80. Правове регулювання полювання та мисливського господарства.

Мисливство — один з основних видів спеціального використання тваринного світу, який задовольняє матеріальні, рекреаційні та інші потреби громадян і господарства.Мисливством вважається добування диких звірів і птахів, які віднесені до об’єктів полювання і перебувають у стані природної волі чи напіввільних умовах у межах мисливських угідь. Мисливські угіддя — це ділянки земної поверхні (території і акваторії), які є середовищем перебування диких тварин і де можливе їх добування. Особливість мисливських угідь як правової категорії полягає в тому, що вони не утворюють самостійного природного об’єкта, як земля, надра, води, ліси. Мисливські угіддя відбивають лише особливі функціональні властивості природних об’єктів — бути середо-вищем перебування диких тварин. Якщо на певних площах перебувають звірі і птахи, але встановлюється постійна заборона на їх добування, то це виключає відповідно ці площі зі складу мисливських угідь, оскільки не досягається основна мета ведення мисливсь-кого господарства — одержання певних матеріальних цінностей, продукції мисливського господарства. Тому не вважаються мис-ливськими угіддями території і акваторії, функціональне призна-чення яких несумісне з таким видом спеціального використання тваринного світу, як мисливство¹. Об’єктом полювання виступає державний мисливський фонд, тобто дикі звірі і птахи, що перебувають у мисливських угіддях у стані природної волі чи напіввільних умовах. Згідно з національним законодавством тваринний світ становить самостійний природний об’єкт і не є елементом середовища його перебування, як вважається у де-яких країнах. Тому не має правового значення, в чиїй власності чи користуванні знаходиться територія або акваторія, на якій перебу-вають тварини. Власники або користувачі земельних, лісових діля-нок чи водних площ повинні одержувати право на спеціальне вико-ристання об’єктів тваринного світу на загальних підставах. Полюванням вважаються безпосередні дії мисливця, спрямо-вані на добування диких звірів і птахів, які віднесені до державно-го мисливського фонду і перебувають у мисливських угіддях. До дій, що створюють процес добування тварин, належать їх відшукуван-ня ( вистежування, виявлення), переслідування або підманювання і власне добування (відстріл, відлов). До полювання прирівнюється перебування осіб у мисливських угіддях із мисливськими собака-ми, стрілецькою зброєю та іншими знаряддями добування тварин або з добутою мисливською продукцією.Право полювання в мисливських угіддях мають громадяни Ук-раїни¹, які досягли 18-річного віку і отримали відповідні документи, що посвідчують це право. Право на полювання посвідчують такі документи, наявність яких для мисливця є обов’язковою: посвідчення мисливця, яке видається органами Держкомліс-госпу України після перевірки у громадянина необхідного мініму-му знань з мисливської справи; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини та пору-шень правил полювання (ці документи видаються після сплати в установленому порядку і розмірі державного мита та відповідного збору за їх видачу); при наявності вогнепальної мисливської зброї — дозвіл ор-ганів внутрішніх справ на право користування нею; при використанні мисливських собак, ловчих звірів і птахів — відповідний паспорт на них; Ліцензія — це іменний офіційний документ, який засвідчує пра-во мисливця на добування однієї особини тварини і де зазначається період її дії ( як правило, світовий день), місце і спосіб полювання. Після полювання ліцензія повертається органу, який її видав. Якщо звіра не було добуто або полювання не проводилось не з вини ко-ристувача угіддями, ліцензія втрачає чинність і її вартість не від-шкодовується¹.Документами на право полювання є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю; паспорт на собак мисливських порід,