21. Поняття логістики: сутність, значення і основні функції.

Логістика - управління матеріальними потоками на підприємстві.

З позиції маркетингу, логістика - це процес управління рухом та зберіганням матеріалів і товарів, а також супутніми інформаційними потоками за допомогою організації каналів товароруху, причому поточні й майбутні витрати мінімізуються за умови високоефективного виконання і доставки замовлень. З т.з. виробничої логістики, вона базується на чіткій взаємодії попиту, поставок, виробництва, транспортування, розподілу продукції.

Функції логістики:

1) контроль за якістю розподілу випуску виробів по виробничих підрозділах

2) переробка транспортованих вантажів

3) упаковка виробів, їх зберігання, складування, вантажорозвантажувальні операції

4) маркетинг в логістиці - фінансування і взаємні розрахунки, планування попиту шляхом вивчення ринку, організація служби постачання і збуту.

5) споживання.

Позитивні ефекти від логістичних систем:

1) логіст. система, яка здатна швидко реагувати на зміни, може забезпечити скорочення циклу обслуговування споживачів.

2) вдало спроектована логістична система сприяє зміцненню зв'язків постачальника і споживача.

3) скорочення кількості продажів, втраченого внаслідок відсутності запасів необхідної продукції завдяки точному розміщенню запасів і контролю над ними. Таким чином, підвищується обсяг продажів і забезпечується більш високий рівень обслуговування.

4) впровадження ефективної логістичної системи дає підприємству більш успішно конкурувати на окремих ринках.

21. Виробнича логістика: прийняття рішення щодо розміщення виробничих потужностей.

Матеріальні та супутні їм фінансові та інформаційні потоки на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходять ряд виробничих ланок. Управління потоками на цьому етапі має свою специфіку і назву виробнича логістика. Метою виробничої логістики є оптимізація матеріальних і супутніх їм інформаційних та фінансових потоків усередині підприємств, які створюють додаткову вартість.

Фактори розміщення продуктивних сил (виробництва) - сукупність просторових нерівнозначних умов і ресурсів, їх властивостей, правильне використання яких забезпечує найкращі результати при розміщенні виробничих об'єктів і розвитку господарства районів.

До умов розміщення відносяться природне середовище, населення (виробник продукції та її споживач), матеріально-технічна і наукова база, система виробничих комунікацій, суспільно історичні умови розвитку виробництва.

Розрізняють такі групи чинників:

1. Природні, до яких відносять кількісні запаси і якісний склад природних ресурсів, гірничо-геологічні та інші умови їхнього видобутку і використання, кліматичні, гідрогеологічні, орографічні характеристики території. Вони відіграють визначальну роль у розміщенні добувної промисловості та паливно-, енерго-, сировинно-, водоємних виробництв.

2. Соціально-економічні, до яких насамперед відносять особливості розміщення населення, територіальну концентрацію трудових ресурсів і їх якісну характеристику.

3. Матеріально-технічні та ринково-інфраструктурні умови та фактори включають матеріально-технічну та науково-технічну бази, а також інфраструктуру ринку.

4. Техніко-економічні фактори визначають витрати на виробництво і реалізацію сировини, матеріалів і готової продукції.