює своєрідний, властивий тільки йому образ. етнос Етнічна група, етнос — запозичено з грецької мови через латинську (старолатинське: ethnicus); грецьке ἐθνικός «племінний; народний; язичницький» є похідним від грец. ἔθνος — «громада; плем'я, народ» - це історична спільність людей, яка склалася на певній території та володіє стабільними особливостями мови, культури і психічного складу, а також усвідомленням своєї єдності і відмінності від іншихДля внутрішньої єдності етносу найважливіше значення має культура, яка дає людям усвідомлення своєї спільності. . Культура, і як необхідний компонент, і як одна з властивих етносу особливостей, забезпечує його повноцінне функціонування. Назвемо деякі елементи предметної символіки, у яких відбивається етнічна специфіка української культури. Це насамперед хліб, який характеризує гостинність, благополуччя, добробут і є уособленням «українства». Борщ — одна з кращих страв світової народної кулінарії, яка поширилась у багатьох країнах. Сільське житло центральних районів України, як і народний костюм — носії-символи української етнокультури, які мають свої зональні й історичні особливості. Символічний зміст має одяг запорозького козака, уособленого в народному герої козаку Мамаї та притаманних йому зовнішніх атрибутах (одяг запорожця, зачіска — «оселедець», довгі вуса, люлька, бандура, кінь, шабля). Образ українця кристалізується стереотипно в образі козака. Дерева-символи широко вживаються у фольклорних формах — калина, верба, тополя й осокір. У запорожців червона калина була поетичним виразом «батьківщини», «вітчизни». Образ коня невіддільний від понять вірності другові, землі, рідному середовищу. В обрядах та ритуалах відтворюється міф. ментальністю українства — його схильністю до фантазувань, до образної уяви, потреби гармонійного поєднання з природою тощо. Ці риси відбивають глибинні, латентні ознаки землеробської культури, котра побудована на культі.

4. Культура літописних міст Сумщини.

Літописні міста Сумщини – такі міста, які згадувались в літописах, одні з них існують і зараз: Путивль, Глухів, Ромен, так само ті, що не дійшли до нашого часу:Порубіжний вир, Попаш, Зартий. В'яхань  давньоруське місто, що розташовувався направому березі річки Терн поблизу її впадання в Сулу в нинішньої Сумської області Україна.Згадується в Іпатіївському та Лаврентіївському літописах в1147-1149 роках у зв'язкуз міжусобицею великого князякиївського Ізяслава Мстиславича і суздальського князя ЮріяДолгорукого. Відомий в сучасній археології як Лехановське городище).Історія Ромен нараховує вже більше тисячоліття. Ромен – це, перш за все, край козацької слави. Саме в Роменській сотні, недалеко від сотенного містечка, народився майбутній кошовий Запорізької Січі Петро Іванович Калнишевський. Ромен зберіг славу культурно - мистецького і духовного центру Посулля. Пути́вль — стародавнє місто на Посем'ї. Розташоване над річкою Сейм.Путивль відігравав велику роль і був однією з фортець, що захищали Київську Русь від войовничих половців. ГЛУХІВ. Сьогодні Глухів усе частіше згадують як колишню столицю Гетьманської України. Вперше в Україні у Глухові було започатковано аматорські вистави при дворах можновладців на свята, зокрема на Масницю, в 1730-ті у Глухові, у палаці І. Миклашевського. Краєзнавчий музей (Колишнє Дворянське зібрання — пам'ятка архітектури та містобудування,1811 рік — кінець XIX століття) Зараз у місті знаходиться низка музеїв, серед них:

Міський краєзнавчий музей; Народний музей двічі Героя Радянського Союзу С. А. Ковпака;

Народний історико-педагогічний музей Глухівського національного педагогічного університету; Музей Микол Івановича Жужоми Глухівської спеціалізованої школи-інтернат І-ІІІ ступенів ім. М. І. Жужоми; Музей історії євреїв Глухівщини; Виставка археологічних знахідок при Державному історико-культурному заповіднику.

Найбільшу кількість парафій у Глухові має Українська православна церква Московського патріархату^[47], які належать до Конотопсько-Глухівської єпархії.^[48] Існує також 14 інших релігійних громад та один чоловічий монастир.^[49] Відбудовуються й реставруються старовинні храми.

У місті присутні два «Дома Євангелія» — Церква Євангельських Християн-баптистів та один «Зал Царства Свідків Єгови» і будинокП'ятидесятників.