82. Атмосферне повітря як об’єкт правового регулювання, охорони та використання. Законодавство про охорону атмосферного повітря

Атмосферне повітря — один з основних життєво важливих еле­ментів навколишнього природного середовища. У природному стані складається з суміші газів: це переважно азот (понад 78 %) та кисень (близько 20 %), а також аргон, вуглекислий газ, водень, гелій, неон, озон, пил, водяна пара та деякі інші речовини¹. Від його якості залежить здоров'я людини. Правова охорона атмосферного повітря в Україні забезпе­чується законами України «Про охорону атмосферного повітря» та «Про охорону навколишнього природного середовища», а також іншими актами національного законодавства. Предметом атмосфероохоронного законодавства є регулювання відповідних відносин з ме­тою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливу на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, зміцнення порядку і законності у цій сфері. Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони за своїми фізич­ними характеристиками істотно відрізняється від інших природних ресурсів. Ця специфіка зумовлює особливості правової охорони атмо­сферного повітря. По-перше, визначаючи атмосферне повітря як природний ре­сурс, атмосфероохоронне законодавство на відміну від інших при­родних ресурсів не встановлює права власності на нього, хоча чин­на Конституція України відносить атмосферне повітря до об'єктів права власності українського народу. По-друге, на відміну від інших природних ресурсів атмосферне повітря як частина навколишнього середовища в кількісному вимірі не враховується, водночас нормативно закріплено держав­ний облік шкідливих впливів на атмосферне повітря. Атмосферне повітря як природний ресурс об'єктивно містить раціональну суміш газів, що створює сприятливі умови для життєдіяльності людей, тварин і рослин. По-третє, нормативно встановлена дозвільна система викидів забруднюючих речовин в атмосферу, що породжує відповідні пра­вові наслідки. Так, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмо­сферу стаціонарними джерелами можуть здійснюватися тільки за дозволами, які видаються спеціально уповноваженими органами. По-четверте, в атмосфероохоронному законодавстві переважа­ють охоронні норми. Доля норм, якими регулюються відносини по використанню атмосферного повітря для виробничих та інших по­треб відносно невелика. Це зумовлено першочерговою потребою забезпечити належний стан атмосферного повітря.

82. Стандартизація та нормування в галузі використання та охорони атмосферного повітря

Стандартизації підлягають поняття та терміни, що використовуються у сфері поводження з відходами, вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації, способи визначення складу відходів та їх небезпеки, методи контролю за станом накопичувачів, вимоги щодо безпечного поводження з відходами, які забезпечують запобігання негативному впливу їх на навколишнє природне середовище та здоров'я людини, а також вимоги щодо відходів як вторинної сировини. У сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи: граничні показники утворення відходів у технологічних процесах; питомі показники утворення відходів, використання та втрат сировини у технологічних процесах; інші нормативи, передбачені законодавством. Стандартизація і нормування у галузі охорони атмосферного повітря проводиться з метою встановлення комплексу обов'язко­вих норм, правил, вимог по охороні атмосферного повітря від за­бруднення та забезпечення екологічної безпеки і спрямовані на: забезпечення безпечного навколишнього природного середовища та запобігання екологічним катастрофам; реалізацію єдиної науко­во-технічної політики в галузі охорони атмосферного повітря; встановлення єдиних вимог до обладнання і споруд щодо охорони атмосферного повітря від забруднення; забезпечення безпеки гос­подарських об'єктів і запобігання виникненню аварій та техноген­них катастроф; впровадження і використання сучасних екологічно безпечних технологій. Однією з найважливіших функцій управління у галузі охорони атмосферного повітря є нормування у цій сфері. Зокрема, у галузі охорони атмосферного повітря встановлюють­ся: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; нормати­ви гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціо­нарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту за­бруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин. Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря запобігають виникненню небезпеки для здоров'я людини та стану навколиш­нього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря. до них належать: нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагніт­ного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впли­ву на стан атмосферного повітря населених пунктів. Норматив гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел встановлюється для кожного стаціонарного джерела акустичного, електромагнітного, іонізуючо­го та інших фізичних і біологічних факторів на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі з ураху­ванням перспектив його розвитку в період терміну дії встановле­ного нормативу не призведе до перевищення нормативів еко­логічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нор­мативом).