39. Участь громадськості у проведенні державної екологічної експертизи. Громадська екологічна експертиза.

З метою врахування громадської думки суб'єкти екологічної експертизи проводять публічні слухання або відкриті засідання. Участь громадськості в процесі екологічної експертизи може здійснюватись шляхом виступів у засобах масової інформації, подання письмових зауважень, пропозицій і рекомендацій, включення представників громадськості до складу експертних комісій, груп по проведенню громадської екологічної експертизи. Підготовка висновків екологічної експертизи і прийняття рішень щодо подальшої реалізації (використання, застосування, експлуатації тощо) об'єкта екологічної експертизи здійснюються з урахуванням громадської думки.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обгрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань. Громадська екологічна експертиза може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.

40. Поняття, юридична природа та види екологічної безпеки.

Екологічна безпека це стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здо-ров’я людей, що гарантується здійсненням широкого комплексу взає-мопов’язаних екологічних, політичних, економічних, технічних, ор-ганізаційних, державно-правових та інших заходів. Зазначена категорія характеризується, по-перше, як вічна цінність людського суспільства, що ґрунтується на певній системі гарантій екологічної безпеки співіснування природи і людини. По-друге, при забезпеченні екологічної безпеки враховуються закони природи, за якими розвиваються екологічні об’єкти. По-третє, екобезпека здійснюється під контролем держави, яка утворює цілу систему спеціальних органів. По-четверте, основою правової форми є екологічне право як са-мостійна правова галузь. Екологічна безпека розглядається у двох аспектах. Як суб’єктивна категорія вона проявляється у процесі реалізації суб’єктивного права громадян на екологічну безпеку шляхом регулятивного та охоронного методів. З іншого боку — це об’єктивно існуюча система правового за-безпечення екологічної безпеки, за допомогою якої регламен-тується екологічно небезпечна діяльність, режим використання природних ресурсів, охорона довкілля, попередження погіршення екологічного стану та виникнення небезпеки для природних об’єк-тів і населення. Довкілля вважається безпечним, коли його стан відповідає встановленим у законодавстві критеріям, стандартам, лімітам і норма-тивам, які стосуються його чистоти (незабрудненості), ресурсо-місткості (невиснаженості), екологічної стійкості, санітарних вимог, видового різноманіття, здатності задовольняти інтереси громадян. Об’єктами екологічної безпеки є: людина і громадянин; суспільство; держава. Таким чином, об’єктами екологічної безпеки є життєво важливі інтереси суб’єктів безпеки: права, ма-теріальні та духовні потреби особи; природні ресурси та навко-лишнє природне середовище як матеріальна основа державного і суспільного розвитку. Суб’єктами забезпечення екологічної безпеки є: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада Національної безпеки і оборони України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Національний банк України, суди загальної юрисдикції, прокуратура України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядуван-ня, Збройні Сили України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утво-рені відповідно до законів України, громадяни України, об’єд-нання громадян. Загальні положення у сфері екологічної безпеки закріплені За-коном України «Про охорону навколишнього природного середовища». Самостійного закріплення в ньому дістав принцип право-вого забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, який належить до основних принципів екологічного права. Його сутність полягає в тому, що за допомогою правових та інших заходів забезпечується підтримка безпечного стану навколишньо-го природного середовища для життя та здоров’я громадян, дов-кілля в цілому. Види екологічної безпеки За територіальним принципом розрізняють: глобальну (міжна-родну), національну (державну), регіональну, місцеву, об’єктову екологічну безпеку. За способами забезпечення виокремлюють — техногенно-еко-логічну, радіоекологічну, соціально-екологічну, природну, еко-номіко-екологічну безпеку та ін. За об’єктами охорони можна вирізнити: загальну екологічну без-пеку довкілля, яка включає: а) глобальну; б) національну; в) локальну; г) особисту екологічну безпеку громадян. Залежно від причин порушення екологічної безпеки розрізняють таку, що виникла: внаслідок впливу на природний об’єкт людської діяльності (соціально-політичного, військового, техногенного ха-рактеру); під впливом самих природних процесів (землетрус, вивер-ження вулкану, повінь тощо). Екобезпека диференціюється залежно від екологічно небезпечних видів діяльності, об’єктів на: технічну, хімічну, токсичну, біологічну, радіаційну, ядерну, гідротехнічних споруд, транспортних засобів тощо.