- •Поняття та предмет екологічного права. Об’єкти екологічного права.
- •Методи правового регулювання екологічних відносин.
- •Принципи екологічного права.
- •Система екологічного права.
- •Поняття особливості та загальна характеристика джерел екологічного права.
- •Класифікація джерел екологічного права.
- •Конституційні основи регулювання відносин у сфері охорони довкілля.
- •Закони, як джерела екологічного права, зростання їх ролі в правовому регулюванні екологічних відносин.
- •Підзаконні нормативно-правові акти в системі джерел екологічного права.
- •Значення локальних нормативно-правових актів для правового регулювання екологічних відносин.
- •Міжнародні договори як джерела екологічного права.
- •Поняття та види екологічних правовідносин. Особливості екологічних правовідносин.
- •Структура екологічних правовідносин.
- •Підстави набуття, зміни та припинення екологічних правовідносин.
- •Загальна характеристика еколого правового статусу людини і громадянина.
- •Поняття та види екологічних прав громадян. Конституційні екологічні права громадян.
- •Право на безпечне для життя та здоров’я довкілля.
- •18.Право вільного доступу до інформації про стан довкілля.
- •Право на відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права на безпечне довкілля.
- •20.Гарантії екологічних прав громадян
- •21. Захист прав громадян України у галузі охорони навколишнього природного середовища
- •24.Загальне та спеціальне природокористування.
- •27. Екологічне ліцензування.
- •28.Екологічне нормування та стандартизація.
- •29.Екологічний моніторинг
- •30.Екологічний контроль
- •31. Екологічне інформаційне забезпечення.
- •33.Органи загальної компетенції та їх спеціалізовані структури
- •34.Органи спеціальної компетенції
- •35. Участь громадськості в управлінні природокористуванням й охороною довкілля.
- •36. Поняття, зміст і види екологічної експертизи.
- •37. Об*єкти та суб*єкти еколгічної експертизи.
- •38. Державна екологічна експертиза: правове значення та порядок проведення.
- •39. Участь громадськості у проведенні державної екологічної експертизи. Громадська екологічна експертиза.
- •40. Поняття, юридична природа та види екологічної безпеки.
- •41. Правові заходи забезпечення екологічної безпеки.
- •42. Загальна характеристика та зміст економіко-правового механізму у сфері екології.
- •43. Правове регулювання фінансування заходів по охороні довкілля. Фонди охорони довкілля.
- •45. Збір за спеціальне природокористування.
- •46. Поняття та функції юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства.
- •47. Поняття, види та структура екологічних правопорушень.
- •48. Адміністративна та кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •49. Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •50. Цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •53. Земля як об’єкт використання та правової охорони. Категорії земель.
- •54. Право власності та право користування земельними ділянками.
- •55. Права та обов’язки власників землі та землекористувачів.
- •56. Державне управління в галузі використання та охорони земель.
- •57. Зміст правової охорони земель.
- •58. Відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •59. Поняття надр. Державний фонд надр.
- •60. Право користування надрами. Гірничий відвід.
- •61. Види права надракористування.
- •62. Права та обов’язки користувачів надр. Плата за користування надрами.
- •63. Правові заходи охорони надр.
- •64. Державне управління і контроль в галузі використання і охорони надр.
- •65. Відповідальність за порушення законодавства про надра.
- •66. Ліс. Поняття та склад лісового фонду.
- •67. Право власності на ліси та право користування.
- •68.Права та обов’язки лісокористувачів.
- •69. Державне управління і контроль у сфері використання та охорони лісів.
- •70. Правові заходи охорони лісів.
- •71. Відповідальність за порушення лісового законодавства.
- •72. Води як об’єкт використання та правової охорони. Склад водного фонду України.
- •73. Функції управління в галузі використання і охорони вод.
- •74. Право водокористування та його види.
- •75. Права та обов’язки водокористувачів.
- •76. Правові заходи охорони вод.
- •77. Відповідальність за порушення водного законодавства.
- •78. Тваринний світ як об’єкт використання та правової охорони. Законодавство про охорону і використання тваринного світу.
- •79. Поняття та види права користування тваринним світом.
- •80. Правове регулювання полювання та мисливського господарства.
- •81. Правове регулювання рибальства і рибного господарства.
- •Управління і контроль у галузі використання та охорони тваринного світу
- •Правові заходи охорони тваринного світу. Червона книга
- •Відповідальність за порушення законодавства про використання та охорону тваринного світу
- •Поняття, склад та загальна характеристика правового режиму природно-заповідного фонду
- •Правовий режим природних та біосферних заповідників
- •Правовий режим національних природних праків та регіональних ландшафтних парків
- •Правовий режим заказників, пам’яток природи
- •Порядок створення й оголошення території та об’єктів природно-заповідного фонду
- •Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд
- •Поняття відходів та їх класифікація. Основні принципи і напрями державної політики у сфері поводження з відходами.
- •Права та обов’язки суб’єктів у сфері поводження з відходами
- •Заходи і вимоги щодо запобігання або зменшення утворення відходів та екологічно безпечного поводження з ними
- •Відповідальність за порушення законодавства у сфері поводження з відходами
- •Атмосферне повітря як об’єкт правового регулювання, охорони та використання. Законодавство про охорону атмосферного повітря
- •Стандартизація та нормування в галузі використання та охорони атмосферного повітря
- •Правові заходи охорони атмосферного повітря
- •Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря
- •Юридична відповідальність за порушення атмосферного охоронного законодавства
50. Цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення.
Сутність цивільно-правової відповідальності за порушення екологічного законодавства полягає в покладенні на особу, винну у вчиненні екологічного правопорушення, несприятливих майнових наслідків (санкцій). Крім загальних умов настання юридичної відповідальності необхідною умовою цивільно-правової відповідальності в галузі екології виступає неправомірність дій громадянина або юридичної особи, наслідком яких є майнова шкода (здоров’ю людей, майну, при-родним ресурсам тощо). Застосування цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення характеризується передусім тим, що, крім збитків, які виражені у грошовій формі, в результаті неправомірних дій мож-ливе завдання екологічної шкоди. Закон « Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що шкода, завдана в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, за загальним правилом, у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища і погір-шення якості природних ресурсів. Суттєвою особливістю, специфічною рисою цивільно-правової відповідальності є порядок визначення розміру шкоди, завданої порушенням екологічного законодавства, який встановлено спеціаль-ними нормативними актами. Цивільним законодавством передбачена можливість відшкоду-вання не тільки майнових збитків, але й моральних. Моральні збитки — це фізичні або моральні страждання, завдані неправомірними діями. Отже, не виключається відповідальність за завдання мо-ральної шкоди і в галузі екології, але вона, як відомо, буде мати в цій галузі обмежене застосування. Посадові особи та інші працівники, з вини яких організації й установи зазнали витрат, пов’язаних з їх відшкодуванням, несуть матеріальну відповідальність у встановленому законом порядку. Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення — це різновид юридичної відповідальності, яка застосовується до винних осіб за протиправні дії, що порушують екологічні вимоги у процесі невиконання функціональних обов’язків та ін. вимог дисципліни праці, пов’язаних з використанням природних ресурсів, охороною навколишнього природного середовища, забезпеченням екологічної безпеки. Умовами настання дисциплінарної відповідальності є: протиправність; наявність вини суб’єкта; професійна правосуб’єктність у галузі екології; невиконання чи неналежне виконання екологічних вимог, які складають коло службових професійних обов’язків. Види дисциплінарних стягнень : 1) догана; 2)звільнення з посади.
51. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю.Суттєвою особливістю, специфічною рисою цивільно-правової відповідальності є порядок визначення розміру шкоди, завданої порушенням екологічного законодавства, який встановлено спеціаль-ними нормативними актами. Дотримання такого порядку теж не завжди забезпечує повне відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону природи, тому застосовуються такси, спеціальні методи-ки тощо. У спеціальному законодавстві, яке стосується окремих видів природних ресурсів, питання про конкретні умови, розміри відшко-дування збитків детально врегульовані, визначено також коло осіб, які можуть заявляти позовні вимоги. Загальні ж принципи цивільно-правової відповідальності закріп-лені цивільним законодавством. Щодо відносин по використанню природних ресурсів і охорони навколишнього природного середо-вища норми цивільного законодавства застосовуються субсидіар-но, якщо ці відносини не регулюються спеціальним законодавст-вом (ст. 9 Цивільного кодексу України). Коли ж порушенням екологічного законодавства шкоду завда-но спільними діями декількох осіб, вона відшкодовується ними в солідарному порядку. В окремих випадках за рішенням суду мож-ливе покладання на винних відшкодування збитків у натурі, якщо це буде відповідати інтересам позивача і забезпечить повне відшко-дування завданих збитків. Цивільним законодавством передбачена можливість відшкоду-вання не тільки майнових збитків, але й моральних. Моральні збитки — це фізичні або моральні страждання, завдані неправомірни-ми діями. Отже, не виключається відповідальність за завдання мо-ральної шкоди і в галузі екології, але вона, як відомо, буде мати в цій галузі обмежене застосування. Посадові особи та інші працівники, з вини яких організації й установи зазнали витрат, пов’язаних з їх відшкодуванням, несуть матеріальну відповідальність у встановленому законом порядку.
52. Відшкодування шкоди, заподіяної здоров*ю та майну громадян внаслідок вчинення екологічного правопорушення. Чинне екологічне законодавство передбачає відшкодування заподіяної шкоди, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Згідно із затвердженим переліком багато видів діяльності та об'єктів складають підвищену екологічну небезпеку для навколишнього природного середовища. Законодавство відносить такі види діяльності та об'єкти до джерел підвищеної екологічної небезпеки. Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих. Шкода може бути заподіяна як навколишньому природному середовищу так і здоров'ю та майну громадян або майну юридичних осіб. Відшкодування шкоди, спричиненої навколишньому природному середовищу передбачається двома засобами: в натурі або грошовому вираженні згідно із затвердженими у встановленому порядку таксами, а також методиками обчислення розміру шкоди а за їх відсутності - за фактичними витратами на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища. Шкода, заподіяна здоров'ю та життю громадян, компенсується згідно із цивільним законодавством. Для відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю громадян, у першу чергу необхідно довести причинний зв'язок між діяльністю винної особи та забрудненням навколишнього природного середовища, а також впливом цього середовища та спричиненою шкодою.