
- •2. Предмет і поняття теорії держави і права
- •4. Становлення людського суспільства: головні етапи формування держави. Ознаки суспільства та держави
- •6. Головні передумови виникнення держави: економічні, політичні, соціальні, ідеологічні, психологічні
- •7. Співвідношення держави і суспільства. Роль держави в організації суспільного життя
- •8. Загальне поняття держави та її ознаки
- •9. Поняттята характеристика суверенітету держави
- •10. Держава і громадянське суспільство: поняття, співвідношення, характеристика
- •11. Сутність та основні ознаки державної соціальної демократії
- •12. Сутність та загальна характеристика громадянського суспільства
- •13. Ознаки, які відрізняють державу від інших організацій у суспільстві
- •14. Типологія держав та їх загальна характеристика
- •15. Поняття правової держави та її ознаки
- •16. Функції держави: поняття та види
- •17. Загальне поняття та елементи форми держави
- •18. Поняття державного правління та його характеристика. Види форм правління сучасних держав
- •19. Поняття державного устрою. Види устрою сучасних держав
- •20. Поняття державного режиму. Основні види державних режимів
- •21. Основні ознаки федерації та їх характеристика
- •22. Основні ознаки конфедерації та унітарної держави
- •23. Порівняльний аналіз унітарної, федеративної та конфедеративної держав
- •24. Основні ознаки демократичного та антидемократичного режиму
- •25. Поняття влади, її основні ознаки та джерела
- •26. Сутність державної публічної влади та її характеристика
- •27. Правові форми та способи реалізації державної влади
- •28. Механізм держави та його структура
- •29. Загальна характеристика апарату держави
- •30. Принципи формування і діяльності апарату сучаної держави
- •31. Поняття органу держави, види та характеристика
- •32. Державні службовці в механізмі держави: поняття, види
- •33. Принцип поділу влади. Система взаємних стримувань та противаг
- •34. Поняття та структура політичної системи суспільства
- •35. Елементи політичної системи суспільства та їх характеристика
- •36. Громадські організації та об’єднання в політичній системі суспільства: поняття, характеристика
- •37. Політичні партії в політичній системі суспільства: поняття та види
- •38. Правові форми взаємовідносин держави та громадських об’єднань
- •39. Держава – базовий елемент політичної системи суспільства: роль та функції
- •40. Поняття механізму політичної влади, його структура та характеристика
- •41. Поняття та структура (елементи) правової норми
- •42. Основні види норм права
- •43. Поняття та основні форми реалізації норм права
- •44. Юридична відповідальність: поняття, суть, правова природа
- •45. Соціальна цінність, функції права та його структура
- •46. Поняття та елементи механізму правового регулювання
- •47. Поняття та види нормативно-правових актів
- •48. Поняття та види форм (джерел) права
- •49. Поняття та необхідність тлумачення права
- •50. Тлумачення - роз’яснення за суб’єктами: офіційне та неофіційне
- •51. Поняття, ознаки та види законів
- •52. Правові презумпції та аксіоми в системі принципів права
- •53. Правотворчість: поняття, ознаки, стадії, види. Суб’єкти законодавчої ініціативи
- •54. Способи та види тлумачення правових норм
- •55. Поняття та види юридичних фактів
- •56. Поняття та структура правової норми
- •57. Поняття та основні принципи законності
- •58. Поняття та основні стадії процесу застосування права
- •III. Вирішення справи і документальне оформлення ухваленого рішення.
- •59. Поняття системи права, її характерні риси та особливості
- •60. Поняття, мета та функції юридичної відповідальності
- •61. Поняття правопорушень, причини та шляхи їх подолання
- •62. Механізм правового регулювання – поняття та характеристика
- •63. Поняття та елементи стадій правового регулювання
- •64. Праворозуміння: поняття, концепції, суб’єкт, об’єкт, зміст
- •65. Поняття, ознаки, види правосвідомості
- •66. Поняття прогалин у праві та шляхи їх подолання
- •67. Правове виховання: поняття, форми, методи
- •68. Поняття гарантій законності. Спеціальні засоби та заходи, за допомогою яких забезпечується режим законності
- •69. Поняття та види принципів права
- •70. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі, щодо кола осіб
- •71. Правовідносини як особливий різновид соціальних відносин. Поняття та зміст правовідносин
- •72. Суб’єкти правовідносин: поняття та види
- •73. Поняття, основні риси та функції правової культури
- •74. Поняття та види дисципліни. Співвідношення дисципліни з законністю, правопорядком і громадським порядком
- •75. Правозастосовні акти: поняття, види та вимоги до них
- •76. Поняття підзаконних нормативно-правових актів: ознаки та види
- •77. Юридичні властивості суб’єктів права. Правоздатність, дієздатність та деліктоздітність: поняття та характеристика
- •78. Поняття, ознаки та види правової та правомірної поведінки
- •79. Поняття, ознаки, склад і види правопорушень
- •80. Правовий нігілізм: поняття та шляхи його подолання в сучасній Україні
79. Поняття, ознаки, склад і види правопорушень
Правопорушення - це суспільне небезпечне або шкідливо неправомірне (протиправне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, яке спричиняє юридичну відповідальність.
Правопорушенню властиві такі ознаки:
1) має протиправний, неправомірний, характер, тобто суперечить нормам права, чиниться всупереч праву, є свавіллям суб'єкта;
2) є суспільна шкідливим (наприклад, прогул,) або суспільна небезпечним (посягання на життя людини).
3) виражається в поведінці - протиправній дії (крадіжка, розбій, наклеп, образа) або бездіяльності (недбалість, прогул, залишення особи в безпомічному стані).
4) має свідомо вольовий характер, тобто в момент вчинення правопорушення залежить від волі і свідомості учасників, перебуває під контролем їх волі і свідомості, здійснюється ними усвідомлено і добровільно.
5) є винним. Правопорушенням визнається лише винне діяння, тобто дія, яка виражає негативне внутрішнє ставлення правопорушника до інтересів людей, завдає своєю дією (чи бездіяльністю) збитки суспільству і державі, містить вину. Вина — це психічне ставлення особи до свого діяння і його наслідків.
6) є кримінальним, тобто спричиняє застосування до правопорушника заходів державного примусу, заходів юридичної відповідальності у вигляді позбавлень особистого, організаційного і матеріального характеру.
Склад правопорушення — це система ознак протиправної поведінки, необхідних і достатніх для притягнення до юридичної відповідальності.
Суб'єкти правопорушення — фізичні і юридичні особи
Фізичні особи як суб'єкти правопорушення повинні володіти деліктоздатністю, тобто здатністю нести юридичну відповідальність. Вік настання юридичної відповідальності фізичної особи є різним, що визначено в окремих галузях законодавства.
Суб'єктивна сторона правопорушення — сукупність ознак, які характеризують суб'єктивне (психічне) ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння і його негативних наслідків, а саме — вина, мотив, мета правопорушення. Обов'язковою серед них є вина — безпосередній вияв психічного ставлення до вчиненої шкідливої дії (або бездіяльності) та її негативних наслідків
Об'єкт правопорушення — порушене матеріальне чи нематеріальне благо: власність, життя, здоров'я громадян, суспільний порядок, суспільні відносини, що захищаються нормами права.
Об'єктивна сторона правопорушення — сукупність зовнішніх ознак, що характеризують дане правопорушення:
- протиправне діяння
- шкідливий результат, що спричинився
- причинно-наслідковий зв'язок між діянням і шкідливим результатом
Види правопорушень за ступенем суспільної небезпечності (шкідливості)
Проступок — відрізняються від злочинів меншим ступенем суспільної небезпечності
Злочини - відрізняються від проступків підвищеним ступенем суспільної небезпечності
Проступки-делікти (лат. delictum — проступок) — це правопорушення, що завдають шкоди особі, суспільству, державі і є підставою для притягнення правопорушника до передбаченої законом відповідальності. Проступки можуть бути: конституційні, дисциплінарні, адміністративні, матеріальні, цивільно-правові.
Конституційні проступки — це суспільне небезпечні протиправні діяння, які полягають у винному (умисному чи необережному) заподіянні шкоди порядку організації і діяльності органів влади і управління, конституційним правам і свободам громадян, але не мають ознак складу злочину.
Дисциплінарні проступки — це суспільне небезпечні протиправні діяння, які полягають у невиконанні робітником, службовцем, військовослужбовцем, студентом виробничих, службових, військових або учбових обов'язків, порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку. Підрив трудової дисципліни завдає шкоди нормальній діяльності підприємств, установ, організацій і спричиняє дисциплінарну відповідальність.
Адміністративні проступки — це суспільне небезпечні протиправні діяння, які полягають у винному (умисному чи необережному) посяганні на суспільні відносини, що складаються у сфері державного управління і охороняються законом. Адміністративними проступками є вчинки, що заважають здійсненню нормальної виконавчої і розпорядчої діяльності державних і громадських органів і організацій, посягають на суспільний або державний порядок, власність, права і законні інтереси громадян.
Новим видом правопорушення є податкові проступки — суспільне небезпечні протиправні діяння, які порушують права і законні інтереси суб'єктів податкових правовідносин. За їх вчинення встановлена юридична відповідальність.
Матеріальні проступки — це суспільне небезпечні протиправні діяння, які полягають у винному (умисному чи необережному) заподіянні шкоди майну підприємства його працівником.
Цивільно-правові проступки — це суспільне небезпечні протиправні діяння, які полягають у порушенні громадянами і організаціями майнових і особистих немайнових відносин, що складаються між суб'єктами права і становлять для них матеріальну і духовну цінність (наприклад, невиконання зобов'язань за цивільно-правовим договором, поширення чуток, що принижують честь і гідність людини).
Від проступку слід відрізняти злочин.
Кримінальний злочин — це передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), яка полягає у посяганні на суспільний лад держави, її політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше суспільне небезпечне діяння, передбачене кримінальним законом, яке полягає в посяганні на правопорядок (наприклад, вбивство людини).
Якщо суспільне небезпечний проступок не заборонений кримінальним законом, він злочином не визнається.
Правопорушення за сферами громадського життя:
- у сфері соціально-економічних відносин
- у суспільно-політичній сфері
- у сфері побуту і дозвілля
Правопорушення за колом осіб:
особисті
групові (колективні)
Міжнародні правопорушення — це дії або бездіяльність суб'єктів міжнародного права, які суперечать нормам і принципам міжнародного права або власним зобов'язанням і заподіюють шкоду іншому суб'єкту, групі суб'єктів міжнародного права або всьому міжнародному співтовариству.
- міжнародні делікти (проступки)
міжнародні злочини