6) Правопис прикметників утворених за допомогою суфікса –ськ-.

 Написання суфіксів -ськ- (-цьк-, -зьк-), -епьк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- із м'яким знаком.

 Збереження буквосполучень ст, нт перед суфіксом -ськ- (незважаючи на те, що у вимові похідного слова відбувається спрощення(студент –> студентський [студен'с'кий], фашист -> фашистський [фашйс'кий]).

 Злиття двох звуків в один внаслідок утво рення прикметників від основ, що закінчуються на г, ж, з; к, ч, ц; х, ш, с, за допомогою суфікса-ськ- із записом, що відповідає вимові: варяг, Збараж, Кавказ + -ськ- =  варязький, збаразький, кавказький; козак, ткач, Вінниця + -ськ- = козацький, ткацький, вінницький; Чорнухи, Золотоноша, Одеса + -ськ- = чорнуський, золоніський, одеський.

 Kінцеві букви основ д і т, внаслідок утворення прикметників за допомогою суфікса -ськ-, незважаючи на злиття у вимові, зберігаються в написанні: завод + -ськ- –> заводський, хоч [заводз'кий]; пірат + -ськ- –> піратський, хоч [пірац'кий].

7) Творення прикметників вищого та найвищого ступенів порівняння.

Вищий ступінь показує, що в одному предметі ознака проявляється більшою (або меншою) мірою, ніж в іншому: сьогодні погода холодніша, ніж учора.

Найвищий ступінь показує, що в якомусь предметі ознака виявляється найбільшою (або найменшою) мірою порівняно з іншими предметами: Дніпро — найдовша річка України.

Кожен зі ступенів має дві форми: просту й складену.

Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється від основи прикметника за допомогою суфіксів -іш-, -ш-: милий — миліший, ніжний — ніжніший. У деяких прикметників при таких змінах можуть випадати суфікси -к-, -ок-, -ек-: глибокий — глибший, далекий — дальший.

При додаванні суфікса -ш- у складі прикметників можуть виникати звукові сполуки (результат чергування), які на письмі позначаються літерами жч і щ. У вищому ступені прикметників г, ж, з перед суфіксом -ш- змінюються на -жч-, а с + -ш- — на -щ-: високий — вищий, вузький — вужчий, дорогий — дорожчий, дужий — дужчий, низький — нижчий, але: легкий — легший.

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най-: дорожчий — найдорожчий, кращий — найкращий. Значення найвищого ступеня можна посилити префіксами як-, що-: якнайзручніший, щонайвродливіший.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою приєднання слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника: більш, вдалий, більш глибокий, менш вередливий.

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника: найбільш, зручний, найбільш стійка, найменш, приємне.

Не мають ступенів порівняння прикметники, що називають абсолютну якість: голий, порожній; прикметники, утворені за допомогою суфіксів -еньк-, -есеньк-, -езн-, -енн-, -уват-: гарнесенький, величезний, широченний, білуватий.

7 Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? Оскільки якісні прикметники виражають ознаки, що можуть виявлятися більшою чи меншою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий і найвищий. Кожен зі ступенів має дві форми: просту і складену.

Вищий ступінь порівняння вказує, що в одному предметі ознака виявляється більшою мірою, ніж в іншому.Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою суфіксів -іш, -ш: добрий - добр-іш-ий, милий — мил-іш-ий,довгий — дов-ш-ий, міцний — міцн-іш-ий.У деяких прикметниках при цьому можуть випадати суфікси -к-,-ок-,-ек-: тон-к-ий — тон-ш-ий,глибо-к-ий — глиб-ш-ий,дале-к-ий — даль-ш-ий.При додаванні суфікса -ш- можуть виникати звукові сполуки, які на письмі позначаються буквами жч і щ. Буква щ пишеться у прикметниках: вищий, товщий (товстіший), кращий. Буквосполучення жч пишеться у прикметниках: ближчий, важчий, вужчий, дорожчий, дужчий, нижчий, тяжчий.Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів більш, менш:яскравий — більш яскравий, швидкий — менш швидкий.Найвищий ступінь порівняння вказує, що ознака виявляється найбільшою мірою.Проста форма найвищого ступеня порівння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най-: дорожчий — най-дорожчий, міцніший — най-міцніший. Значення найвищого ступеня порівняння можна посилити префіксами як-, що-: як-найдорожчий, що-найменший.Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів найбільш, найменш, а також додаванням до прикметника вищого ступеня слів від усіх (за всіх), над усе: тривожний — найбільш тривожний, тривожніший над усе.

8 Прислівник (лат. adverbium - біля дієслова) - це повнозначна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? Є незмінною.У прислівниках пишеться стільки н, скільки їх було в прикметниках і дієприкметниках, від яких вони утворені: впевнений — впевнено, багряний — багряно, гуманний — гуманно, незрівнянний —- незрівнянно, сумлінний — сумлінно.З двома літерами н пишуться прислівники спросоння, попідвіконню, попідтинню, зрання.НЕ і НІ з прислівникамиНе з прислівниками пишеться разом, якщо:— слово без не не вживається: нестямно, незворушно, незабаром, ненароком;— слово з не утворює одне поняття, що може бути виражене іншим словом: невисоко — низько, недалеко — близько.Не з прислівниками пишеться окремо, якщо:— прислівник у реченні виступає присудком: Було вже нерано;

— у реченні з протиставленням: Летіти не високо, а низько.Ні з прислівниками пишеться разом: ніскільки, ніколи, ніяк.Окремо ні пишеться тоді, коли повторюється (ні високо ні низько, ні холодно ні жарко), а також у фразеологізмах (ні туди ні сюди, ні так ні сяк).

Написання прислівників разом, окремо й через дефіс Разом пишуться:а) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, отак, отам, отут, підтюпцем, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік, потроху, утричі, якнайкраще;

9 Дієслово — самостійна частина мови, що позначає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання "що робити?", "що зробити?"Дієвідмінювання 1. Цей термін означає змінювання дієслівних форм теперішнього й простого майбутнього часу, а також наказового способу за особами. Розширене розуміння — повна дієслівна словозміна за способами, часами, особами. Протиставляється іменній словозміні за відмінками, родами і числами. 2. Дієвідмінюванням також називається клас дієслів, що мають однакову словозміну дієслівних форм за особами й числами. В українській мові три дієвідміни: І — з особовими закінченнями -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють): пишу, пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть; читаю, читаєш, читає, читаємо, читаєте, читають; ІІ — з закінченнями -у (-ю), -иш (їш), -ить (їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять): біжу, біжиш, біжить, біжимо, біжите, біжать; крою, кроїш, кроїть, кроїмо, кроїте, кроять. Архаїчну словозміну, яку ще називають ІІІ дієвідміною, мають дієслова бути, дати, їсти та слова з другою частиною -вісти. Дієслово бути в теперішньому часі в усіх особах має атематичну форму (я є, ти є, він є). В художній літературі із стилістичною метою використовують архаїчні форми єсть, єси, єсте, суть: Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина). Інші дієслова цього типу змінюються так:Однина дам, їм, відповім даси, їси, відповіси дасть, їсть, відповість Множина дамо, їмо, відповімо дасте, їсте, відповісте дадуть, їдять, відповідять Третю особу множини дієслова відповісти майже не використовують. Замість неї вживають описову конструкцію дадуть відповідь.