42. Загальна характеристика та зміст економіко-правового механізму у сфері екології.

Економіко-правовий механізм природокористування та охорони навколишнього природного середовища — це закріплена в законо­давстві система економічних заходів та стимулів, спрямованих на забезпечення охорони навколишнього природного середовища, еко­логічної безпеки та організацію раціонального природокористування. Основними напрямами економіко-правового механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища є: встановлення взаємозв'язку усіх видів діяльності підпри­ємств, установ, організацій з раціональним використанням при­родних ресурсів та ефективністю заходів щодо охорони навколиш­нього природного середовища на основі економічних важелів; визначення джерел фінансування заходів щодо охорони на­вколишнього природного середовища; встановлення лімітів використання природних ресурсів, ви­кидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне се­редовище та розміщення відходів; встановлення нормативів збору і розмірів зборів за викорис­тання природних ресурсів, викидів (скидів) забруднюючих речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів; надання суб'єктам господарської діяльності податкових, кре­дитних та інших пільг при впровадженні ними маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійснення інших ефективних заходів щодо охорони на­вколишнього природного середовища; відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства. Економіко-правовий механізм природокористування та охорони навколишнього природного середовища складається із таких основних елементів,як: фінансування заходів щодо охорони навколишнього природ­ного середовища; встановлення лімітів використання природних ресурсів, ви­кидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне се­ редовище та розміщення відходів; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього природного середовища; збір за погіршення якості природних ресурсів; фонди охорони навколишнього природного середовища; комплекс заходів стимулювання; екологічне страхування; екологічний аудит. У найбільш загальному вигляді аналізований механізм виконує дві важливі управлінські функції: а) забезпечення раціонального природокористування і охорони навколишнього природного сере­довища; б) стимулювання екологічної діяльності. Перша з цих функцій реалізується шляхом встановлення лімітів на природокористування, введення платності природокористуван­ня, створення системи фінансування екологічних заходів тощо. Стимулювання природоохоронної діяльності полягає в тому, що економіко-правовий механізм природокористування створює для суб'єктів господарювання такі правові умови, за яких справа охо­рони навколишнього природного середовища ставала б еко­номічно привабливою та стимулюючою до її більшого інвестуван­ня.

43. Правове регулювання фінансування заходів по охороні довкілля. Фонди охорони довкілля.

Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 42) визначає, що в Україні фінансування екологічних заходів здійснюється за рахунок: Державного бюджету України, рес­публіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів; коштів підприємств, установ та організацій; фондів охо­рони навколишнього природного середовища; добровільних внесків та інших коштів. З прийняттям у 2001 р. Бюджетного кодексу України фінансу­вання екологічних заходів здійснюється із загального та спеціаль­ного фондів Державного бюджету України відповідно до вимог даного кодексу, а також законів про Державний бюджет України. У законі про Державний бюджет України щорічно визначаються бюджетні призначення видатків у сфері довкілля за рахунок загального фонду Держбюджету України згідно з їх програмною класифікацією та видатків спеціального фонду. Основними захода­ми, що мають фінансуватися за рахунок Державного бюджету є: охорона і раціональне використання водних ресурсів (заходи бо­ротьби із шкідливою дією води, розчищення річок, берего­укріплення); охорона і раціональне використання земель; створен­ня захисних лісонасаджень та полезахисних і лісових смуг; охоро­на і раціональне використання мінеральних ресурсів; утримання місцевих природоохоронних органів; збереження природного за­повідного фонду та інші природоохоронні заходи, розробка еко­логічних програм, підтримання моніторингу тощо.

Фонди охорони навколишнього природного середовища — це спеціалізований інститут акумулювання грошових коштів з метою цільового фінансування екологічних потреб. Фонд формується за рахунок коштів збору за забруднення на­вколишнього природного середовища та інших коштів, визначених законодавством. Головним розпорядником коштів Державного фонду є Мінприроди України в особі його міністра. Кошти Фонду спрямовуються на фінансування середовищеохоронних та ресур­созберігаючих заходів, що відповідають основним напрямам дер­жавної політики у сфері довкілля. Кошти Фонду можуть надава­тися і на повороьній основі як пільгові коротко- і довгострокові позички у випадках, передбачених законом про Державний бюджет України. Ці кошти використовуються в межах бюджетних програм, визначених законодавством, згідно з кошторисами доходів і ви­датків, які затверджуються міністром охорони навколишнього при­родного середовища за погодженням з Мінфіном. Переліки приро­доохоронних заходів у межах бюджетних програм Фонду погоджу­ються Кабінетом Міністрів України за поданням Мінприроди Ук­раїни. Забороняється використання коштів Фонду на заходи, не включені до затвердженого Кабінетом Міністрів України Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів1. Власні кошти підприємств, установ та організацій. Основним джерелом фінансування капітального будівництва в екологічній сфері залишаються кошти підприємств, установ та організацій. Обов'язкових нормативів для відрахування на зазначені потреби законодавство не встановлює. Питанню залучення коштів підприємств, установ та організацій відповідає принцип «забрудню­вач платить». Відповідно до цього принципу будь-який суб'єкт господарювання має платити за негативний вплив своєї діяльності на навколишнє середовище. Принцип грунтується на ідеї створен­ня умов економічної заінтересованості забруднювачів здійснювати екологічні заходи. Запровадження цього принципу є однією з умов входження нашої країни до Європейського Союзу.