70. Вимоги до режимів праці і відпочинку при роботі з пк

Вимоги до режимів праці і відпочинку користувачів ПК визначаються роботою, яку виконує користувач.

Внутрішньозмінні режими праці і відпочинку при роботі з ПК розроблено з урахуванням характеру трудової діяльності, За характером трудової діяльності виділено 3 професійні групи згідно з класифікатором професій:

– розробники програм (інженери-програмісти) – виконують роботу переважно з ПК та документацією. При цьому відбувається інтенсивний обмін інформацією з ПК і висока частота прийняття рішень.

– оператори електронно-обчислювальних машин – виконують роботу, яка пов’язана з обліком інформації, одержаної з ПК, супроводжується перервами різної тривалості, пов’язана з виконанням іншої роботи і характеризується як робота з напруженням зору, невеликими фізичними зусиллями,та виконується у вільному темпі;

– оператор комп’ютерного набору – виконує одноманітні за характером роботи з документацією та клавіатурою і нечастими нетривалими переключеннями погляду на екран монітора, з введенням даних з високою швидкістю.

Встановлюються такі внутрішньозмінні режими праці та відпочинку при роботі з ПК при 8-годинній денній робочій зміні залежно від характеру праці:

1) для розробників програм із застосуванням ПК слід призначати регламентовану перерву для відпочинку тривалістю 15 хв.через кожну годину роботи;

2) для операторів із застосуванням ПК слід призначати регламентовану перерву для відпочинку тривалістю 15 хв. через кожні 2 години роботи;

3) для операторів комп’ютерного набору слід призначати регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 10 хв. через кожну годину роботи за ПК.

У всіх випадках, коли виробничі обставини не дозволяють застосувати регламентовані перерви, тривалість безперервної роботи з ПК не повинна перевищувати 4 години.

При 12-годинній робочій зміні регламентовані перерви повинні встановлюватись в перші 8 годин роботи аналогічно перервам при 8- годинній робочій зміні, а протягом останніх 4 годин роботи, незалежно від характеру трудової діяльності, через кожну годину тривалістю 15 хв. з метою зменшення негативного впливу монотонності на працюючого слід чергувати деякі операції, наприклад, введення тексту за допомогою клавіатури та редагування тексту тощо. Для зниження нервово-емоційного напруження, втоми зорового аналізатора, поліпшення мозкового кровообігу,доцільно деякі перерви використовувати для виконання комплексу вправ.

Активний відпочинок має полягати у виконанні комплексу гімнастичних вправ, спрямованих на зняття нервового напруження, м’язове розслаблення, відновлення функцій фізіологічних систем, що порушуються потягом трудового процесу, зняття втоми очей, поліпшення мозкового кровообігу і працездатності. За умови високого рівня напруженості робіт з ПК необхідне психологічне розвантаження у спеціально обладнаних приміщеннях (в кімнатах психологічногорозвантаження) під час регламентованих перерв або в кінці робочого дня.

71. Що таке спринклерні та дренчерні с-ми для гасіння пожеж?

Спринклерне обладнання призначене для автоматичної подачі сигналу про пожежу та її гасіння. Обладнання складається з труб, прокладених всередині приміщення під стелею. На трубах встановлені спринклери, які автоматично відкриваються при підвищенні температури в приміщенні до заданої межі і подають в осередок горіння воду у вигляді краплинних водяних струменів Спринклерна система постійно знаходиться під тиском води, щоб забезпечити її подачу до місця пожежі при відкриванні замку спринклера. Вододжерел спринклерів обладнання служить господарсько-протипожежний, виробничо-протипожежний та інші водопроводи, а також природні вододжерела і штучні водойми.  Зазвичай спринклерне обладнання має два водоживильника: допоміжний (автоматичний) і основний. Автоматичний водоживильник (водонапірний бак, гідропневматична установка, водопровід) подає воду і встановлення до моменту включення в роботу основного водоживильника. В якості основного водоживильника використовують насосно-силове обладнання, водопроводи та запасні ємності. Краплинні водяні струмені утворюються при виході води з спринклера при напорі не менше 5 м. 

Дренчерне обладнання призначено для автоматичного або ручного гасіння пожежі в приміщеннях шляхом зрошення крапельними водяними струменями на розрахунковій площі будівлі. Таке обладнання застосовують для пожежонебезпечних об'єктів, де можливе швидке поширення вогню. При горінні легкозаймистих речовин і рідин дренчерне обладнання локалізує пожежа, дозволяє пожежним наблизитися до вогнища горіння і запобігає можливість поширення вогню на сусідні об'єкти. Пристрій дренчерного обладнання схоже зі спринклерним, тільки замість спринклерів на розподільній мережі встановлені дренчери (спринклери без легкоплавкого замка) та автоматичне включення подачі води здійснюється по команді пожежного сповіщувача, що реагує на один з факторів, супутніх пожежі (теплота, дим, полум'я).

Стаціонарні установки локального дії використовують для гасіння загорянь на окремих ділянках технологічних установок особливо високої пожежної небезпеки, коли застосування спринклерної-дренчерного обладнання неефективно. Ефект гасіння в даному випадку досягається миттєвої подачею великої кількості води у вогнище пожежі за короткий проміжок часу. Гасіння полум'я твердих горючих матеріалів і рідин в даному випадку досягається в результаті подачі розпилених або туманообразного водяних струменів.

72. Евакуація людей з будівель і приміщень.

Проведення організованої евакуації з виробничих та інших приміщень і будівель, запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом:

- планування евакуації людей (складання плану евакуації з приміщення);

- визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон;

- організації оповіщення керівників підприємств і людей про початок евакуації;

- організації управління евакуацією;

- навчання населення діям під час проведення евакуації.

Евакуація населення з будівель і приміщень проводиться способом, який передбачає організоване виведення основної частини людей із секторів надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру через усі можливі виходи пішим ходом по заздалегідь розроблених маршрутах.

При виникненні пожежі на початковій стадії виділяється тепло, токсичні продукти згорання, можливі обвалення конструкцій. Тому слід враховувати необхідність евакуації людей у визначені терміни. Показником ефективності евакуації є час, протягом котрого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будівлі загалом. Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей в окремих приміщеннях і будівлях загалом не перевищує критичної тривалості пожежі, яка становить небезпеку для людей.

Критичною тривалістю пожежі є час досягнення при пожежі небезпечних для людини температур і зменшення вмісту кисню у повітрі.

Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть:

— з приміщень першого поверху назовні безпосередньо або через коридор, вестибюль, сходову клітку;

— з приміщень будь-якого поверху, крім першого, в коридори, що ведуть на сходову клітку (в тому числі через хол); при цьому сходові клітки повинні мати вихід назовні безпосередньо або через вестибюль, відділений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;

— з приміщень в сусіднє приміщення на цьому ж поверсі, забезпечене виходами, вказаними вище.

Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено.

Число евакуаційних виходів повинно бути не менше двох. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень). Допускається влаштування дверей з відчинянням усередину приміщення в разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік. При наявності людей у приміщені двері евакуаційних виходів можуть замикатись лише на внутрішні запори, котрі легко відмикаються. Мінімальна ширина шляхів евакуації — не менше 1 м, дверей — 0,8 м.

73. Основне поняття про лазерне випромінювання.

Лазерне випромінювання (ЛВ) – особливий вид електромагнітного випромінювання з довжиною хвилі 0,1-1000 мкм. Відрізняється ЛВ від інших видів випромінювання монохроматичністю, потужністю і високим ступенем направленості. Водночас, лазерне випромінювання може негативно впливати на живі організми. Ступінь впливу ЛВ на організм людини залежить від довжини хвилі, інтенсивності випромінювання, тривалості імпульсу, частоти імпульсів, часу дії, біологічних особливостей тканин і органів.

Ця дія обумовлена тепловим, механічним й електрохімічним ефектом. Найбільш чутливими до ЛВ є очі та шкіра, пошкодження яких мають характер опіків. Опромінення шкіри лазерною енергією може також призвести до утворення пухлин. При передозуванні лазерних променів настають функціональні зміни ЦНС, серцево-судинної, ендокринної системи, зростає втомленість, з’являється головний біль, роздратованість, порушується сон.

Лазерні установки мають високу напругу (10 кВт), їх також називають квантовими генераторами. Залежно від робочої речовини лазери бувають газові, напівпровідникові, рідинні, твердотілі.

За характером генерації випромінювання лазери діляться на імпульсні (тривалість випромінювання 0,25 с) і безперервної дії. Генератори непереривного випромінювання характеризується потужністю (Вт). Імпульсні лазери характеризуються енергією (Дж).

За ступенем небезпеки лазери поділяються на 4 класи:

1-й клас - абсолютно безпечні лазери;2-й клас - небезпечні лазери у разі опромінення очей і шкіри цілеспрямованим потоком, але безпечні при дифузному віддзеркаленні їх променів як для очей, так і для шкіри;3-й клас - небезпечні лазери у разі цілеспрямованого потоку променів для очей і шкіри, а у разі дифузного віддзеркалення – лише для очей;4-й клас - небезпечні лазери для очей і шкіри на відстані 10 см від віддзеркалюючої поверхні, як при цілеспрямованому потоку, так і при дифузному віддзеркаленні.

Методи захисту від лазерного опромінення поділяються на організаційні, інженерно-технічні та планувальні, а також включають використання засобів індивідуального захисту.

Мета організаційних методів захисту – не дати можливості людям потрапляти до зони, де працює лазерна установка. Небезпечна зона має бути чітко обмеженою й огородженою непрозорими екранами, а операто-ри повинні дотримуватись санітарних норм і правил при роботі з лазера-ми.

До обслуговування лазерів допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли інструктаж і навчання методам безпечної роботи. Вони підлягають при прийнятті на роботу і періодично (1 раз в рік) медичному огляду.

74. Вплив лазерного випромінювання на організм людини та захист від нього.

Лазери по ступеню небезпеки поділяються на 4 класи:

1-й клас - абсолютно безпечні лазери;2-й клас - небезпечні лазери у разі опромінення очей і шкіри цілеспрямованим потоком, але безпечні при дифузному віддзеркаленні їх променів як для очей, так і для шкіри;3-й клас - небезпечні лазери у разі цілеспрямованого потоку променів для очей і шкіри, а у разі дифузного віддзеркалення – лише для очей;4-й клас - небезпечні лазери для очей і шкіри на відстані 10 см від віддзеркалюючої поверхні, як при цілеспрямованому потоку, так і при дифузному віддзеркаленні.

Біологічні ефекти при впливі лазерного випромінювання поділяються на 2 групи:

а) первинні ефекти –біологічні зміни, виникають безпосередньо в опромінених тканинах; б)вторинні ефекти –неспецифічні зміни, виникають в організмі у відповідь на опромінення.

За допомогою променів лазера вимірюють точні відстані, свердлять і шліфують, паяють, зварюють і ріжуть метали.

Розрізняють 4 ступені ураження шкіри лазерним випромінюванням: 1 ступінь – опіки епідермісу; 2 ступінь – опіки дерми; 3 ступінь – глибокі опіки дерми – деструкція дерми до глибоких шарів; 4 ступінь –деструкція всієї шкіри.

Надання першої допомоги визначається глибиною і протяжністю пошкодження шкіри. 1-а допомога повинна бути направлена на попередження забруднення і травматизації опікової поверхні. При опіках 1 і 2 ступеню, коли площа ураження легка –стерильна пов’язка і направлення до хірурга. При опіках 11 ступеню, обширних опіках – введення знеболюючих засобів: промедолу 2% -1,0 мл; розчин морфіну хлористоводневий 1% -1,0 мл. Накладання стерильної пов’язки і направлення в хірургічний стаціонар.

Невідкладна допомога при пошкодженні тканин очного дна: 1)внутрішньовенне введення розчину глюкози 40 % - 20 мл з додаванням розчину глюкози 40 % -20 мл з додаванням розчину супрастину 0,1 % -1 мл; 2) внутрішньовенне введення розчину хлориду натрію 10 % -10 мл; перорально димедрол.

Робочі місця повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією.Необхідно використовувати протилазерні окуляри.Протипоказами до роботи з лазерами є хронічні рецидивні захворювання шкіри, катаракта, дегенеративно-дистрофічні захворювання сітківки очей, хронічні захворювання переднього відрізка ока.З метою профілактики необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту.

Персонал необхідно забезпечувати бавовняними рукавичками, захисними окулярами із спеціального скла.

Для працюючих з лазерами обов’язкове проходження попередніх і періодичних медичних оглядів. Необхідна консультація офтальмолога, дерматолога, невропатолога.

75. Право працівника на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. 

У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.  Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством. 

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

76. Який склад комісії при спец розслідуванні групових н.випадків в залежності від

к-сті загиблих?

Спеціальному розслідуванню підлягають:

-нещасні випадки із смертельними наслідками;

-групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров'я;

-випадки смерті працівників на підприємстві;

-випадки зникнення працівників під час виконання трудових обов'язків;

-нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням органів Держнаглядохоронпраці).

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, що призначається наказом органу Держнаглядохоронпраці.

До складу спеціальної комісії включаються:

-посадова особа територіального органу Держнаглядохоронпраці (голова комісії);

-представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду

-представник органу, до сфери управління якого належить підприємство

-керівник (спеціаліст) служби охорони праці;

-представник первинної організації профспілки підприємства, членом якої є потерпілий;

-представник профспілкового органу вищого рівня;

-представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство- у разі розслідування випадку гострого професійного захворювання (отруєння);

-представник інспекції державного технічного нагляду Мінагрополітики - якщо нещасний випадок стався під час експлуатації зареєстрованих в інспекції сільськогосподарських машин .

 Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 2-4 чоловіка, проводить комісія з спеціального розслідування у складі керівника Держнаглядохоронпраці або його підрозділу (голова комісії), представника міністерства чи іншого центрального органу державної виконавчої влади, власника, представника відповідного підрозділу місцевого органу державної виконавчої влади, профспілкової організації підприємства та відповідного профспілкового органу.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, проводиться спеціальною комісією, яка призначається наказом Держнаглядохоронпраці. До складу цієї комісії включаються керівники Держнаглядохоронпраці, органу, до сфери управління якого належить підприємство, місцевого органу виконавчої влади, виконавчої дирекції Фонду, галузевого або територіального об'єднання профспілок, роботодавця, представники первинних організацій профспілок, членами яких є потерпілі, відповідного органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (у разі необхідності), органів охорони здоров'я та інших органів.

77.Завдання страхування від нещасного випадку.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Дія Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціаль­не страхування від нещасного випадку на виробництві та професі­йного захворювання, які спричинили втрату працездатності» поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

-проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров’ю застрахованих, викликаним умовами праці;

-відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на вироб­ництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

-відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

-паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

-своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

-обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровіль­ність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності;

-надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

-обов’язковість сплати страхувальником страхових внесків;

-формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

-диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

-економічна заінтересованість суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

-цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

78. Які права мають страхові експарти з охорони праці?

Виконання статутних функцій та обов'язків Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо запобігання нещасним випадкам покладається на страхових експертів з охорони праці. 

Страховими експертами з охорони праці можуть бути особи з вищою спеціальною освітою за фахом спеціаліста з охорони праці або особи з вищою технічною або медичною освітою, які мають стаж практичної роботи на підприємстві не менше трьох років та відповідне посвідчення, яке видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади. 

Страхові експерти з охорони праці мають право: 

1) безперешкодно та в будь-який час відвідувати підприємства для перевірки стану умов і безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань;  2) у складі відповідних комісій брати участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також у перевірці знань з охорони праці працівників підприємств; 

3) одержувати від роботодавців пояснення та інформацію, в тому числі у письмовій формі, про стан охорони праці та види здійснюваної діяльності;  4) брати участь у роботі комісій з питань охорони праці підприємств;  5) вносити роботодавцям обов'язкові для виконання подання про порушення законодавства про охорону праці, а органам виконавчої влади з нагляду за охороною праці - подання щодо застосування адміністративних стягнень або притягнення до відповідальності посадових осіб, які допустили ці порушення, а також про заборону подальшої експлуатації робочих місць, дільниць і цехів, робота на яких загрожує здоров'ю або життю працівників; 

6) складати протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 

7) брати участь як незалежні експерти в роботі комісій з випробувань та приймання в експлуатацію виробничих об'єктів, засобів виробництва та індивідуального захисту, апаратури та приладів контролю. 

Страхові експерти з охорони праці провадять свою діяльність відповідно до Положення про службу страхових експертів з охорони праці, профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. 

79. Що таке страховий ризик і страховий випадок?

Страховий ризик - обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок.  Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. 

Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів. 

Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком. 

Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим. 

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". 

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. 

80. Яка процедура страхування працівників та реєстрації страхувальників страховиком?

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Всі особи, перелічені у статті 8 цього Закону, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.  Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.  Взяття на облік Фондом соціального страхування від нещасних випадків юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей робочими органами виконавчої дирекції Фонду, а фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, - в день отримання від них відповідної заяви. 

Роботодавці набувають статусу страхувальників: 

-юридичні особи - з дня взяття їх на облік; 

-фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, - у день одержання робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у встановленому порядку від органу державної служби зайнятості повідомлення про реєстрацію трудового договору (контракту) між фізичною особою - підприємцем та найманим працівником; 

-фізичні особи, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, - з дня взяття на облік. 

Повідомлення про взяття на облік роботодавця як платника страхових внесків та страхове свідоцтво надсилаються роботодавцю наступного робочого дня з дня взяття на облік. Форма повідомлення та страхового свідоцтва встановлюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. 

Зняття з обліку роботодавця як платника страхових внесків здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, - за їх заявою після розірвання останнього трудового договору з найманим працівником та проведення передбачених законодавством перевірок роботодавця, звірення розрахунків з ним і проведення остаточного розрахунку. 

Внесення змін до особових справ страхувальників проводиться на підставі відповідних повідомлень державних реєстраторів і заяв роботодавців не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей або заяв.

81.Що таке виконавча дирекція фонду соц. Страхування від нещасних випадків?

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. 

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. 

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснює матеріально-технічне забезпечення роботи наглядової ради та правління Фонду.  Директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків входить до складу правління Фонду з правом дорадчого голосу.  Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. 

Керівників управлінь і відділень Фонду соціального страхування від нещасних випадків призначає директор виконавчої дирекції Фонду за погодженням з правлінням Фонду.

82. Які соц. Послуги та виплати здійснюються Фондом соц. Страхування від нещ.вип.?

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:  1. своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: 

а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; є) допомогу дитині відповідно до статті ; 

2. організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов; 

3. сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку; 

4. організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах; 

5. забезпечити потерпілому повний обсяг постійно медичної допомоги, яка повинна включати: а) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної практики; б) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі; в) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів; г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі; д) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів). 

6. вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого; 

7. забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла; 

8. відповідно до висновку ЛКК або МСЕК проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах якщо потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;

9. організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування ;

10. у разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову грошову допомогу за рахунок Фонду; 

11. сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування;  12. організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті. 

83. Які нещ.вип. підлягають спец розслідуванню та обов»язки роботодавця?

Спеціальному розслідуванню підлягають:

• нещасні випадки зі смертельним наслідком;• групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їхнього здоров'я;• випадки смерті на підприємстві;• випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків;• нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю.

Спеціальне розслідування організовує роботодавець, або орган, до сфери управління якого належить підприємство.

До складу комісії зі спеціального розслідування включаються:

• посадова особа органу Державного нагляду за охороною праці (голова комісії);

• представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду;

• представники органу, до сфери управління якого належить підприємство;

• керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства;

• представник первинної профспілкової організації, членом якої є потерпілий;

• представник вищого профспілкового рівня;

• представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби - у разі розслідування випадку гострого професійного захворювання (отруєння);

• представник інспекції Державного технічного нагляду Мінагрополітики - якщо нещасний випадок стався під час експлуатації зареєстрованих в інспекції сільськогосподарських машин.

Спеціальна комісія зобов'язана:

• обстежити місце, де стався нещасний випадок, одержати письмові чи усні пояснення від роботодавця і його представників, посадових осіб, працівників підприємства, потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків;

• визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

• з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;

• визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;

• установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці;

• зустрітися з потерпілими або членами їх сімей чи особами, які представляють їх інтереси, з розгляду питань, які виникли внаслідок нещасного випадку, внесення пропозицій щодо їх розв'язання. Роботодавець протягом п'яти діб з моменту підписання акта спеціального розслідування зобов'язаний розглянути ці матеріали і видати наказ про здійснення запропонованих заходів щодо запобігання виникненню подібних випадків.

Потерпілому або членам його сім'ї надсилається затверджений акт за формою Н-1 (або НПВ) з копією акта спеціального розслідування нещасного випадку. Перший примірник матеріалів розслідування зберігається на підприємстві протягом 45 років. Роботодавець зобов'язаний проводити аналіз причин нещасних випадків за підсумками кварталу, півріччя і року та розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання подібним випадкам.

86.Суб’єкти та об’єкти страхування від нещ.випадку та особи, що підлягають обов’язковому страхуванню.

Суб’єктами страхування від нещасного випадку є:

-застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші особи, передбачені законодавством;

-страхувальники;

-страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування.

Обов’язковому страхуванню у разі нещасного випадку та професійного захворювання підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися:

1) священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно;

3) громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності.

Об’єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров’я та працездатність.