77. Відповідальність за порушення водного законодавства.

За порушення водного законодавства застосовуються тра-диційні види відповідальності: майнова, адміністративна, дис-циплінарна, кримінальна. У цьому параграфі буде проаналізована тільки майнова відповідальність, оскільки інші види відповідаль-ності вивчаються у відповідних навчальних дисциплінах. Майнова відповідальність являє собою покладення на винну особу несприятливих для неї майнових наслідків за правопорушен-ня в розмірах, визначених законодавством. Основною формою майнової відповідальності є відшкодування збитків (ст. 111 ВК України). Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у: 1) самовільному захопленні водних об'єктів; 2) забрудненні та засміченні вод; 3) порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду; 5) введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності; 6) недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування; 7) самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин); 14) порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

78. Тваринний світ як об’єкт використання та правової охорони. Законодавство про охорону і використання тваринного світу.

Тваринний світ є невід’ємним компонентом навколишнього природного середовища, національним багатством України, дже-релом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об’єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одер-жання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей. Об’єктам тваринного світу притаманні певні юридичні ознаки, які дозволяють вирізняти їх з-поміж інших об’єктів власності чи користування. До представників тваринного світу що охороняють-ся наведеними законами, належать лише дикі тварини. Відносини в галузі охорони і використання сільськогосподарських, свійських та інших тварин для господарських, наукових, естетичних цілей регулюються не екологічним, а цивільним, аграрним чи іншим за-конодавством України. Так само в сферу дії згаданих законів не входить охорона і використання залишків викопних тварин. Об’єктами користування можуть бути як безпосередньо хордові (хребетні та безхребетні) тварини в усій їх біологічній різноманіт-ності на всіх стадіях розвитку, так і їх частини (роги, шкіра тощо), а також продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск, пух тощо.). Житла і споруди тварин, а також території, що є середови-щем їх перебування та шляхами міграції, підлягають охороні.Об’єкти тваринного світу надзвичайно пластичні. Вони можуть перебувати на суші, у воді, ґрунті та повітрі незалежно від адмініс-тративно-територіального поділу та державних кордонів. На тери-торії України нині відомо близько 45 тис. видів тварин, певна час-тина яких мігрує¹. Тому тварини можуть постійно чи тимчасово населяти територію країни або належати до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. Дикі тварини можуть перебувати у стані природної волі, у не-волі чи напіввільних умовах. Така ознака досить суттєва при виз-наченні суб’єкта права розпорядження тваринним світом та закон-ності набуття тварин у власність чи користування. Тваринний світ, що перебуває у стані природної волі чи утримується в напіввільних умовах, належить до природних ресурсів загальнодержавного зна-чення. Відповідно дикі тварини та інші об’єкти тваринного світу, вилучені зі стану природної волі, розведені (отримані) у неволі чи напіввільних умовах або набуті іншим дозволеним законодавством шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних чи фізичних осіб. В цьому випадку власники тварин можуть самі здійснювати їх використання, а також передавати відповідне пра-во іншим суб’єктам на свій розсуд. З метою безпеки населення і в інтересах охорони тваринного світу законодавством України може бути встановлений перелік видів тварин, які можуть перебувати у недержавній власності, та форма документів на підтвердження за-конності їх придбання чи утримання. Об'єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, є: дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі; частини диких тварин (роги, шкіра тощо); продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо). Об'єкти тваринного світу, а також нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є середовищем їх існування та шляхами міграції, підлягають охороні.