
- •Поняття та предмет екологічного права. Об’єкти екологічного права.
- •Методи правового регулювання екологічних відносин.
- •Принципи екологічного права.
- •Система екологічного права.
- •Поняття особливості та загальна характеристика джерел екологічного права.
- •Класифікація джерел екологічного права.
- •Конституційні основи регулювання відносин у сфері охорони довкілля.
- •Закони, як джерела екологічного права, зростання їх ролі в правовому регулюванні екологічних відносин.
- •Підзаконні нормативно-правові акти в системі джерел екологічного права.
- •Значення локальних нормативно-правових актів для правового регулювання екологічних відносин.
- •Міжнародні договори як джерела екологічного права.
- •Поняття та види екологічних правовідносин. Особливості екологічних правовідносин.
- •Структура екологічних правовідносин.
- •Підстави набуття, зміни та припинення екологічних правовідносин.
- •Загальна характеристика еколого правового статусу людини і громадянина.
- •Поняття та види екологічних прав громадян. Конституційні екологічні права громадян.
- •Право на безпечне для життя та здоров’я довкілля.
- •18.Право вільного доступу до інформації про стан довкілля.
- •Право на відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права на безпечне довкілля.
- •20.Гарантії екологічних прав громадян
- •21. Захист прав громадян України у галузі охорони навколишнього природного середовища
- •24.Загальне та спеціальне природокористування.
- •27. Екологічне ліцензування.
- •28.Екологічне нормування та стандартизація.
- •29.Екологічний моніторинг
- •30.Екологічний контроль
- •31. Екологічне інформаційне забезпечення.
- •33.Органи загальної компетенції та їх спеціалізовані структури
- •34.Органи спеціальної компетенції
- •35. Участь громадськості в управлінні природокористуванням й охороною довкілля.
- •36. Поняття, зміст і види екологічної експертизи.
- •37. Об*єкти та суб*єкти еколгічної експертизи.
- •38. Державна екологічна експертиза: правове значення та порядок проведення.
- •39. Участь громадськості у проведенні державної екологічної експертизи. Громадська екологічна експертиза.
- •40. Поняття, юридична природа та види екологічної безпеки.
- •41. Правові заходи забезпечення екологічної безпеки.
- •42. Загальна характеристика та зміст економіко-правового механізму у сфері екології.
- •43. Правове регулювання фінансування заходів по охороні довкілля. Фонди охорони довкілля.
- •45. Збір за спеціальне природокористування.
- •46. Поняття та функції юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства.
- •47. Поняття, види та структура екологічних правопорушень.
- •48. Адміністративна та кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •49. Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •50. Цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •53. Земля як об’єкт використання та правової охорони. Категорії земель.
- •54. Право власності та право користування земельними ділянками.
- •55. Права та обов’язки власників землі та землекористувачів.
- •56. Державне управління в галузі використання та охорони земель.
- •57. Зміст правової охорони земель.
- •58. Відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •59. Поняття надр. Державний фонд надр.
- •60. Право користування надрами. Гірничий відвід.
- •61. Види права надракористування.
- •62. Права та обов’язки користувачів надр. Плата за користування надрами.
- •63. Правові заходи охорони надр.
- •64. Державне управління і контроль в галузі використання і охорони надр.
- •65. Відповідальність за порушення законодавства про надра.
- •66. Ліс. Поняття та склад лісового фонду.
- •67. Право власності на ліси та право користування.
- •68.Права та обов’язки лісокористувачів.
- •69. Державне управління і контроль у сфері використання та охорони лісів.
- •70. Правові заходи охорони лісів.
- •71. Відповідальність за порушення лісового законодавства.
- •72. Води як об’єкт використання та правової охорони. Склад водного фонду України.
- •73. Функції управління в галузі використання і охорони вод.
- •74. Право водокористування та його види.
- •75. Права та обов’язки водокористувачів.
- •76. Правові заходи охорони вод.
- •77. Відповідальність за порушення водного законодавства.
- •78. Тваринний світ як об’єкт використання та правової охорони. Законодавство про охорону і використання тваринного світу.
- •79. Поняття та види права користування тваринним світом.
- •80. Правове регулювання полювання та мисливського господарства.
- •81. Правове регулювання рибальства і рибного господарства.
- •Управління і контроль у галузі використання та охорони тваринного світу
- •Правові заходи охорони тваринного світу. Червона книга
- •Відповідальність за порушення законодавства про використання та охорону тваринного світу
- •Поняття, склад та загальна характеристика правового режиму природно-заповідного фонду
- •Правовий режим природних та біосферних заповідників
- •Правовий режим національних природних праків та регіональних ландшафтних парків
- •Правовий режим заказників, пам’яток природи
- •Порядок створення й оголошення території та об’єктів природно-заповідного фонду
- •Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд
- •Поняття відходів та їх класифікація. Основні принципи і напрями державної політики у сфері поводження з відходами.
- •Права та обов’язки суб’єктів у сфері поводження з відходами
- •Заходи і вимоги щодо запобігання або зменшення утворення відходів та екологічно безпечного поводження з ними
- •Відповідальність за порушення законодавства у сфері поводження з відходами
- •Атмосферне повітря як об’єкт правового регулювання, охорони та використання. Законодавство про охорону атмосферного повітря
- •Стандартизація та нормування в галузі використання та охорони атмосферного повітря
- •Правові заходи охорони атмосферного повітря
- •Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря
- •Юридична відповідальність за порушення атмосферного охоронного законодавства
54. Право власності та право користування земельними ділянками.
Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
55. Права та обов’язки власників землі та землекористувачів.
Власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Власники земельних ділянок зобов'язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Землекористувачі зобов'язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.