- •Поняття та предмет екологічного права. Об’єкти екологічного права.
 - •Методи правового регулювання екологічних відносин.
 - •Принципи екологічного права.
 - •Система екологічного права.
 - •Поняття особливості та загальна характеристика джерел екологічного права.
 - •Класифікація джерел екологічного права.
 - •Конституційні основи регулювання відносин у сфері охорони довкілля.
 - •Закони, як джерела екологічного права, зростання їх ролі в правовому регулюванні екологічних відносин.
 - •Підзаконні нормативно-правові акти в системі джерел екологічного права.
 - •Значення локальних нормативно-правових актів для правового регулювання екологічних відносин.
 - •Міжнародні договори як джерела екологічного права.
 - •Поняття та види екологічних правовідносин. Особливості екологічних правовідносин.
 - •Структура екологічних правовідносин.
 - •Підстави набуття, зміни та припинення екологічних правовідносин.
 - •Загальна характеристика еколого правового статусу людини і громадянина.
 - •Поняття та види екологічних прав громадян. Конституційні екологічні права громадян.
 - •Право на безпечне для життя та здоров’я довкілля.
 - •18.Право вільного доступу до інформації про стан довкілля.
 - •Право на відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права на безпечне довкілля.
 - •20.Гарантії екологічних прав громадян
 - •21. Захист прав громадян України у галузі охорони навколишнього природного середовища
 - •24.Загальне та спеціальне природокористування.
 - •27. Екологічне ліцензування.
 - •28.Екологічне нормування та стандартизація.
 - •29.Екологічний моніторинг
 - •30.Екологічний контроль
 - •31. Екологічне інформаційне забезпечення.
 - •33.Органи загальної компетенції та їх спеціалізовані структури
 - •34.Органи спеціальної компетенції
 - •35. Участь громадськості в управлінні природокористуванням й охороною довкілля.
 - •36. Поняття, зміст і види екологічної експертизи.
 - •37. Об*єкти та суб*єкти еколгічної експертизи.
 - •38. Державна екологічна експертиза: правове значення та порядок проведення.
 - •39. Участь громадськості у проведенні державної екологічної експертизи. Громадська екологічна експертиза.
 - •40. Поняття, юридична природа та види екологічної безпеки.
 - •41. Правові заходи забезпечення екологічної безпеки.
 - •42. Загальна характеристика та зміст економіко-правового механізму у сфері екології.
 - •43. Правове регулювання фінансування заходів по охороні довкілля. Фонди охорони довкілля.
 - •45. Збір за спеціальне природокористування.
 - •46. Поняття та функції юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства.
 - •47. Поняття, види та структура екологічних правопорушень.
 - •48. Адміністративна та кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.
 - •49. Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.
 - •50. Цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення.
 - •53. Земля як об’єкт використання та правової охорони. Категорії земель.
 - •54. Право власності та право користування земельними ділянками.
 - •55. Права та обов’язки власників землі та землекористувачів.
 - •56. Державне управління в галузі використання та охорони земель.
 - •57. Зміст правової охорони земель.
 - •58. Відповідальність за порушення земельного законодавства.
 - •59. Поняття надр. Державний фонд надр.
 - •60. Право користування надрами. Гірничий відвід.
 - •61. Види права надракористування.
 - •62. Права та обов’язки користувачів надр. Плата за користування надрами.
 - •63. Правові заходи охорони надр.
 - •64. Державне управління і контроль в галузі використання і охорони надр.
 - •65. Відповідальність за порушення законодавства про надра.
 - •66. Ліс. Поняття та склад лісового фонду.
 - •67. Право власності на ліси та право користування.
 - •68.Права та обов’язки лісокористувачів.
 - •69. Державне управління і контроль у сфері використання та охорони лісів.
 - •70. Правові заходи охорони лісів.
 - •71. Відповідальність за порушення лісового законодавства.
 - •72. Води як об’єкт використання та правової охорони. Склад водного фонду України.
 - •73. Функції управління в галузі використання і охорони вод.
 - •74. Право водокористування та його види.
 - •75. Права та обов’язки водокористувачів.
 - •76. Правові заходи охорони вод.
 - •77. Відповідальність за порушення водного законодавства.
 - •78. Тваринний світ як об’єкт використання та правової охорони. Законодавство про охорону і використання тваринного світу.
 - •79. Поняття та види права користування тваринним світом.
 - •80. Правове регулювання полювання та мисливського господарства.
 - •81. Правове регулювання рибальства і рибного господарства.
 - •Управління і контроль у галузі використання та охорони тваринного світу
 - •Правові заходи охорони тваринного світу. Червона книга
 - •Відповідальність за порушення законодавства про використання та охорону тваринного світу
 - •Поняття, склад та загальна характеристика правового режиму природно-заповідного фонду
 - •Правовий режим природних та біосферних заповідників
 - •Правовий режим національних природних праків та регіональних ландшафтних парків
 - •Правовий режим заказників, пам’яток природи
 - •Порядок створення й оголошення території та об’єктів природно-заповідного фонду
 - •Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд
 - •Поняття відходів та їх класифікація. Основні принципи і напрями державної політики у сфері поводження з відходами.
 - •Права та обов’язки суб’єктів у сфері поводження з відходами
 - •Заходи і вимоги щодо запобігання або зменшення утворення відходів та екологічно безпечного поводження з ними
 - •Відповідальність за порушення законодавства у сфері поводження з відходами
 - •Атмосферне повітря як об’єкт правового регулювання, охорони та використання. Законодавство про охорону атмосферного повітря
 - •Стандартизація та нормування в галузі використання та охорони атмосферного повітря
 - •Правові заходи охорони атмосферного повітря
 - •Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря
 - •Юридична відповідальність за порушення атмосферного охоронного законодавства
 
34.Органи спеціальної компетенції
До органів спеціальної надвідомчої компетенції в сфері екологічої безпеки можна віднести систему органів Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах з захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і Міністерства охорони здоров’я. На них покладаються переважно координуючі, організаційні, контрольні та інші виконавчо-розпорядчі функції, спеціальний надвідомчий характер яких надає їм прерогативу реалізації цього напряму державної екологічної політики. Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінекоресурсів України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Це провідний орган у системі центральних та ін. органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів і, зокрема, екологічної, ядерної, радіаційної безпеки. Повноваження Мінекоресурсів України визначаються відповідним Положенням. Для виконання відповідних функцій і повноважень при Мінекоресурсів України створено спеціальні структурні підрозділи – Департамент екологічної безпеки, у складі якого функціонують Управління екологічної експертизи та оцінки впливу на довкілля, управління відходів, управління екологічної безпеки хімічних речовин. У той же час Мінекоресурсів України здійснює свої повноваження через підпорядковану йому систему органів – Державну екологічну інспекцію, Державний комітет АР Крим по охороні навколишнього природного середовища і природних ресурсів, державні управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, Державну інспекцію по охороні Азовського моря і Державну інспекцію по охороні Чорного моря, які реалізують аналогічні функції на відповідному адміністративно-територіальному та басейновому рівнях у межах наданої їм юрисдикції в сфері забезпечення екологічної безпеки.
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи є центральним органом державної виконавчої влади, що забезпечує втілення у життя державної політики щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їм та реагування на них, ліквідації їх наслідків і наслідків Чорнобильської катастрофи. МНС координує діяльність міністерств, ін. центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ, організацій усіх форм власності з вирішення проблем захисту населення та території від надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, керує діяльністю органів управління, штабів військової, цивільної оборони і підпорядкованих спеціальних формувань, а також роботами, пов’язаними з формуванням, реалізацією єдиної науково-технічної політики у сфері створення та впровадження сучасних інформаційних технологій, банків даних з проблем захисту населення, територій від наслідків надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи тощо. На адміністративно-територіальному рівні МНС має систему відповідних управлінь та відділів, які утворюються за розпорядженням голів відповідних держадміністрацій, йому підпорядковуються і діють на підставі положень про них, а отже є їх структурними підрозділами. Деякі функції у сфері забезпечення екологічної безпеки реалізуються Міністерством охорони здоров’я України – центральним органом виконавчої влади, щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення.
