18. Особливості професійного мовлення юриста

Мова становить фундамент професіоналізму майбутніх правннків. Вона с базою здобуття фаху у вищому навчальному закладі і основним засобом подальшої професійної діяльності.

Адже юристи мають говорити не лише вчено (за профілем), але і ясно, і гарно. Бо слово адвоката, прокурора, судді - сприймається як говорячий закон. Тому воно мас бути зрозумілим, а значить - грамотним, правильним, влучним і етичним. "Хто має справу з людьми... повинен мислити добре, але говорити ще краще". - пише Михайло Сперанський [2, с. 133].

...Красномовство мас бути чесним, діловим і високоморальним, шоб проникало в людську душу - в цьому його сила. Стиль має бути підібраний не на свій розсуд, а згідно з вимогами справи і часу та бути простим і високим, шоб вплив ритму на слух аудиторії, володарював над нею.

Уміння виступати публічно не приходить само собою. Цьому треба наполегливо учитися, оволодівати і відшліфовувати прийоми риторського мистецтва, необхідно добре вивчати мову, збагачувати професійну лексику.!

Звісно, мова правників - специфічна. Вона вирізняється вживанням словосполучень дієслівного типу, дієприслівникових і дієприкметникових зворотів, прямої мови; повторами професійної лексики. В юридичних текстах переважають складні поширені речення.

Оригінальний ритор, популярний юрист-практик Петро Пороховщиков радить: "Віддавайте перевагу коротким реченням. Дотримуйтесь правила, що кожна нова думка вимагає нового речення... Довгі висловлювання малопереконл иві" [3, с. і 93].

Готуючи виступ, пам'ятаймо, основну думку треба завжди висловлювати І головним реченням, а не підрядним.

Створюючи текст виступу, не бажано захоплюватися іншомовними словами, якщо є українські відповідники.

19. Етапи спілкування. Будь-який акт спілкування складається з кількох етапів:

1. Підготовка до спілкування. 

Цей етап передбачає: - складання плану майбутнього акту спілкування;  - збирання матеріалів з предмета спілкування та їх систематизація; - умотивування аргументів на користь своєї позиції та контраргументів іншої сторони; - обгрунтування свого варіанта рішення та розгляд реакції співрозмовника. 2. Початок спілкування. 

На цьому етапі важливо: - дбати про створення доброзичливої атмосфери спілкування (доцільно поговорити про спільні інтереси, сказати щось приємне співрозмовникові); - не протиставляти себе співрозмовникові; - демонструвати повагу й увагу до співрозмовника (доброзичливий погляд і усмішка допоможуть установити контакт); - уникати критики, зверхності та негативних оцінювань. 3. Обговорення питання (проблеми). 

На цьому етапі доцільно дотримуватися таких правил: - лаконічно й дохідливо викладати свою інформацію; - уважно вислуховувати співрозмовника і намагатися адекватно сприймати те, про що він говорить;  - пам'ятати, що спілкуванню характерний діалоговий характер;  - аргументувати свою позицію: наводити переконливі докази. Аргументування - це важливий спосіб переконання за допомоги вмотивованих, обгрунтованих логічних доказів. 4. Прийняття рішення. 

Щоб прийняти правильне рішення, варто:  - запропонувати кілька варіантів вирішення проблеми; - уважно вислухати аргументи співрозмовника щодо можливого рішення; - визначити за настроєм співрозмовника момент для закінчення зустрічі й запропонувати кращий варіант прийняття рішення; - не виказувати ні найменшої роздратованості, навіть якщо мети не було досягнуто, триматися впевнено. 5. Вихід із контакту.

Ініціатива завершення розмови за статусної несиметричності спілкувальників має належати особі жіночої статі, людині, старшій за віком, вищій за соціальним становищем.  Наприкінці спілкування треба підсумувати результати зустрічі, попрощатися і висловити надію на подальші взаємини і спільну діяльність