- •1. Історичний розвиток уявлень про культуру.
- •2. Літописання та література у XVII ст.
- •3. Періодизація розвитку української культури.
- •5. Етнічна специфіка української культури.
- •4. Культура літописних міст Сумщини.
- •Музична культура у 1738 році у місті була відкрита спеціальна музична школа Зараз у Глухові діє народний камерний хор духовної музики міського палацу культури. Керівником якого є Кобзар е. Н.
- •6. Культура козацтва.
- •7. Українська культура як складова частина світової культури.
- •8. Література та мистецтво XIV-XVI ст.
- •9. Розвиток української культурологічної думки.
- •10. Творчість Шевченка – художника
- •11. Основні етапи розвитку стародавньої культури східних слов'ян.
- •12. Функції культури
- •13. Трипільська культура.
- •14. Субкультура та контркультура у соціокультурній системі.
- •15. Братства та їх роль у піднесенні національної культури.
- •16. Проблеми розвитку модерної української культури.
- •17. Культура скіфів і сарматів.
- •18. Українська культура другої половини XX ст.
- •19. Зарубинецька та черняхівська культура.
- •21. Культура міст античного Причорномор'я.
- •20. Національно-культурне відродження у 20-х рр. XX ст.
- •22. Український мистецький авангард 10-х-20-х рр. XX ст
- •23. Культура Київської Русі.
- •24. Українська культура першої половини XX ст
- •25. Культурно-просвітницька діяльність Петра Могили.
- •26. Особливості культури доби Центральної Ради та гетьманату.
- •27. Архітектура та мистецтво Київської Русі.
- •28. Українська тематика в творчості і. Рєпіна.
- •29. Язичницький культ та його відображення в культурі.
- •30. Образотворче мистецтво, театр і музика у XIX ст
- •31. Вплив християнства на культуру Київської Русі.
- •32. Загальна характеристика української культури XIX ст.
- •33. Культурна ситуація у Польсько-Литовську добу хіу-хуі ст
- •34. Українізація та літературні дискусії у 20-х рр. XX ст.
- •35. Розвиток освіти та науки у XV-XVI ст
- •36. Гуманістичний характер творчості Григорія Сковороди.
- •37. Ренесансні ідеї в українській культурі хгу-хуі ст.
- •38. Літературно-мистецький гурток «Попівська академія».
- •39. Загальна характеристика та основні риси українського Просвітництва
- •40. Харківський університет як осередок освіти, науки та культури у хіх-поч. XX
- •41. Культура козацько-гетьманської доби (серед. XVII - кін. XVIII ст.).
- •42. Масова та елітарна культура.
- •43. Бароко в українському мистецтві та архітектурі.
- •44. Іван Франко як дослідник української культури.
- •45. Роль і місце Києво-Могилянської академії у розвитку української культури
- •46. Вертеп і вертепна драма в українській культурі.
- •47. Літописання доби Київської Русі.
- •49. Українська культура як цілісна система.
- •48. Музичне і театральне мистецтво у культурі XVII -XVIII ст.
- •50. Розвиток друкарства у XV-XVI ст.
- •1. Історичний розвиток уявлень про культуру.
- •1. Історичний розвиток уявлень про культуру.
38. Літературно-мистецький гурток «Попівська академія».
Справжнім осередком культурно-національного відродження в Україні стала Слобожанщина. Вона, на думку О.Пріцака, була вільною від баласту автономістської традиції, характерної для Малоросії – Лівобережної України. У XIX ст. плани щодо відновлення Гетьманату були безперспективними. На зміну аристократичному державництву приходить демократичніша федералістська ідея. Просвітницькі ідеї XVIII ст. і нові європейські впливи романтизму вдало перетнулися на Слобожанщині, де був створений перший в східноукраїнських землях університет. У 90-х роках XVIII ст. у Слобідській Україні діяв просвітницький гурток, якийвідіграв важливу просвітницьку роль не тільки у цьому регіоні, а і загалом у становленнінаціональної культури. Називали цей гурток «Попівська академія». Організатором його був сумський поміщик О.О.Паліцин, членами гуртка — відомі громадські діячі, художники, літератори, архітектори — В.Н.Каразін, М.І.Ушинський, О.І.Кордашевський, В.Ярославський. Бував в академії і Г.С.Сковорода. Метою діяльності гуртка було вивчення здобутків західноєвропейської культури і просвітницька діяльність. На членів «Попівської академії» неабиякий вплив мали французькі просвітителі, особливо Вольтер. У бурхливих суперечках, що точилися в «Академії», більшість учасників виступала за скасування кріпосного ладу в Росії, однак не революційним шляхом боротьби народних мас. Сам Паліцин мріяв, що освічені дворяни почнуть самі відпускати селян на волю. Він був проти кріпацтва, що стало гальмом як економічного, так і політичного розвитку країни. Писав царю про необхідність відміни кріпосного права та ряд реформ, які б пожвавили економічний розвиток країни, і член Попівської академії В.Н. Кразін. Він виступав за обмеження самодержавства , за розвиток торгівлі, промисловості й освіти. Гурток ретельно піклувався про початкову освіту в краї, отож не випадково, на Сумщині було більше шкіл, ніж на Харківщині. Тому сумські поміщики добивалися відкриття університету в Сумах ще у 1767 р. За радянських часів про діяльність «Попівської академії» говорилося мало. У 1998 юридично створена «Паліцинська академія», яка взяла на себе зобов’язання пропагувати доробки «Попівської академії». Кількісний склад «Паліцинської академії» щороку розширюється, діяльність її урізноманітнюється.
39. Загальна характеристика та основні риси українського Просвітництва
Просвітництво — це цивілізаційно-культурна течія періоду переходу від традиційного до індустріального суспільства. Інтелектуальні представники її проповідували соціальну та політичну емансипацію третього стану (міщан і селян); встановлення "царства розуму", заснованого на природному рівноправ'ї людей, політичній свободі і громадянській рівності; ставили за мету поширення знань: дати народу освіту і "просвітити" монархів відносно змісту "істинного" людського суспільства. Тим самим новітні постулати спричинили надлам старої феодальної організації. За часом доба Просвітництва — це середина XVII — XVIII ст. Ідеї Просвітництва проростають спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше — в Німеччині, Італії та в інших країнах Європи. Характерними рисами Просвітництва є:1. Прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, "вічної справедливості", рівності. Продовжуючи започатковану на рубежі XVII—XVIII ст. раціоналістичну систему в європейському культурному розвитку, Просвітництво сповідувало справжній "культ розуму", вбачаючи в ньому той "архімедів важіль", за допомогою якого можна перевернути всю систему громадського та духовного життя. 2. Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просвітителі вважали розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства. Визначальним моментом культурного життя епохи Просвітництва була безмежна віра в перетворювальні можливості освіти. 3. Вони прагнули розкувати розум людей і тим самим сприяли їхньому політичному розкріпаченню.4. Просвітителі вірили в людину, її розум і високе покликання. Цим вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження. Мистецтво демократизується і звертається до життєвого матеріалу найрізноманітніших верств, залучаючи низи суспільства. Уважно простежується суспільне життя людей. Провідним жанром у літературі стає соціально-побутовий роман. Площина уваги художників весь час розширюється. Класицизм як домінуючий напрям у літературі і мистецтві поступається сентименталізму (сентимент — почуття), а приблизно з 60-х років XVIII ст. — також і романтизму.