21.Лексика професійної мови. Вживання синонімів,антонімів,паронімів,омонімів у діловій мові

Професіоналізми — слова й живомовні звороти, властиві мові людей певного фаху. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише в царині того чи іншого фаху, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормамлітературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. Вони ніби деталізують загальновідомі назви. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі,просторічно-жаргонні. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик.

Синонiми, антоніми, омоніми, пароніми в дiловому мовленнi

ПАРОНІМИ В ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ Пароніми - слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки -ся. Порівняймо значення паронімів: Адрес. Адреса. Адрес - письмове привітання на честь ювілею тощо. Адреса - напис на конверті, бандеролі, поштовому переказі, місце проживання чи перебування особи або місце знаходження установи. Виборний. Виборчий. Виборний вживається, коли йдеться про виборну посаду Виборчий - пов'язаний з виборами, з місцем, де відбуваються вибори, з правовими нормами виборів. Н.: виборча кампанія, виборче право. Виключно. Дипломат. Дипломант. Дипломник. Дипломат - посадова особа, яка займається дипломатичною діяльністю. Дипломант - особа, відзначена почесним дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі. Дипломник - автор дипломної роботи, підготовленої в училищі, технікумі чи вузі. СИНОНІМИ В ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ Синоніми - це слова відмінні одне від одного своїм звуковим складом, але близькі або тотожні за значенням. Наприклад: сміливий, відважний, хоробрий, безстрашний, героїчний. Синоніми поділяються на три основні групи: 1) лексичні синоніми, що відрізняються смислових відтінками (відомий - видатний - славетний - знаменитий); 2) стилістичні синоніми - це слова, що відрізняються стилістичним і емоційними забарвленням (говорити -мовити- пророчити -верзти);

3) абсолютні синоніми - зовсім не відрізняються значенням і в усякому контексті можуть вживатися без будь-якої відмінності (мовознавство - лінгвістика; століття - сторіччя) Запам'ятайте значення слів-синонімів, що часто вживаються в діловому мовленні: Замісник. Заступник. Замісник - посадова особа, яка тимчасово виконує чиїсь обов'язки, тобто заміщає відсутнього керівника. Заступник - це офіційна назва посади. Квиток. Білет. Квиток - вживається у словосполученнях: театральний квиток, залізничний квиток, студентський квиток тощо. Білет - кредитний, банківський, екзаменаційний. Омоніми -слова, які однакові за звучанням, написанням, але мають різне значення.(коса, ключ)  Антоніми  - слова з протилежним значенням ( чорний - білий)

22.Редагування словосполучень та речень

Редагування мовного матеріалу - складний процес, що включає аналіз, відбір мовних засобів, перебудову мовних одиниць. Ця робота може дати бажаний ефект лише за наявності певних передумов

Для того, щоб помітити неточність в утворенні граматичної форми, у побудові словосполучення, речення або у висловленні змісту, необхідно керуватися певними критеріями, мати у полі зору певний еталон, з яким можна було б зіставити оцінювані мовні засоби. Тим більше такі критерії потрібні для виправлення помічених похибок. Без цього намагання усунути недоліки може призвести до погіршення вислову.Тільки опора на чіткі теоретичні знання дозволяє здійснювати в ході роботи самоконтроль і, якщо потрібно, самокорекцію способу виконання завдання.

При оцінювані вправ з редагування необхідно спиратися на науково обґрунтовану класифікацію помилок і мовних недоліків, правильно кваліфікувати кожне порушення мовних норм, бо тільки розуміючи суть помилки, осмисливши, яку норму порушено, учень зможе свідомо усунути недолік, домагаючись поліпшення якості висловлювання

Не менш важливим фактором є психологічний настрій на вдосконалення висловлювання на досягнення відповідності між задумом і способом його реалізації. Такий настрій формується передусім під впливом виховного потенціалу мовного середовища, постійною увагою до слова як на уроці, так і в школі в цілому. Успіх редакційних вправ залежить і від інших аспектів роботи з розвитку мовлення.

23. Переклад.

В адрес – на адресу, ввести в состав – ввести до складу, в защиту – на захист, в двух шагах – за два кроки, в сем часов – о сьомій годині, войти в комнату – зайти до кімнати, на протяжении дня – протягом дня, на следующий день – наступного дня, не глядя на – не дивлячись на, несмотря на – незважаючи на, не по силам – не під силу, по заказу – на замовлення, по закону – згідно з законом, по моим сведениям – за моїми відомостями, по поручени – за дорученням, по приказу – за наказом, по просьбе – на прохання, по собственной воле – з власної волі, по собственному желанию – за власним бажанням, послать по почте – надіслати поштою, поставить пример – поставити за приклад, поступать в університет – вступати до університету, по требованию – на вимогу, по указанию – за вказівкою, прийти по делу – прийти у справі, принять во внимание – взяти до уваги, принять к сведению – взяти до відома, при лбой погоде – за будь-якої погоди, пришлось по вкусу – припало до смаку, работать по схеме – працювати за схемо, согласно приказу – згідно з наказом.

24.Кличний відмінок.

У кличному відмінку однини іменників першої відміни треба вживати закінчення

-о (тверда група): дружино, перемого, сестро; -е (м’яка та мішана групи): воле, земле, Катре; -є (іменники м’якої групи після голосного та апострофа): Надіє, мріє, Маріє, редакціє, сім’є, а також Іллє;

-ю (деякі пестливі іменники цієї ж групи): бабусю, доню, матусю,

татусю. Приклади: Ірино Петрівно, Надіє Михайлівно, Степане Івановичу, Петре Васильовичу. Григорію Семеновичу, Ірино Андріївно, пане Максиме, друже Іване, тітко Маріє. пане Чорний, добродійко Прищепа, депутате Соколовський.

25. Наголос

1. Віддієслівні іменники середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, мають наголос, як правило, на суфіксі: навчання, завдання, запитання, читання, визнання, видання, пізнання, послання. Але є й відхилення від цього правила: обладнання (набір механізмів тощо), нехтування, бігання, ковзання. 2. Наголос у багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині переходить на закінчення: вказівка — вказівки, учителька — учительки, ластівка — ластівки, голка — голки, писанка — писанки] але: родичка —родички, сусідка — сусідки, верхівка — верхівки. 3. У багатьох двоскладових прикметниках наголос падає на закінчення: вузький, кружний, легкий, липкий, мілкий, низький, новий, нудний, пісний, різкий, сипкий, скучний, стійкий, стічний, страшний, твердий, тісний, тонкий, трудний, тяжкий, черствий, чіткий, чуткий, шкільний. У прислівниках, утворених від таких прикметників, на­голос падає на перший склад: вузько, легко, мілко. 4. У дієсловах перший склад закінчень -емо, -имо, -ете -ите не наголошується: несемо, несете ідем, ідете (а не «ідбмо», «ідете»); підемо, підете; будемо, будете; гуркочемо, гуркочете; гуркотиш} , гуркотите; залишимо, залишите. 6. У багатоскладових словах, крім основного, є ще побічні наголоси, які розташовуються через один або два склади від основного: переробити, винагороджувати, безперечний, задоволений, подорож. Побічний наголос на дає українській мові особливої співучості, плавності. У прискореному темпі мовлення він чується слабко, в уповільненому — сильніше. Особливо виразно такий  наголос чується в складних словах: синьо-жовтий, гірничодобувний, новобудова.