18.Право вільного доступу до інформації про стан довкілля.

Одним із прав, що гарантовані у статті 50 Конституції України, є "право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена". Україною підписано так звану Орхуську конвенцію «Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя у питаннях, що стосуються довкілля». Ця конвенція надає громадянам, організаціям і державним органам право на доступ до будь-якої екологічної інформації. Також конвенція зобов’язує органи влади обговорювати усі рішення, які стосуються навколишнього середовища із зацікавленими громадянами. Думка і позиція громадян має враховуватися. Інформація – це задокументовані або публічно оголошені дані про події та явища, які відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Право на інформацію передбачає можливість вільного отримання, використання, поширення та зберігання необхідних для громадян відомостей. Екологічною інформацією є інформація про: Стан атмосфери, води, ґрунту, землі, ландшафту і природних об’єктів; Стан біологічного розмаїття та його компонентів, включаючи генетично змінені продукти; Фактори, такі як речовини, енергія, шум і випромінювання; Угоди, політику, законодавство, плани та програми в галузі навколишнього середовища; Аналіз затрат і результатів та припущення, використані в процесі прийняття рішень з екологічних питань; Стан здоров’я та безпеки людей, умови їхнього життя; Стан об’єктів культури та споруд, на які впливає навколишнє природне середовище. Термін вивчення запиту, надісланого вами складає 10 діб. Термін надання інформації - протягом одного місяця за загальним правилом (Закон України „Про інформацію”, статті 33).

Є певна група видів інформації, у наданні якої не може бути відмовлено ні за яких обставин. Це інформація про: стихійні лиха; аварії та катастрофи, небезпечні природні явища; надзвичайні події, що загрожують безпеці громадян; стан здоров’я населення; якість харчових продуктів і предметів побуту; інформація про викиди, що стосується довкілля; про факти порушення прав людини, в тому числі і екологічних. Неприпустимим є віднесення екологічної інформації до секретної! У разі відмови у наданні інформації з екологічних питань необхідно оскаржувати цю відмову до вищого органу в порядку підлеглості або до суду. У наданні інформації може припускатися відстрочка, якщо документ не може бути надано у місячний термін, про що вам має бути надіслано спеціальне повідомлення.

Проте не всю інформацію можна отримати. Так, інформація, визнана державною таємницею, матеріали слідства, інформація про особисте життя громадян та внутрівідомча кореспондеція не підлягають оприлюдненню і наданню громадянам.

19. Право на відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права на безпечне довкілля.

Це активне право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди не лише здоров'ю, а й майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище. Інколи в літературі таке право називають процесуальним. Підставою виникнення цього права є склад екологічного правопорушення, тобто: протиправність дії (бездіяльність); заподіяння шкоди такими діями (бездіяльністю) здоров'ю та/або майну громадян; причинний зв'язок між протиправними діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою; суб'єктивні ознаки правопорушення -- вина у формі умислу чи необережності. Для осіб, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, вина може й не встановлюватися, якщо вони не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Про відшкодування шкоди здоров'ю громадян, заподіяної негативним впливом на навколишнє природне середовище, в юридичному значенні прийнято говорити з деякою мірою умовності. Більшість законів, які закріплюють таке право, містять норми бланкетного характеру. Тому з урахуванням прогалин у цій сфері законодавства, особливостей екологічної шкоди, що заподіюється здоров'ю людини (масштабності, латентності, невідтворюваності, віддаленості прояву тощо), в літературі визначається доцільним прийняття спеціального закону про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю громадян несприятливим впливом навколишнього природного середовища.

Відповідно до чинного законодавства шкода здоров'ю людини, яка спричинена несприятливим впливом навколишнього природного середовища, може бути відшкодована (компенсована) різними способами, в тому числі:

-- оформленням листа тимчасової непрацездатності працівника у випадках захворювання, спричиненого забрудненням навколишнього середовища, в тому числі виробничого середовища;

-- оформленням інвалідності з причин, пов'язаних з впливом на здоров'я людини несприятливого навколишнього природного середовища;

-- наданням громадянам, які постраждали від несприятливого впливу забрудненого довкілля, заходів соціально-економічного захисту, пільг та компенсацій;

-- страхуванням ризику заподіяння шкоди здоров'ю або майну громадян від забруднення навколишнього середовища;

-- відшкодуванням шкоди здоров'ю та майну громадян за рішенням суду.