- •1. Предмет курсу «Історія України», його завдання, періодизація, джерела вивчення.
- •2. Походження топоніму «Україна». Започаткування національної символіки.
- •3. Початок формування людської цивілізації на території України.
- •4. Стародавне населення України: кіммерійці, скіфи, сармати.
- •5. Ентогенез слов’ян. Східні слов’яни в 4-9ст.
- •6. Формування ранньофеодальної держави Київська Русь.
- •7. Прийняття християнства в київській державі та його історичне значення.
- •8. Період зміцнення Київської Русі. Реформаційна політика Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
- •9. Причини політичної роздрібленості Київської Русі (кінець 9 середина 13 ст)
- •10. Суспільно-політичний та соціально-економічний устрій Київської Русі.
- •11. Монгольська навала 13ст та її наслідки для Київської Русі.
- •12. Литовська експансія в українські землі, її характер та наслідки. (13-14ст)
- •13. Галицько-волинське князівство та його значення в історії української державності.
- •14. Експансія Польщі в Україну в 14-16ст. Кревська та Люблінська унії.
- •15. Релігійно-національний та культурний рух в Україні в 15-16ст.Берестейська унія, православні братства.
- •16. Формування українського козацтва. Запорозька Січ, її організаційний устрій.
- •17. Козацько-селянські повстання кінця 16-17ст, причини поразок та значення.
- •18. Причини, характер української національної революції середини 17ст, рушійні сили та основні етапи.
- •19.Формування української державності в ході національної революції середини 17ст. Соціальна структура та політично-адміністративний устрій козацько-гетьманської держави.
- •20. Українсько-московські відносини на першому етапі національної революції (1648-1657рр). Переясловсько-московський договір «Березневі статті» Богдана Хмельницького, їх сучасна оцінка.
- •21. « Доба Руїни» в України, причини руйнування козацько-гетьманської держави.
- •22. Правобережжя під владою Польщі (кінець 17-18ст). Гайдомацький рух опришки.
- •23.Українські землі в складі Російської імперії. Обмеження та ліквідація української автономії в 18ст.
- •24. Політика Російської держави відносно Запорозької Січі. Її остаточне зруйнування та подальша доля козацтва.
- •25. Реформи 60-70рр 19ст в Російській Імперії та їх наслідки для України.
- •26.Суспільно-політичні рухи в Україні в 19ст. Національне відродження українського народу.
- •27. Кирило-Мифодіївське товариство, його місце і роль в історії національного руху в Україні.
- •28.Західно-українські землі в складі Австрійської імперії на прикинці 18-першій половина 19ст.
- •29. Соціально-економічний розвиток України в 2 пол.19ст на поч. 20ст. Особливості розвитку капіталізму в Україні.
- •30. Утвердження тоталітаризму в 1930-х роках в срср. Масові репресії в Україні.
1. Предмет курсу «Історія України», його завдання, періодизація, джерела вивчення.
Історія України — одна зі складових історичної науки, що досліджує генезис і закономірності становлення та розвитку українського народу, його боротьбу за національно-державну незалежність та пов'язані з нею подвиги, тріумфи, драми, трагедії.
Предметом вивчення вузівського курсу історії України є складний процес формування та розвитку багатомільйонного українського народу, його діяльності в соціально-економічній, духовній, політичній і державній сферах з давніх-давен до сьогодення.
Джерелами історії України є матеріальні носії історичної інформації, що безпосередньо відображають той чи інший бік діяльності людей.
Сукупність історичних джерел класифікують на п'ять основних типів:
1) речові джерела 2) етнографічні джерела 3) лінгвістичні джерела 4) усні джерела
5) писемні джерела
Найчастіше зустрічаються три підходи до періодизації вітчизняної історії:
I - хронологічний (первісна епоха), стародавній світ, середньовіччя, новий і новітній час;
II - за соціально-економічними і політичними ознаками: первісне суспільство, капіталістичне суспільство, соціалістичне (радянське) суспільство і суспільство з перехідною економікою в період незалежності України;
III - за періодами становлення і розвитку української державності: стародавня доба, княжа доба, литовсько-руська (польсько-литовська) доба, козаччина і Гетьманська держава, боротьба за українське національне відродження (XIX – поч. ХХ ст.), українська національно-демократична революція (1917-190 рр.), радянська Україна і незалежна Українська держава.
2. Походження топоніму «Україна». Започаткування національної символіки.
Перша письмова згадка про Україну міститься в Іпатіївському списку “Повісті временних літ” під 1187 р. після розповіді про смерть переяславського князя Володимира Ігоровича, який успішно боронив руські землі від половецьких нападів:
Існують три версії про походження назви Україна, кожна з яких по-своєму тлумачить її.
1. Поляки пояснювали назву як окраїна Польщі, пограниччя їх держави, периферія: окраїна, де [о] наблизилося до [у] і дало назву Україна. Михайло Грушевський у І т. “Історії України-Руси” (1898) та у II т. (1905) також інформує, що “Україна” – це назва пограниччя”.
Історія національно-визвольних рухів свідчить, що в моменти їхнього піднесення суспільна увага зосереджується на проблемі джерел, історії та семантики національної символіки. Це цілком природно, бо національні символи — не випадкові значки і барви. Вони постають внаслідок історичного та культурного розвитку народу і тісно пов’язані з його духовнісгю, з його прагненням до єднання, готовністю до здійснення своїх національних завдань та забезпечення національних інтересів.
Українська державна символіка,— як у скитських царів, у старокняжій Київській державі та в УНР, — відображує традиційну українську національну символіку, що формувалася протягом тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства. Ключем до її розуміння є чільний ії символ, нині відомий під назвою «Тризуб».