30. Практика використання базових умов поставок «Incoterms -2010».

1. ИНКОТЕРМС не являются международным договором. Но в случае ссылки на базис поставки ИНКОТЕРМС в договоре, различные органы государства, прежде всего таможенные, а также государственные суды, рассматривающие внешнеэкономические споры, обязаны учитывать положения ИНКОТЕРМС.

2. При выборе того или иного базиса поставки необходимо строго придерживаться терминологии ИНКОТЕРМС. Лучше конкретный термин указывать на английском языке. Применяя тот или иной термин, необходимо указывать конкретный географический пункт (а иногда и точное место как в случае поставки ExWorks), в котором продавец считается исполнившим свои обязательства по транспортировке груза, несению риска случайной гибели или порчи товара и т.д.

3. Обязательно ссылаться на редакцию ИНКОТЕРМС. Наряду с ИНКОТЕРМС 2010 никто не отменял и предыдущие редакции

4. Заключая внешнеэкономический контракт, необходимо четко определять детали базисного условия поставки. Т.е. прежде чем указать в контракте базис поставки, необходимо тщательно изучить обычаи порта, указанного в базисе, договор фрахтования, с целью точного распределения расходов между покупателем и продавцом.

В связи со вступлением в силу новой редакции Инкотермс, Министерство экономического развития и торговли напомнило, что при осуществлении внешнеэкономической деятельности использование правил Инкотермс носит обязательный характер. Правило об их обязательном применении во всех договорах поставки установлено ч. 4 ст. 265 Хозяйственного кодекса Украины, а также в ряде других нормативных актов.

В ходе осуществления субъектом хозяйственной деятельности внешнеэкономической операции необходимо представить таможенную декларацию, внешнеэкономический контракт и т.п. В таможенной декларации предусмотрена графа "условия поставки", которая заполняется в соответствии с условиями поставки согласно внешнеэкономическому контракту, подписанному сторонами.

Инкотермс предусматривают свободу сторон в определении условий договора, использующего термины Инкотермс. В зависимости от конкретных потребностей сторон, сложившихся у них в ходе торговых взаимоотношений обычаев, национального законодательства и иных обстоятельств стороны могут корректировать используемые термины.

Инкотермс изначально предназначался для использования в тех случаях, когда товары продавались для поставки через национальные границы. Однако правила Инкотермс на практике включаются в договоры для продажи товаров на внутренних рынках различных стран, но при этом условия статей, касающиеся экспорта и импорта, не применяются.

30. Класифікація стилів управління.

Стиль керівн́ицтва — сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед підприємством, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу.

Успіх застосування того чи іншого стилю залежить від багатьох обставин:

• Змісту задачі і термінів її розв'язання;

• Особистості керівника;

• Особливостей колективу і виконавця;

• специфіки «поточного моменту»;

• інші фактори.

Під стилем розуміється манера поведінки керівника стосовно підлеглих, що дозволяє вплинути на них і змусити робити те, що в цей час потрібно. Існують дві основні стильові шкали:

• шкала влади, діапазон якої простирається від повної демократії до абсолютної автократії. Тут розглядається ставлення керівника до своїх підлеглих як до суб'єктів управління;

• шкала переваг, на якій відбивається ставлення керівника до підлеглих як до об'єктів управління.

Стилі керівництва підрозділяються на кілька видів:

1. авторитарний (директивний) – керівник одноосібно вирішує питання, наказує, розпоряджається, командує, придушує ініціативи, боїться кваліфікованих працівників, вважає покарання основним методом стимулювання, формальна тверда дисципліна

2. демократичний (колегіальний) - радиться з підлеглими, розподіляє відповідальність відповідно до повноважень, підбирає грамотних працівників, дружньо налаштований, любить спілкування, рівна манера поведінки, постійний самоконтроль,прихильник розумної дисципліни, здійснює диференційований підхід до людей, використовує різні види стимулів

3. ліберальний (поблажливий) – чекає указівок від керівництва чи рішення наради, знімає із себе усяку відповідальність, віддає ініціативу в руки підлеглих, підбором кадрів не займається, спілкується з підлеглими тільки з їх ініціативи, м'який, покладливий, вимагає формальної дисципліни, використовує різні види стимулів